У ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС брали участь чимало мешканців Сарненського району Рівненщини. Голова Сарненського районного громадського об’єднання «Союз-Чорнобиль» Валерій Нестерук (на знімку) нарікає на щорічне зменшення кількості ліквідаторів аварії в районі:
— У цьому році померли четверо. Залишилось 240. П’ятеро — практично лежачі. Страждають ліквідатори на онкологічні хвороби, інсульти і щороку хворих більшає. Та й належного фінансування немає. Скажімо, медичне забезпечення становить майже 2 тисячі гривень — на 240 осіб, звісно, не вистачає. Ціни постійно зростають, у тому числі й на ліки. Така сама ситуація і з санаторно-курортними путівками.
На сесії Сарненської районної ради депутати виділили 40 тисяч гривень. 36 ліквідаторів отримали матеріальну допомогу через районне об’єднання, були й такі, чиї родичі зверталися безпосередньо до районної влади. Не відмовили нікому. Хоча часто чуємо у відповідь: «У нас війна». Але ж ліквідатори також захищали не район чи область, а всю Україну, за що й постраждали.
Через реорганізацію медицини хочуть забрати й медсестру (порушуватиму це питання на нараді в Рівному). Можливо, треба було б дати півставки сімейному лікарю, який вів би облік ліквідаторів, виписував необхідні рецепти. Також мали б відновити пільги для ліквідаторів другої та третьої категорій.
— Нещодавно, маючи третю категорію, онкохворий ліквідатор отримав першу групу інвалідності й навіть не встиг потримати в руках підвищену пенсію, бо помер. Якби ці люди одержували гідні пенсії, то, можливо, й виживали б. Переважна більшість отримує 3—4 тисячі гривень, декотрі — 5—7 тисяч, а є ж такі, чия пенсія не перевищує 1800 гривень. А ціни ж зростають. Добре, що є ще пільги. Ось такі нині реалії життя, — підсумовує Валерій Нестерук.
Марія КУЗЬМИЧ.
Фото Василя СОСЮКА.
