14 грудня — особливий день у сучасній історії України. Це День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. День пам’яті та гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. День закінчення будівництва саркофага, коли світ полегшено зітхнув, що радіаційну техногенну загрозу відтерміновано.

На сьогодні залишилося 199 тисяч учасників ліквідації аварії, котрі ціною свого життя і здоров’я рятували людство від згубної дії Чорнобильської аварії — катастрофи планетарного масштабу, за що заслуговують на велику вдячність та шану. Десятки тисяч наших співвітчизників змушені були назавжди залишити рідні домівки на радіоактивно забруднених територіях. Наразі ще є 1,66 мільйона українців, зокрема 377 тисяч дітей, які (потерпілі) не з власної вини зазнали впливу іонізуючого опромінення і дотепер відчувають негативний вплив Чорнобиля. 2 835 ядерників потерпають від дії опромінення, що мало місце при ліквідації ядерних аварій та участі у випробуваннях. Особливо болючими є відомості про 1 784 дітей з інвалідністю, про 36 525 вдів, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Лише з 2007-го по 2018 рік кількість постраждалих зменшилася на 657 988 осіб.
На ліквідацію наслідків катастрофи Україна була змушена задіяти значні ресурси та зусилля, витрачати чимало коштів, проте проблеми, пов’язані із захистом здоров’я всіх категорій постраждалих, залишаються та поглиблюються через недостатній рівень медичного і соціального забезпечення.
На сьогодні, через 32 роки після аварії, до найважливіших непухлинних ефектів належать:
3 підвищення захворюваності та смертності учасників ЛНА від серцево-судинних захворювань;
3 підвищення частоти радіаційних катаракт та судинної патології ока;
3 висока частота цереброваскулярних захворювань та когнітивних порушень у учасників ЛНА;
3 захворювання щитоподібної залози;
3 порушення психічного здоров’я в дітей, які були опромінені in utero.
Серед пухлинних ефектів насамперед турбує зростання захворюваності на рак щитоподібної залози, рак молочної залози в жінок — учасників ЛНА, лейкемію в учасників ЛНА, множинну мієлому, рак легенів, нирок та сечового міхура.
Головною науково-медичною установою країни з мінімізації медичних наслідків Чорнобильської катастрофи є Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» (ННЦРМ).
Численні дослідження вчених ННЦРМ, визнані міжнародною науковою спільнотою, і світовий досвід вивчення віддалених наслідків впливу радіаційного опромінення на організм людини свідчать, що медичні і, відповідно, соціальні проблеми Чорнобильської катастрофи зарано переводити до категорії розв’язаних чи неактуальних.
Вважаємо, що на сьогодні одним з найважливіших медико-соціальних питань українського суспільства є кардинальне підвищення рівня надання медичної допомоги постраждалим, для чого необхідно реалізувати наступні заходи:
3 переорієнтування політики соціального захисту з плати за можливий ризик для здоров’я на подолання реальних медичних наслідків — лікування захворювань, пов’язаних з опроміненням, насамперед — людей з інвалідністю. Створення і провадження адресної персоналізованої державної підтримки високовартісного лікування тяжких хворих у медичних установах ІІІ—ІV рівня акредитації — онкогематологія, онкологія, серцево-судинні та бронхолегеневі захворювання, розсіяний склероз та інші;
3 забезпечення ранньої діагностики онкологічних та онкогематологічних захворювань — впровадження та забезпечення сучасної променевої (МРТ та КТ) діагностики та імуноморфологічної верифікації пухлин для реалізації міжнародних протоколів з хіміотерапії;
3 забезпечення відновлення під егідою Міністерства соціальної політики України Державної бюджетної програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
3 збереження державної підтримки, у тому числі збереження в державній власності медико-санітарних частин атомних електро-станцій та диспансерів радіаційного захисту населення, мережі спеціалізованих медичних установ з радіаційної медицини та радіаційного захисту як об’єктів критичної інфраструктури держави у форматі «Чорнобильського медичного кластеру» з головною установою ННЦРМ, котрий також є центром, який співпрацює з ВООЗ, у мережі медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях («REMPAN»).
Упродовж останніх років в Україні склалася складна ситуація в напрямку виконання заходів щодо зниження ризику захворюваності населення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Незважаючи на те що існують прямі вимоги щодо здійснення цих заходів відповідно до статей 17, 19 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», заходи зі зниження ризику захворюваності населення, до яких зокрема належать радіаційний моніторинг та медичний нагляд, не здійснюються.
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» протягом усіх післяаварійних років здійснює дослідження радіаційного стану, опромінення населення та продуктів харчування на постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС територіях фактично самотужки, бо цільове державне фінансування цих робіт не здійснюється, а заклади санітарно-епідеміологічної служби зруйновано.
