У лютому 2020-го спливає термін експлуатації третього енергоблока Южно-Української АЕС. У травні наступного року блок зупинять на великий планово-попереджувальний ремонт, який триватиме 186 діб. Ці роботи передуватимуть рішенню про продовження строку експлуатації. Насправді ж готуватися до реінкарнації «мільйонника» почали набагато раніше. Понад те, над удосконаленням роботи енергоблока та посиленням безпеки на АЕС працювали і працюватимуть навіть після позитивного рішення колегії Держатомрегулювання. Саме цей орган у листопаді 2019 року має поставити крапку у реченні «ЗУПИНИТИ НЕ МОЖНА ПРОДОВЖИТИ». На підприємстві, що виробляє 10% електроенергії країни та забезпечує енергією південь держави, пріоритети вже розставили. Про це ми говорили із заступником головного інженера з модернізації та реконструкції ЮУАЕС Андрієм Біндюковим (на знімку).
— Невже 30 років — це старість?
— Атомна енергетика — галузь достатньо молода. На пострадянському просторі вона почала розвиватись у 70-х роках минулого сторіччя. Зважаючи на те, що досвіду експлуатації тоді було обмаль, усі об’єкти проектувались та розраховувались із запасом. Безпосередньо сам реактор будувався з таким потенціалом міцності, який дає змогу продовжити його роботу ще на 30 років. Тепер ці резерви ми і оцінюємо під час продовження терміну експлуатації. Тому три десятки літ для енергоблока далеко не старість. Скоріше зрілість, а то й навіть молодість. Особливо для серійних блоків, які є найбільш сучасними з тих, що експлуатуються в Україні. Саме до них і належить енергоблок № 3 із серійною ядерною установкою В-320. У нове життя він піде повністю завантажений ядерним паливом виробництва Westinghause. На ньому «мільйонник» працює з липня нинішнього року. За цей час жодного розгерметизування не зафіксовано. А от радіаційна забрудненість у гермооб’ємі була мінімальною за останні роки. І це явний позитивний ефект.
— Що означає термін «продовження експлуатації»?
— Продовження строку експлуатації — це продовження роботи енергоблока на обґрунтований (після завершення проектного) термін. Щоб отримати ліцензію, слід пройти цілу низку процедур, надати необхідну документацію і, звичайно ж, виконати чимало роботи. За два роки до надання дозволу на продовження строку експлуатації затверджується спеціальна програма — індивідуальна для кожного блока. В ній враховано стан енергоблока та його особливості. У травні 2018-го було погоджено Програму підготовки енергоблока № 3 Южно-Української АЕС до експлуатації в надпроектний термін. Цей документ передбачає низку заходів, серед яких оцінка технічного стану та кваліфікація обладнання, оцінка сейсмостійкості, періодична оцінка безпеки, усунення відхилень від норм та правил, виконання Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки, аналіз впливу на навколишнє середовище. Слід наголосити: у Програмі підготовки енергоблока чітко зазначено, що вже виконано, що потрібно виконати до прийняття остаточного рішення Колегії Держатомрегулювання та що буде зроблено у перспективі (після продовження терміну експлуатації). Такий підхід застосовується тому, що на кожному енергоблоці АЕС України, в тому числі й енергоблоці № 3 Южно-Української АЕС, удосконалення обладнання відбувається постійно.
Програма підготовки южно-українського енергоблока № 3 до експлуатації в надпроектний термін передбачає виконання 108 заходів. Наймасштабнішою, складною і цікавою буде реконструкція кабельного господарства у герметичному об’ємі реактора. На працюючому блоці до гермооб’ємів вхід заборонено, тож обладнання має функціонувати досконало. На момент проектування енергоблока № 3 вимоги до кабельного устаткування були зовсім інші, й нині потрібно привести його у відповідність до сучасних норм та правил. Як показує досвід рівненчан, які виконували цю роботу на третьому серійному енергоблоці Рівненської АЕС, їм довелося замінити майже 95% кабельних конструкцій та кабелів. Аналогічну роботу належить виконати і на Южно-Українській АЕС. Зважаючи на тривалість та об’ємність завдання, планується виконати його у 2019 році під час планово-попереджувального ремонту.
— Ви згадали про виконання заходів Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки (КзПБ). Давайте зупинимось на ній детальніше.
— Комплексна (зведена) програма підвищення безпеки енергоблоків українських АЕС була затверджена у 2011-му постановою КМУ. Її мета — ефективна та надійна робота енергетичної галузі, відповідність рівня безпеки атомних енергоблоків міжнародним вимогам. Документ включає 1082 заходи. Його повна реалізація намічена на кінець 2020 року.
