Перебуваючи на тимчасово окупованій території, жителі ОРДЛО все ж віддають перевагу українському паспорту. Особливо це важливо для підростаючого покоління так званих республік.
Окремі фахівці сьогодні висловлюють занепокоєння з приводу молодого покоління ОРДЛО. Яким воно росте, які цінності сповідує і наскільки адекватно сприймає ситуацію, що склалася? Приводи для такої тривоги є. Якщо, скажімо, в 2014-му дитині було 10—12 літ, і ті події вона переважно сприймала і оцінювала очима та розумом батьків, то за минулі чотири роки її світогляд як людини, що дорослішає, формувався в умовах конфлікту і жорсткої антиукраїнської пропаганди. Сьогодні важко сказати про те, який слід вони залишили в молодому і ще не зміцнілому організмі. Дослідити цей важливий аспект життя по той бік лінії розмежування неможливо через зрозумілі причини. Але про неминучість проблеми цього покоління вже варто задуматися. Тим більше що ця тема, схоже, починає проявлятися.
Якщо вірити розповідям жителів тимчасово окупованої частини області, в деяких сім’ях Луганська почали виникати конфлікти між дорослими дітьми та батьками, які містять прихований політичний підтекст. Причиною сімейних розбірок стає з’ясування причин, за якими батьки свого часу не оформили дітям українські паспорти. Ейфорія з приводу «головного документа молодої Луганської Народної Республіки» давно минула, і окрема частина молоді цієї самої «республіки» реально переконалася, що отриманий псевдопаспорт не просто обмежує свободу пересування. По суті, він позбавляє майбутнього (котрого, до речі, не має й сама «республіка»), до якого прагне молода людина. З паспортом «ЛНР» поки що можна поїхати в Росію, але не далі. Відвідати родичів в Україні з таким документом — зась! На навчанні за кордоном взагалі можна поставити хрест, не кажучи вже про туристичну поїздку в країни Європи та інші.
Багато батьків із тимчасово окупованої частини області правильно розуміють ситуацію і сьогодні готують своїх дітей для життя в умовах української влади. Вони вірять, що Луганськ повернеться додому, в Україну, тому намагаються дати дітям українську освіту — і загальну, і вищу. Українська влада створює для цього можливості. Наприклад, дитина з першого класу може вчитися в українській школі дистанційно, отримавши офіційний український документ про освіту, а якщо після школи хлопець чи дівчина вирішили вступити до вузу, то їм у цьому допоможуть «Освітні центри». Прийом абітурієнтів із непідконтрольної частини області не обмежений, і умови прийому спрощені. Причому якщо у дівчини або хлопця до цього часу не було українського паспорта (такі випадки бувають), його допоможуть отримати.
Але як бути тим молодим людям, які живуть у «ЛНР» і кому вже двадцять? В 2014 році, коли прийшов час отримувати паспорт, їхні батьки з різних причин не зробили цього в Україні. В одних випадках через низку об’єктивних обставин, в інших — вважали це непотрібним, обравши паспорт «ЛНР». Але будь-який варіант призвів до одного результату: частина молоді (а серед неї, зауважимо, багато проукраїнськи налаштованих) морально пригнічена тими обставинами, які у більшості виникли через відсутність українського паспорта. Якщо оформлення цього документа для підлітків, які досягли 14 років, цілком залежить від їхніх батьків, то ті, кому вже 20, перебувають в іншій ситуації. Чи мають вони шанс отримати український паспорт?
Так, мають. Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей регламентується порядок виїзду з тимчасово неконтрольованої території громадян України, які народились у 1998 році і пізніше та не змогли оформити паспорт громадянина України (внаслідок проживання у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження).
Водночас хочеться нагадати, що паспорт громадянина України є документом, який посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Отримуєш паспорт — отже, вважаєш себе українцем. Це дуже важливий моральний аспект, який відіграє чи не найважливішу роль у нинішній ситуації.
Однак отримавши новий український біометричний паспорт, за свідченням очевидців, у «ЛНР» можна мати з ним неприємності, бо цей документ тут, м’яко кажучи, не вітається. Скажімо, на роботу до «державної» структури з ним не візьмуть і пенсію по ньому не видадуть. Хоча паспорт старого зразка приймається. Отже, той, кому це потрібно, вимушений мати відразу два паспорти — «еленерівський» і український. Загалом український документ люди бережуть і намагаються його не світити. Скажімо, не подають при оформленні шлюбу до відповідних закладів, щоб уникнути штампа «республіки». У цьому разі паспорт можна вважати недійсним. Завдяки тому, що в Україні існує послуга «Шлюб за добу», молодь їде на контрольовану українською владою частину області і тут розписується, отримуючи справжнє офіційне свідоцтво про шлюб. Отже, ситуація змушує людей жити за двома стандартами.
Сьогодні важко сказати, що буде з молоддю ОРДЛО далі, але певні картинки з життя тимчасово окупованого Луганська, які на перший погляд, можливо, здаються незначними, дають надію, що все не так погано.
...Днями біля супермаркету у центрі Луганська на спортивному майданчику була помічена група підлітків. Вони згуртувались навколо гітариста, який підбирав мелодію Гімну України, і тихенько підспівували йому.
Підготував Павло ВОРОНЦОВ