Дослідження радіаційного стану, забруднення основних продуктів харчування, доз опромінення населення останніми роками здійснюється в окремих населених пунктах Київської, Рівненської та Житомирської областей, досліджується всього 12 населених пунктів, що обумовлено недостатнім фінансуванням цього напрямку радіаційного захисту. Результати радіаційно-гігієнічних досліджень у період 2015—2017 років вказують на непоодинокі випадки перевищення лімітів доз опромінення населення в мешканців Рівненської та Житомирської областей, а вміст Cs-137 у молоці в Рівненській області у 84%, а в Житомирській області в 4% випадків перевищують допустимі рівні вмісту цього радіонукліда відповідно до вимог ДР — 2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137 та Sr-90 у продуктах харчування та питній воді». Що стосується продуктів лісу, які в умовах складної економічної ситуації в державі є одним з основних джерел харчування населення, то, наприклад, сушені гриби практично у 100% випадків за вмістом Cs-137 перевищують допустимий рівень вмісту цього радіонукліда відповідно до вимог ДР — 2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137 та Sr-90 у продуктах харчування та питній воді», а наприклад, вміст Cs-137 у сушених грибах, зібраних у Київській області у 28%, у Житомирській області у 84%, у Рівненській області у 52% випадків дозволяє зарахувати їх до радіоактивних відходів.
Ситуацію ускладнює низка сучасних нормативно-правових актів України, якими було скасовано нормативно-правові акти колишнього СРСР у галузі санітарно-епідеміологічного захисту населення та знищено санітарно-епідеміологічну службу країни. Що призвело до ситуації, в якій невідомо як і якими силами виконувати заходи щодо зниження ризику захворюваності населення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, а фактично запобігти гуманітарній катастрофі, яка наразі розгортається на постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС територіях.
Через законодавчий безлад, який виник як наслідок безсистемної законотворчості в галузі радіологічного та медичного захисту населення, яке мешкає на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, так і для всієї країни загалом, на щастя, збереглися нормативно-правові акти, відповідно до яких можна рятувати населення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. До них належать Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», у якому скасовано зону посиленого радіоекологічного контролю — так звана четверта зона, але стаття 19 передбачає виконання заходів щодо зниження ризику захворюваності населення, яке мешкає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначають перелік зон та населених пунктів, що потребують заходів щодо зниження ризику захворюваності населення.
Спеціалісти державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» вважають, що необхідно:
1. З метою актуалізації даних про радіаційний стан на всіх територіях, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, провести комплексні дослідження щодо щільності радіоактивних випадінь, показників міграції радіонуклідів, ПЕД, радіоактивного забруднення основних продуктів харчування, раціону харчування, фактичних доз опромінення населення тощо.
2. На основі отриманих даних провести уточнення «Методики—96» та загальнодозиметричну паспортизацію з врахуванням нових актуальних параметрів, необхідних для розрахунку доз опромінення.
3. Забезпечити виконання вимог законодавства України та взаємоузгодити положення чинних нормативно-правових актів. Розробити проект відповідної постанови Кабінету Міністрів України. Зокрема, на нормативно-правовому рівні визначити провідну наукову установу, яка здійснюватиме науково-методичний супровід робіт зі зниження ризику захворюваності населення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, встановити перелік населених пунктів, що потребують проведення радіаційно-гігієнічного моніторингу із зазначенням його об’ємів та періодичності тощо.
В 2018 році через недостатнє фінансування ННЦРМ як головної організації з мінімізації медичних наслідків аварії на ЧАЕС зберігаються і поглиблюються проблеми з надання медичної допомоги постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС. Основними причинами недостатнього рівня надання медичної допомоги в ННЦРМ, з якими не можуть змиритися ані лікарі, ані хворі, є такі:
3 застаріле діагностичне обладнання (останні державні закупівлі — 2000 рік);
3 відсутність магнітно-резонансного та комп’ютерного томографів, сучасного ультразвукового та ендоскопічного обладнання, лабораторного діагностичного обладнання;
3 розпорошення коштів Державної програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
3 нестача коштів на придбання ліків, реактивів, дезінфікуючих засобів тощо (35% від потреби);
3 нестача коштів на опалення, електропостачання, водозабезпечення, інші комунальні потреби (40% від потреби);
3 харчування хворих за участю внутрішніх ресурсів ННЦРМ забезпечене лише в межах 16 грн на добу;
3 відсутність коштів на поточний та капітальний ремонт.
Необхідно зазначити, що впродовж останніх років ННЦРМ тісно співпрацює з Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також Чорнобильською асоціацією народних депутатів України. Завдяки спільним зусиллям вдалося повністю стабілізувати фінансування за статтею заробітна плата для клінічних працівників і наблизитися до рівня стабілізації щодо науковців. Але решта статей витрат залишаються проблемними, як уже зазначено вище. Одним з перспективних шляхів вирішення матеріально-технічного забезпечення надання медичної допомоги постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС має стати законодавче прийняття та впровадження державного медичного страхування здоров’я осіб, які зазнали впливу іонізуючого опромінення, та працівників ядерного паливно-енергетичного комплексу.
Важливим кроком для розв’язання проблем населення України, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, має також стати включення до порядку денного і розгляд Верховною Радою низки законопроектів чорнобильського спрямування, котрі вже зареєстровані у Верховній Раді, що дасть змогу якщо не вирішити частину питань, то створити передумови для поліпшення соціального захисту та медичного забезпечення майже двох мільйонів наших співвітчизників та членів їх сімей.

 

Віктор СУШКО.