Теорія про старосту села трохи сухувата, але вона все одно підтверджує те, що він є лідером, якому громада виказала підтримку, є представником нової інституції, створеної для того, щоб інтереси всіх жителів сіл в об’єднаній території були належним чином представлені, щоб проблеми місцевого значення розв’язувалися швидко, відкрито, зрозуміло.

У Сергія Супруненка (на знімку) — старости Гута-Студенецької округи — графік роботи такий чіткий, що кращого й не встановиш, зручнішого для жителів не придумаєш: від зорі і до зорі, і навіть — коли треба — серед ночі.
Його рідні гуто-студеняни до цього звикли й вважають, що саме таким — людяним, безвідмовним, сповна відданим службі, має бути їхній обранець. Тож він таким і є вже (немало-небагато!) сім років!
Сім років тримає першість у краї, де зовсім поруч — кордон із РФ, де навкруги, посеред негустих житлових будівель (наразі в Гуті-Студенецькій зареєстровано всього 170 мешканців), — лише лісові хащі й болотця, встелена самосійками рівнина й викликаючі оптимізм розорані поля.
Землю, майже 90 відсотків усієї, забрав у підпорядкування знаний латифундист Сергій Дюжиков, якому селяни довіряють, кроками якого дуже задоволені. Бо ж за паї платить по 7%, розраховується вчасно, ще й на вибір. Хочеш — гроші бери. Хочеш — зерно! А жито й пшениця ще ніколи нікому зайвими не були. Бо ж у господарствах є корови, коні, кури, качки й гуси — увесь перелік необхідної для виживання живності.
А що виживання непросте — говорить і староста, і всі, з ким із Гути-Студенецької доводилося спілкуватися. Усіх гнітять розбиті дороги, особливо ділянка від Тихонович, куди щодня на навчання дістається 22 дітлахів. Сказати, що вона в аварійному стані — нічого не сказати. Бо ж то не дорога, а самісіньке пекло, до якого ризикує потрапити і малеча, і дорослі.
«І про освітлення вуличне тамтешньому народу мріється, і про магазин, де, окрім хліба, до кошика клалися б і оселедець із ковбаскою, і ще щось — до хліба, і про пошту, яка б своєчасно періодику доставляла, а головне — про мир», — сказав з якимось особливим притиском, вагою Сергій Васильович.
Сказав так разюче, що навіть найменшого сумніву в мене в здійсненні цієї великої загальної мрії не залишилося. Вона має здійснитися. Раніше чи пізніше, а буде мир — буде все!

Олена КОМПАНЕЦЬ.
Фото автора.
Підготував Василь ЧЕПУРНИЙ - наш власний кореспондент у Чернігівській області

Сновський район.