Різдво — через перевал
Дмитро Корінний і Ярослава Ткачук.
Україночки з Кривого дорогою на колядницький фестиваль до Сигета.
З Верховини до села Поляни Марамороського повіту Румунії — 6 км. А від Бистрого, що також на Мараморощині, до села Ділове Рахівського району — 6 км. У цьому близькому й далекому Карпатському краї мешкають такі само українські гуцули, як у нашому прикордонні.
Різдво румунські українці святкують за старим стилем 7 січня, за давніми традиціями. Марія Папаріга живе у селі Вишавська Долина. Село межує з Україною, розділяє річка Тиса. Найближче село — Ділове Рахівського району, географічний центр Європи. Материнська мова — українська. В місцевій школі вивчають рідну мову, на тиждень по 4—5 годин. Дотримуються старовинних традицій. На Святвечір так само готують 12 пісних страв. Діти ходять колядувати. Складаються також групи бетлегемів (вертеп). Дівчина каже, що часто буває в Україні, бо на Рахівщині є її роди (родина). Брала участь у різноманітних фестивалях та конференціях, возила на етнічну Батьківщину школярів.
Традиції ріднять
Наприкінці року делегація Івано-Франківщини взяла участь у фестивалі різдвяно-новорічних звичаїв і традицій, що відбувся в Сигеті. Добра нагода продовжити міждержавну співпрацю, зріднити гуцулів з обох боків кордону, вивчити глибше традиції румунських горян-українців.
Серед учасників делегації були й представники Коломийського національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Його гендиректор Ярослава Ткачук розповіла, що побачили зимову обрядовість: колядки, віншування, бетлегеми; зібрали нові знання про Марамороський повіт. Тут мешкає половина етнічних українців Румунії. Вони зберігають мову, національні традиції, коломийки, старовинні колядки.
Відбулася міжнародна конференція. Директор Івано-Франківського обласного центру науково-технічної творчості Віталій Кодря привіз книжки для українських класів. Ярослава Ткачук розповіла про контакти між гуцулами, а науковий співробітник Коломийського музею Микола Васильчук повів в історичний екскурс. Загалом вийшла чудова нагода для етнографічної розвідки та вивчення фольклору. Міська влада всіляко сприяла комунікації. Відчули велику підтримку від директора місцевого етнографічного музею Тодінка Георги.
Фестиваль традиційно організував директор повітового Будинку культури, голова Фундації українських гуцулів Василь Попович. Він щороку проводить низку заходів для згуртування нації, зокрема міжнародний гуцульський фестиваль.
Народна дипломатія — в дії
Під час поїздки до Румунії наша делегація відвідала українські села Кривий, Бистрий, Поляна. В останньому виступили з концертом. Для тритисячної місцевої громади то був великий подарунок.
Тут є Гуцульський культурний центр, дерев’яна церква ХVІ ст., православний та греко-католицький храми. Іконостас різьбив майстер-українець із сусіднього села Красник. За міжнародний грант облаштували великий концертний зал. Мешканці села кажуть, що не проти б тісніших контактів з етнічною Україною. І дітей би возили. В міжвоєнний період між Румунією та Україною було 16 переходів. Тепер лише один — у Солотвино. Та й паспорт не всім по кишені. Країнами Євросоюзу ж подорожують із румунським.
Голова ОТГ села Бистрий Василь Дучук та український письменник у Румунії Дмитро Куренюк також говорили про недостатність контактів. А є чимало розділених родин з обох боків кордону.
Трохи історії
Сигет від 1394 року був головним містом Марамороського комітату. До цієї історичної області належали галицькі гуцули —ближче до Верховинщини, а також Рахівщини. Колись горяни з обох боків кордону мешкали в одній Австро-Угорській імперії. Після І світової війни вона розпалася. Розділення по річці Тиса сталося 1918 року. Тоді ж, 18 грудня, відбувся з’їзд українців Мараморощини. Делегати проголосували за приєднання до України. В місто зайшли війська Гуцульської Республіки, але румуни їх невдовзі перемогли. Залишилося багато там могил січових стрільців Української Галицької армії.
У Румунії пишно святкували 100-річчя великого об’єднання нації. А для етнічних українців то стало приводом згадати, як Тиса розділила родини та на довгі роки обмежила спілкування.
Прагнуть, щоб молодь плекала рідне
Тепер надолужують утрачене за десятиліття ізоляції. Українці з Кривого брали участь у святкуванні 100-річчя Гуцульської Республіки в закарпатській Ясіні. Були аматори й на фестивалі «Писанка» в Коломиї. Ностальгують за Україною, але поруху з боку нашої держави мало. Натомість у Румунії ніхто не боронить вивчати українську, етнічних проблем нема. Є національні класи в школах, у Сигеті — український ліцей. Прагнуть, щоб молодь підтримувала свої звичаї, плекала рідне.
За матеріалами співпраці наші музейники видали українською та румунською мовами ілюстровану книжку «Історія: люди та кордони». 13 січня в центрі Марамороського повіту Сигеті відбудеться різдвяний фестиваль із суто українськими колядками і традиціями. Наступного літа мають намір продовжити обстеження прикордонних українсько-румунських сіл і підготувати наукові записки-звіти. Добра нагода для згуртування гуцулів з обох берегів Тиси.
Людмила СТРАЖНИК.
Фото надано Ярославою Ткачук.
Івано-Франківська область.
