Через відсутність коштів повільно ремонтують найзавантаженішу в області магістраль Ковель — Луцьк. А тим часом для регіону вона навіть важливіша, ніж знамените шосе Київ — Ковель — Варшава. Підраховано, що за добу дорогою Луцьк — Ковель проїжджає майже десять тисяч транспортних засобів.

«Смачна» зупинка в селі Сирники.  

Начальник Служби автомобільних доріг у Волинській області Анатолій Посполітак якістю виконаних робіт задоволений.

Ностальгія за... латанням ям 

Усіх сьогодні приваблюють оновлені у 2016—2018 рр. шосе з Луцька на Львів та Володимир-Волинський, на певних ділянках — на Ковель. Їхати ними справді приємно. Але більшість шляхів області — головний біль для водіїв. На них не проводять навіть усім остогидлого ямкового ремонту.
У минулі роки держава не виділяла коштів на дорожнє будівництво, і шляхи ремонтували за рахунок експлуатаційного утримання. У цьому був свій плюс: адже всі територіальні дороги в області не уникали ямкового ремонту. Безперечно, він не забезпечував комфортного проїзду, але, принаймні, зберігав дорогу, реанімував її. Останнім часом фактично втрачається цей напрям роботи, коштів на експлуатацію доріг виділяється дедалі менше. Так, якщо ремонтуємо цілі маршрути, то ямкового ремонту там уже не може бути. Але коли на початку цього, здавалося б, цілком благополучного року ціни на бітум становили вісім тисяч гривень за тонну, то сьогодні — уже 16 тисяч. Газ, електроенергія, бензин і дизпаливо теж подорожчали у півтора разу, залізниця піднімає тарифи, зростають зарплати. Це позначається на вартості робіт. Якщо 2017-го ямковий ремонт квадратного метра ставав у 350 гривень, то сьогодні вже — 500. І виходить, що на ці територіальні дороги, які могли б пройти ямковим ремонтом, хоч якось підлатати, нам просто не вистачає грошей.
Нещодавно один із місцевих телевізійних каналів показав розбиту вщент дорогу з Каменя-Каширського на Седлище, вибоїни там такі, що можна залишитись без коліс. Жителі села Пнівне обурені тим, що на шляху не проводять навіть ямкового ремонту. Така ситуація і на шосе з Іваничів на Нововолинськ, із Горохова на Берестечко... 

Польський кредит, як обрій: ідеш до нього, а він віддаляється

У 2016 році Волинь однією з перших долучилася до митного експерименту, коли половина коштів від перевиконання планів надходжень із митниць ішла на ремонт шляхів. Так в області відремонтували 60 кілометрів шосе Луцьк — Львів. Після того як закінчили львівський напрямок, взялися до володимир-волинського. На сьогодні дорога від Володимира-Волинського до Луцька вже на 98 відсотків готова. Залишилося подекуди зробити розмітку, встановити знаки, вирівняти відкоси. Приємно, що не лише стелять дорожнє полотно, а й підтягують узбіччя, тротуари, облаштовують освітлення, автопавільйони. Дорога набирає європейського вигляду.
Зовсім інша ситуація на магістралі, що з’єднує Володимир-Волинський із міжнародним пунктом пропуску в містечку Устилуг. 13 кілометрів шосе, які розділяють ці населені пункти, передбачалося ремонтувати за рахунок польського кредиту — 4,4 мільйона євро. Про цей кредит ведуть розмови ще з 2016-го, проте міністерства фінансів України і Польщі ніяк не можуть погодити умови його надання. Позику наші сусіди дають у вигляді пов’язаної допомоги. Що це таке? Роботи виконує польська сторона, і всі податки та збори залишаються в Польщі. Наше законодавство не адаптоване до цього. А чи не краще було б самим узятися за ремонт, а не розраховувати на кредит сусідів? Бо хоч він і надається нібито під низькі проценти, але втрати надходжень до бюджету будуть великі. Позичені кошти все одно доведеться віддавати. Тож поки що Україна зустрічає іноземців в Устилузі вибоїстою дорогою, а після Володимира-Волинського — шикарним шосе.
Цього року в області почали ремонт шляху Ковель — Жовква (Р-15) від Володимира-Волинського до Нововолинська. Це рокадна прикордонна дорога, яка сполучає пункти пропуску в Устилузі, Ягодині, волинські шахти, Львів. Зроблено об’їзну довкола Володимира-Волинського з розв’язками, ремонтники вже вийшли з княжого міста і пішли на Нововолинськ. Найбільш проблемна тут ділянка Дігтів — Суходоли, де через складний рельєф узимку машини часто розвертає, блокується рух. Дорогу тут розширили до дванадцяти метрів, що дасть змогу для об’їздів у разі утворення заторів. Роботи планують завершити наступного року.

