Чернігівщина — серед лідерів за темпами децентралізації в Україні. Уже очевидно: ті хитруни, що вичікують, — просто тягнуть час, боячись втратити свої зарплати, адже сільським головам держава платить тверду ставку без огляду на результати. І тому є навіть такі парадокси, коли в сільради на Ніжинщині, де трохи більш як 200 мешканців, є сільрада, є голова — усі задоволені і сміються. Крім самих мешканців, бо така громада не отримує субвенцій і не має жодного розвитку. Або в моєму рідному селі — Авдіївці Сосницького району: два керівники села всіляко тягнуть з утворенням ОТГ, що не завадило нинішньому сільському голові Анатолію Адаменку безуспішно балотуватися на посаду голови ОТГ. Але не своєї, а сусідньої. Проте своє село вводити в ОТГ він явно не хоче — а що, раптом не оберуть старостою чи головою, раптом припиниться безконтрольний гендель з лісом? У результаті — дільнична лікарня закрита, вулиці темні без освітлення, дороги не ремонтуються, а село буде приєднано до іншої ОТГ за перспективним планом, хоча могло б стати центром своєї об’єднаної громади. Як колись було волосним центром.

Успіхи помітні неозброєним оком

Але цікавіше проаналізувати — а яких же успіхів досягли ті, що вже оформилися в об’єднані територіальні громади?
Практично всі ОТГ відкривають свої фельдшерсько-акушерські пункти, ремонтують дитсадки і школи. Якщо раніше постійними були плачі районних чиновників про недостатність коштів для утримання соціальної сфери, під евфемізмом «оптимізації» закривали ФАПи, школи і дитсадки, то зараз практично немає жодного закриття. Хіба що в Кіптівській ОТГ закрили одну малокомплектну школу, але виняток із правила лишень підкреслює правило.
Ремонтують, хоч і не скрізь, і клуби — навіть маленька Мринська громада спромоглася виплекати, як лялечку, свій клуб, і молодий директор наповнює його змістом. Важче з бібліотеками — взагалі-то вони ще не передані в ОТГ, а лишаються в районному підпорядкуванні і йде тихий процес їх закриття. Скажімо, у селах Холминської ОТГ бібліотеки закриті. Але — рішенням районної влади. У той же час в іншій частині Корюківського району — в однойменній громаді, вони працюють і, як я пересвідчився в районній бібліотеці, навіть розвиваються. Скажімо, тут, у дитячій бібліотеці, є дуже гарна кімната, де діти можуть погратися, позайматися виготовленням якихось виробів, а не тільки брати книги.
Ремонт доріг та їх освітлення — один з пріоритетів ОТГ. Вулиці в селах засяяли ліхтарями! Нарешті. Бо на Чернігівщині знають, як у сусідній Білорусі понад 70 відсотків усіх вулиць освітлені, звісно, при диктатурі це легше зробити: «бацька» дав команду — і її виконують. А в Україні це все треба провести через демократичні процедури — рішення ради, тендери... Та ще й громадські активісти не забаряться покритикувати... 

На що витрачають гроші?

Цьогоріч об’єднаним територіальним громадам Чернігівщини виділено майже 143,3 мільйона гривень субвенції на формування інфраструктури. А це — реалізація майже 200 проектів для розвитку громад.
Найбільша кількість проектів (96) спрямована на відновлення систем вуличного освітлення. Ще 39 проектів — закупівля транспортних засобів для комунальних підприємств. Три проекти — придбання шкільних автобусів для Височанської, Козелецької та Холминської громад.
У Вертіївській, Деснянській, Батуринській, Носівській, Сновській, Коропській, Лосинівській, Мринській, Бобровицькій, Городнянській, Менській, Новобасанській, Олишівській, Плисківській, Срібнянській громадах капітально ремонтували проїзну частину автомобільних доріг комунальної власності (всього 26 проектів).
Завдяки державній субвенції у 15 ОТГ здійснили капітальний ремонт будівель бюджетних установ із застосуванням енергоефективних технологій (24 проекти).
На ремонт системи водопостачання та водовідведення витратили кошти в Корюківській, Бобровицькій, Ічнянській, Куликівській, Менській, Семенівській громадах (10 проектів).
І ще — яскравий приклад грошей, які втрачаються. У Кіптівській ОТГ завдяки запровадженню канадської системи моніторингу земель виявили півтори тисячі гектарів необлікованої землі! Уявляєте — в одній лишень ОТГ! Тобто, звісно, всі знали, що є такі луги і така рілля, і їх використовували, але податків з них ніхто ніколи не платив! І хтось може переконати, що така картина в одній лише громаді?!

Плани

На Чернігівщині триває обговорення перспектив розвитку громад. Так на Городнянщині говорили про здобутки за останні декілька років: а це ремонти доріг, низка реалізованих проектів з утеплення та капітальних ремонтів закладів освіти та медицини, оснащення їх сучасним обладнанням. Також серед досягнень — успішне впровадження концепції «Нової української школи» та реформування ланки первинної медицини.
У перспективі: подальша реалізація інфраструктурних проектів за рахунок співфінансування з місцевих бюджетів та коштів ДФРР, створення сприятливого клімату для бізнесу, що дало б змогу залучати інвесторів. Амбітні плани — будівництво заводу з переробки кварцевого піску в скляні вироби.
На Ічнянщині говорили про необхідність модернізації закладів житлово-комунального господарства та соціальної сфери. Акцентували на важливості впровадження інклюзивної освіти. Наразі працюють два інклюзивні класи у двох навчальних закладах та ресурсний центр. Ічнянська ОТГ — приклад ефективного розвитку території. У перший рік існування ічнянська громада посіла 15 місце серед 78 ОТГ у всеукраїнському рейтингу.
У перспективі тут планують ремонтувати дороги та водогони, придбати шкільний автобус, реалізовувати інфраструктурні проекти для покращення медичних та освітніх послуг, задоволення культурних потреб громади.
На засіданні рад регіонального розвитку Менського, Семенівського та Срібнянського району йшлося про перспективи розвитку сільськогосподарських товариств, реалізацію інфраструктурних проектів, модернізацію закладів освіти, охорони здоров’я та культури, відновлення спортивних об’єктів, наближення до людей комплексу соціальних послуг.

