Минулий рік видався доволі плідним на законодавчі процеси у сфері оборони та безпеки. На думку експертів Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, особливе значення мають Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» та Закон України «Про національну безпеку України».

 

Перший документ, відомий як закон про деокупацію Донбасу, врешті-решт надав належне визначення ситуації в Криму і Донбасі. Україна на законодавчому рівні визначила російську окупацію як міжнародний збройний конфлікт, в якому Росія є державою-агресором (за IV Гаазькою і IV Женевською конвенціями), що здійснює збройну агресію та окупувала частину Донецької та Луганської областей. Закон ввів в українське правове поле поняття «окупаційної адміністрації Російської Федерації». Отож на Росію було покладено відповідальність за порушення прав цивільного населення в ОРДЛО, в тому числі за матеріальні збитки.
Інший важливий аспект закону — заміна формату АТО на Операцію об’єднаних сил (ООС). Відтепер уся повнота відповідальності за комплекс дій і заходів замикається на Збройних Силах України. За оцінкою ЦДАКР, відсутність «посередника» — Антитерористичного центру СБУ — забезпечує належні умови для більш оперативного реагування на загрози, покращились оперативність управління та логістика.
Закон України «Про національну безпеку України» надав необхідний імпульс для розвитку системи управління ЗСУ відповідно до стандартів НАТО та реальних умов перманентної війни. Також, на думку фахівців ЦДАКР, він зміцнює підвалини демократично-цивільного контролю над органами безпеки та ЗСУ. Не менш важливим аспектом є фіксація відсоткової ставки від ВВП (не менш як 5 відсотків) на систему безпеки і оборони.
Відповідно до закону передбачається створення органу виконавчої влади, який би займався чіткою реаліза-цією державних програм у рамках оснащення Збройних Сил. Аналогічно ухвалена цьогоріч Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року передбачає «визначення центрального органу виконавчої влади, що забезпечуватиме формування та реалізує державну військово-промислову політику». У ЦДАКР вважають, що виборчі баталії не повинні стати на заваді роботі над створенням відповідного відомства.
Закон «Про національну безпеку України» є рамковим, тож окреслені в ньому параметри реформ ще належить наповнити змістом. Відтак у НАТО визначили п’ять основних напрямів реформування сектору безпеки і оборони для України на 2019 рік. Голова Представництва НАТО в Україні, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні Александер Вінніков наводить такий перелік нових законів: щодо парламентського комітету зі здійснення нагляду за діяльністю розвідувальних служб та служб безпеки, про Службу безпеки України, про розвідку, управління державними таємницями і засекреченою інформацією. Ще один елемент —  реформування галузі оборонної промисловості та системи державних закупівель у галузі оборони. Отже успіх реалізації накресленого в НАТО об’єму законодавчої роботи цілком залежить від плідної праці парламенту у цьому році.