Зі 108 заходів Програми підготовки енергоблока № 3 до експлуатації в надпроектний термін 96 — це заходи КзПБ. Слід зазначити, що на третьому «мільйоннику» таких заходів значно більше, ніж на блоках малої серії (перший та другий южно-українські), а часу на їх виконання менше. Такий баланс обумовлений набутим досвідом. Южно-українські атомники вже накопичили його достатньо. Продовжили строк експлуатації двох своїх енергоблоків — № 1 і № 2, допомагали колегам у продовженні строку експлуатації блоків Запорізької АЕС, регулярно обмінюються інформацією з фахівцями Рівненської АЕС, які нещодавно продовжили строк експлуатації третього енергоблока на 20 років.
З накопиченими знаннями та досвідом фахівці Южно-Української АЕС повністю вкладаються у відведені графіком терміни. Нині виконано більше половини від намічених заходів. Те саме можна сказати і про постфукусімський напрямок. Його включили до КзПБ після подій на японській АЕС «Фукусіма-Даічі» у 2011 році. Тоді на усіх світових атомних електростанціях провели «стрес-тести». Це своєрідний інструмент, який дає змогу оцінити стійкість ядерних блоків до виникнення усіх можливих і неможливих подій внаслідок природних катаклізмів. Виявивши слабкі сторони, для кожної АЕС розробили окремі заходи, які дадуть змогу уникнути наслідків, подібних до фукусімських.
Постфукусімські заходи на Южно-Українській АЕС — у пріоритеті. Безпосередньо на енергоблоці № 3 їх намічено 16. На сьогодні реалізовано 12. Наступного року сподіваємось завершити цю роботу в повному обсязі.
Взагалі-то не можна сказати, що посилення безпеки енергоблоків, їх модернізація, оновлення обладнання здійснюються лише під час продовження експлуатації енергоблоків. Наприклад, раніше на блоці № 3 вже реалізували програми із заміни автоматизованої системи управління технологічними процесами (АСУ ТП), заміни електрообладнання тощо. Є вимога безперервно підвищувати безпеку в межах організаційних, фінансових та інших можливостей. І ми її дотримуємось. Третій енергоблок, через свою молодість, завжди був дещо недофінансованим. Нині кошти надходять більш активно, ведуться торги, проектування, закупівля обладнання. Тож основні за капіталоємністю роботи буде виконано у 2019 році.
— Чи не доречніше було б вкласти ці кошти у будівництво нового енергоблока? Який зиск матимемо з того, що експлуатуватимемо третій енергоблок у надпроектний термін?
— Вартість будівництва нового енергоблока на сьогодні в середньому становить 7 мільярдів доларів. Продовження його експлуатації коштує від 5 до 10% цих витрат. Строк роботи у надпроектний термін у середньому — 20 років. Тож економічний ефект очевидний. Окрім того, продовження експлуатації — це забезпечення енергетичної безпеки України. Нині також намітились певні можливості експортування електроенергії. Серед зисків для країни та населення — податки до бюджетів різних рівнів, фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території 30-кілометрової зони спостереження. Не можна також забувати про мешканців міста енергетиків. Для них це робота та зарплата в родини.
— Якби громадські обговорення відбувалися зараз і у вас була можливість звернутися до людей, що б ви їм сказали?
— Хоч би до якої політичної партії чи громадської організації належала людина, вона хоче жити у комфорті. Українці звикли до стабільної роботи потягів, метро, трамваїв і тролейбусів, у домівках завжди є світло і тепло. Практично всі розуміють, що, зупинивши енергоблоки атомних електростанцій, ми поступово зануримося в темряву. Цей факт призведе до ще більш активного відтоку людей з країни. Тому до громадян слід доводити правдиву інформацію.
Населення має розуміти, що на одиницю потужності теплова станція дає в 200, а то й у 500 разів більше радіоактивних викидів. Усі знають, що інколи випадають кислотні дощі. Так ось, вони є наслідком згоряння вугілля на ТЕС. Через відвали із золи річки утворюють страшні потоки, у місцях вугледобування стоять жахливого вигляду терикони. Це території, викреслені з життя. Однак найбільшим злом чомусь вважається атомна енергетика, а не теплова.
Візьмімо, наприклад, автомобіль. Він потребує регулярного догляду, якісних доріг, сучасних запчастин. При цьому авто робить наші будні комфортнішими, тому відмовлятися від такого способу пересування ніхто не збирається.
Так само і з виробництвом електроенергії. Без неї життя навіть важко уявити. Тому слід обирати той вид виробництва, який найменш шкідливий. Поки що, порівняно з тепловою, сонячною та гідроенергетикою, виграє атомна. Тому я — за атомну енергетику!
Фото надано автором.