Абсурди зберігаються

«Голос України» вже писав про нелогічність ситуацій, коли весь район входить в ОТГ, але районні ради і адміністрації при цьому зберігаються. А це — утримання кабінетів, службового транспорту, зарплати чиновникам, які вже практично ні за що не відповідають. Особливо гостро цю ситуацію помітно в Сновському, Куликівському та Ічнянському районах, де вже практично вся територія входить в ОТГ. Або коли при 10 тисячах мешканців у Срібнянському районі «успішно» діють усі належні районні структури...
Україна — багата держава: щоб ото так утримувати непрацюючих чиновників! Власне, як вихід, придумали об’єднання наявних 22 районів у 4. Фактично вони будуть повітами, які існували понад сто років тому. Звісно, не всі з цим згодні — менські чиновники провели рішенням своєї ради протест щодо такого урізання їх хлібних посад. Хочеться вірити, що ті протести не матимуть сили, але наразі Верховна Рада — на канікулах, і в новий рік ми вступаємо з триванням адміністративного абсурду.

«Роздуті штати не означають компетентності»

У цьому переконаний радник Центру розвитку місцевого самоврядування Олександр Мельник (на знімку). Проте низка ОТГ пішли саме цим шляхом, наслідуючи негативний досвід районного управління.
Моніторинг фінансової спроможності 16 ОТГ Чернігівщини, що мали прямі бюджетні відносини з державним бюджетом України в 2017 році, проведений групою фінансового моніторингу Центрального офісу реформ при Мінрегіоні (за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та проекту SKL International), показав цікаві цифри.
Власні надходження на одного мешканця ОТГ: Гончарівська (6 642), Деснянська (5 204), Вертіївська (4 984), Корюківська (4 173), найменші: Лосинівська (1 937), Остерська (2 057).
Капітальні видатки на одного мешканця: Вертіївська (3 394), Кіптівська (2 802), Макіївська (2 529). Найменші: Лосинівська (659), Остерська (812).
Дотаційність бюджетів: Іванівська (17,3%), Лосинівська (15,2%), Остерська (15%). Мінусова дотаційність: у військових Гончарівській та Деснянській (тобто в тих, де стоять військові частини, які й дають великі надходження з податків фізичних осіб) та в Корюківській (там — найбільше у східній Європі підприємство з виробництва шпалер). Нульова чи близька до нуля — у Парафіївській, Мринській, Вертіївській та Батуринській громадах.
Питома вага видатків на утримання апарату: Макіївська (41%), Кіптівська (35%), понад третина: Іванівська та Лосинівська, четверту частину «з’їдає» апарат у Мринській, Коропській, Вертіївській громадах.

«Захист від дурня»

Запитую в Ірини Кудрик (на знімку), директора Центру розвитку місцевого самоврядування: «При всій критичності мого ставлення до районної структури управління, саме обласний і районний рівень були захистом від дурня. Тобто неправильні рішення місцевих керівників гасилися бюрократією, яка поставлена вище. А тепер, коли ОТГ мають прямі бюджетні стосунки з центром, такий захист зникає. А поява популістів, неадекватів у керівництві ОТГ стає реальною. Як бути?»
Пані Ірина посміхається і запевняє, що наше суспільство різко подорослішало і сама система завдань, які стоять перед ОТГ, витісняє згаданих мною осіб. Адже навіть скласти паспорт громади — треба мати компетентність. А що вже казати про стратегію розвитку, про контроль і звітність за фінанси?!

Говорить Людмила Чебак (на знімку), радник з децентралізації Чернігівського Центру розвитку місцевого самоврядування: «Кожна громада складає паспорт залежно від власних можливостей та бажання. Дехто підійшов до цього процесу відповідально і має детальний документ, а хтось — з мінімальними зусиллями, заповнивши лише форму паспортів спроможних територіальних громад, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 214. До того ж, як правило, заповнення цієї форми відбулося на початку створення громади і протягом наступного року (років) жодні зміни в паспорті не знайшли відображення. Отже, часто громада не володіє актуальною інформацією щодо своїх основних показників та ресурсів, не може оперувати ними перед потенційними інвесторами та грантодавцями».

ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

Нинішній процес утворення ОТГ — це фактичне повернення до повітово-волосного устрою, що був у Російській імперії в позаминулому столітті. А він зі свого боку базується в Україні на полковому устрої Гетьманщини. Земські установи займалися шкільною освітою, ремонтом доріг, санітарією, медициною — усім тим, що сьогодні нарешті переходить у руки громад. Останнє в Чернігові, перед окупацією російськими більшовиками, засідання земців стосувалося влаштування санітарних колодязів.

КОМЕНТАР

Ірина Грозенко, депутат обласної ради, виконавчий директор чернігівського відділення Всеукраїнської асоціації місцевих рад:
«На прикладі перших п’яти ОТГ області бачу, що не потрібно було набирати такі штати, як у районних адміністраціях. Примірний штатний розпис тому й називається примірним, що до нього треба підходити розумно і обережно. Економіка повинна бути економною».

Фото надані автором.
Підготував Василь ЧЕПУРНИЙ - наш власний кореспондент у Чернігівській області