Перед Луцьком — Європа, а біля Переспи — як усюди

Ковельський напрямок — головна артерія області. У 2011-му, коли робили шосе М-07 Київ — Ковель — Ягодин під Євро-2012, планувалося, що машини з Ягодина підуть на Ковель, а далі — на Маневичі і по об’їзній -на Київ. Так розвантажувалася траса М-06 Київ — Чоп. Але розрахунок себе не виправдав. Сьогодні перевізники йдуть на Ковель, із Ковеля по шосе М-19 на Луцьк, із Луцька на Рівне, далі на Чоп, на Київ. І фактично основне навантаження лягає на дорогу від Ковеля до Луцька. Почали її ремонтувати цього року. На це держава виділила «аж» 57 мільйонів гривень. Зробили 5,2 кілометра виїзду з Луцька. Ця ділянка може стати взірцем для всіх дорожників України. На чотирьох кілометрах є місцеві проїзди: тобто паралельна з шосе дорога попід хатами. Зроблено так, як на європейських магістралях: турнікетні огородження, заїзні кишені, тротуари виклали плиткою. Княгининівська ОТГ нетрадиційно, не про людське око, почала робити павільйони. Біля школи облаштували оригінальну зупинку з підпорами у вигляді заструганих кольорових олівців, у селі Сирники зробили «Смачну зупинку», використавши ліпнину. Чітка розмітка, велика кількість освітлених пішохідних переходів, вуличні ліхтарі роблять магістраль, особливо в нічний час, красивою.
— На жаль, нам з дорожнього фонду дали усього 57 мільйонів гривень, 30 мільйонів не вистачило, на допомогу прийшла держадміністрація з коштами від митного експерименту. Прикро, але він цього року погано спрацював. Якщо 2017-го надходження по митному експерименту становили 799 мільйонів, то нинішнього — всього 108 мільйонів. Ми ж планували 840, очікували, що й зростання якесь буде. Хоча Волинська митниця працює нормально, дає надходження, але їм підняли плани, індикативні показники. По-перше, перевиконання стало меншим, а, по-друге, Волинську митницю прив’язали ще й до виконання планів в інших регіонах. Якщо, скажімо, по Україні виконання немає, то наша область (навіть якщо митниця перевиконає план) надходжень не матиме. Таким чином, ми закінчили ці п’ять кілометрів по Княгининку, і «Луцькдорсервіс» пішов далі, до ресторану «Зелений гай», що неподалік села Копачівка, працюючи на свій страх і ризик — за власні кошти.
На сьогодні роботи тут виконано на 79 відсотків. Борги підряднику сягають 60 мільйонів. А втім, при належному фінансуванні цю дорогу могли зробити до зими. На початку року ми виготовили проектну документацію, провели тендерні процедури до 117-го кілометра, тобто до села Переспа. Повинні б іще 28 кілометрів відремонтувати. Підрядником там мав бути «Луцькдорсервіс». Минулого року він забезпечив введення по Волинській області майже 40 кілометрів шляхів. Тож за достатнього фінансування вони б легко зробили ту дорогу до Переспи. Впевнений, що зайшла б іще якась структура в область, яка могла б піти від Ковеля назустріч до тієї самої Переспи. І цю дорогу ми нинішнього року закінчили б. А так п’ять кілометрів зробили по чистому, повністю, і ще вісім кілометрів — без верхнього шару.
Яка її загальна вартість? Якщо взяти від Доманового, що на кордоні з Республікою Білорусь, і йти далі — по об’їзній Луцька, до Струмівки, тобто 140 кілометрів, то це два мільярди двісті мільйонів гривень. Але, враховуючи зростання цін, ця сума може значно збільшитися.

ДОВІДКОВО 

Автошлях М-07 — автомобільний шлях міжнародного значення на території України завдовжки 487 км, Київ — Ковель — контрольно-пропускний пункт «Ягодин» (державний кордон із Польщею). Пролягає північно-західними регіонами України (Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська області). На території України збігається з Європейським автомобільним шляхом Е373 (Люблін — Ковель — Київ).

Анатолій ПОСПОЛІТАК,
начальник Служби автомобільних доріг у Волинській області.
Підготував Максим СОЛОНЕНКО — наш власний кореспондент у Волинській області