Майже 60 відсотків опитаних громадян оцінюють політичну ситуацію в нашій країні як напружену, і майже 28 — як вибухонебезпечну. Про це свідчать результати останнього опитування, проведеного на замовлення Інституту соціології НАН України. Такий моніторинг громадської думки Інститут проводить щороку, фіксуючи зміни настроїв у громадському суспільстві, і зауважує, що частка тих, хто оцінює політичну ситуацію як вибухонебезпечну, поступово зменшується починаючи з 2015 року. Водночас 36 відсотків респондентів оцінюють життя в нашій країні як важке і 46 — як нестерпне. Така перевага негативних оцінок є незмінною протягом кількох років. До того ж переважна більшість опитаних не очікують масштабних акцій протесту в тих населених пунктах, де вони проживають. Зокрема, 48 відсотків вважають такі протести малоймовірними, 23 — не змогли визначитися і лише 29 — вважають їх можливими.
Однак серед почуттів, які відчувають громадяни, коли думають про майбутнє України, домінує надія — 43 відсотки. Водночас істотне піднесення позитивних очікувань, що відбулося між 2013-м та 2014 роком, спадає, особливо помітно це в останній рік.
Як і в минулі роки, більшість опитаних (майже 60 відсотків) вважають себе насамперед громадянами країни, тобто переважає загальнонаціональна ідентичність. На другому місці за поширеністю є локальна ідентичність (безпосереднє місце проживання). Натомість лише сім відсотків опитаних вважають пріоритетною регіональну належність.
А ось геополітичні орієнтації громадян після Революції Гідності та збройної агресії Росії на Донбасі змінилися кардинально. Так, 2013 року абсолютна більшість громадян негативно ставилися до вступу до НАТО (54 відсотки), майже половина громадян (49) позитивно ставилися до приєднання України до союзу Росії і Білорусі і тільки відносна більшість позитивно ставилися до вступу до ЄС (42). Тоді як нині частка прихильників ЄС зросла до 48 відсотків (а в 2014—2015 роках була ще більша — 50), відносна більшість позитивно ставиться до вступу до НАТО, а більш як половина населення тепер проти приєднання до союзу Росії і Білорусі.
Соціологи також виміряли рівень довіри населення до різних державних інституцій. І тут абсолютним лідером є армія. Навіть більше: в останні п’ять років високий рівень довіри має тільки армія — довіра до неї нині більш як удвічі перевищує довіру, яку вона мала 2013 року. Чого не скажеш, на жаль, про суди, поліцію і місцеві органи самоврядування. І якщо довіра до судів залишається стабільно на низькому рівні, то поліція і місцеве самоврядування цю довіру втратили саме за результатами 2018 року.
На тлі сталого незадоволення якістю демократичних інститутів у все ще переважно патерналістському суспільстві посилюється спокуса «сильної руки» як альтернативи демократії. Дві третини (60,5 відсотка) населення тією чи іншою мірою погоджуються із твердженням, що «для нормального розвитку країни потрібна «сильна рука», а не розмови про демократію».
Однак це не означає, що українці сумують за Радянським Союзом. Днями російське соцагентство Левада-Центр повідомило, що кількість росіян, які шкодують за СРСР, досягло максимуму за десять років (66 відсотків). Згідно з даними соціологічної групи Рейтинг, в Україні ці цифри істотно відрізняються. 2018 року лише 34 відсотки українців заявили, що ностальгують за Союзом. Для порівняння: 2010 року таких було майже половина — 48 відсотків.