Чорнобильська асоціація народних депутатів України (ЧАНДУ) 12 грудня минулого року провела у Верховній Раді України круглий стіл на тему: «Інформація Кабінету Міністрів України про стан виконання Резолюції Пам’ятного круглого столу від 24 квітня 2018 року». У заході взяли участь народні депутати України — члени ЧАНДУ, керівники громадських організацій, що входять до складу Координаційної ради чорнобильських громадських та благодійних організацій при ЧАНДУ, представники Міністерства соціальної політики України, Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України, Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» (ННЦРМ), інших органів виконавчої влади. Проведення круглого столу було приурочено до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Цей день — 14 грудня 1986 року — офіційно вважається датою завершення будівництва саркофага над енергоблоком № 4 ЧАЕС, зруйнованим вибухом, коли світ полегшено зітхнув, що радіаційну техногенну загрозу відтерміновано.

Нині залишилися 199 тисяч учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА), котрі ціною своїх життя і здоров’я рятували людство від згубної дії Чорнобильської аварії — катастрофи планетарного масштабу, за що заслуговують на велику вдячність та шану. Десятки тисяч наших співвітчизників змушені були назавжди залишити рідні домівки на радіоактивно забруднених територіях. На сьогодні ще є 1,66 мільйона українців, у тому числі 377 тисяч дітей, які (потерпілі) не з власної вини зазнали впливу іонізуючого опромінення і дотепер відчувають негативний вплив Чорнобиля. 2835 ядерників потерпають від дії опромінення, що мало місце під час ліквідації інших ядерних аварій та участі у випробуваннях ядерної зброї. Особливо болючими є відомості про 1784 дітини-інваліда та 36525 вдів, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи. Лише з 2007-го по 2018 рік кількість постраждалих зменшилась на 657988 осіб.

На ліквідацію наслідків катастрофи Україна була змушена задіяти великі ресурси та зусилля, витрачати значні кошти, проте проблеми, пов’язані із захистом здоров’я всіх категорій постраждалих, залишаються і поглиблюються через недостатній рівень медичного і соціального забезпечення.

В Україні майже повністю відмовилися від фінансування медико-біологічних досліджень, досліджень радіаційного стану, опромінення населення та продуктів харчування, ліквідовані відповідні державні бюджетні програми. Посадовці відмовляються від підтримки цих напрямів. Складається враження, що цілеспрямовано відволікається увага наукових колективів від розробок проблем, породжених Чорнобильською катастрофою, що не потрібна об’єктивність в оцінці впливу Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей, стану біорізноманіття.

Сьогодні, через 32 роки після аварії, до найважливіших непухлинні ефектів належать:

* підвищення захворюваності та смертності учасників ЛНА від серцево-судинних захворювань;

* підвищення частоти радіаційних катаракт та судинної патології ока;

* висока частота цереброваскулярних захворювань та когнітивних порушень у учасників ЛНА;

* захворювання щитоподібної залози;

* порушення психічного здоров’я в дітей, які були опромінені in utero.

Серед пухлинних ефектів насамперед турбує зростання захворюваності на рак щитоподібної залози, рак молочної залози у жінок—учасників ЛНА, лейкемію в учасників ЛНА, множинну мієлому, рак легенів, нирок та сечового міхура.

Головною науково-медичною установою країни з мінімізації медичних наслідків Чорнобильської катастрофи є Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» (ННЦРМ).

Численні дослідження вчених ННЦРМ, визнані міжнародною науковою спільнотою, і світовий досвід вивчення віддалених наслідків впливу радіаційного опромінення на організм людини свідчать, що медичні і, відповідно, соціальні проблеми Чорнобильської катастрофи зарано переводити до категорії вирішених чи неактуальних. Лікарі можуть діагностувати та лікувати лише наявні і сформовані хвороби в постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. Українськими вченими, передусім у ННЦРМ, на основі фундаментальних молекулярно-генетичних досліджень доведені ризики розвитку пухлинних та непухлинних захворювань у різних категорій постраждалих. На жаль, реалізація цих ризиків відбувається у віддаленому післяаварійному періоді, тобто сьогодні.

Вважаємо, що на сьогодні кардинальне підвищення рівня надання медичної допомоги майже 2 мільйонам постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи є однією з найбільш важливих медико-соціальних проблем українського суспільства, для розв’язання якої необхідно реалізувати такі заходи:

* переорієнтування політики соціального захисту з плати за можливий ризик здоров’ю на подолання реальних медичних наслідків — лікування захворювань, пов’язаних з опроміненням, передусім інвалідів. Створення і провадження адресної персоналізованої державної підтримки високовартісного лікування тяжких хворих у медичних установах ІІІ—ІV рівнів акредитації — онкогематологія, онкологія, серцево-судинні, цереброваскулярні та бронхолегеневі захворювання, розсіяний склероз та інші;

* забезпечення ранньої діагностики онкологічних та онкогематологічних захворювань — впровадження та забезпечення сучасної променевої (МРТ та КТ) діагностики та імуноморфологічної верифікації пухлин для реалізації міжнародних протоколів із хіміотерапії та радіотерапії;

* забезпечення відновлення під егідою Міністерства соціальної політики України Державної бюджетної програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із за-стосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

* збереження державної підтримки, в тому числі збереження в державній власності, а за сьогоднішньої ситуації — повернення до державної власності, медико-санітарних частин атомних електростанцій та диспансерів радіаційного захисту населення, мережі спеціалізованих медичних установ з радіаційної медицини та радіаційного захисту як об’єктів критичної інфраструктури держави у форматі «Чорнобильського медичного кластеру» з головною установою — ННЦРМ, який також є центром, який співпрацює з ВООЗ у мережі медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях («REMPAN»), на чому не раз наполягала ЧАНДУ та отримала підтримку присутніх на засіданнях круглих столів 24 квітня та 12 грудня 2018 року.

Упродовж останніх років в Україні склалася загрозлива ситуація стосовно виконання заходів щодо зниження ризику захворюваності населення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Незважаючи на те, що існують прямі вимоги щодо здійснення цих заходів відповідно до статей 17 та 19 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначені в цьому документі заходи із зниження ризику захворюваності населення, до яких, зокрема, належать радіаційній моніторинг та медичний нагляд, не здійснюються.

Державна установа «Національний науковій центр радіаційної медицини національної Академії медичних наук України» протягом усіх післяаварійних років фактично самотужки здійснює дослідження радіаційного стану, опромінення населення та продуктів харчування на територіях, постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС, бо цільове державне фінансування цих робіт, на жаль, не здійснюється, а заклади санітарно-епідеміологічної служби злочинно і безвідповідально зруйновано.

Дослідження радіаційного стану, забруднення основних продуктів харчування, доз опромінення населення останніми роками здійснюється тільки в окремих населених пунктах Київської, Рівненської та Житомирської областей (досліджується лише 12 населених пунктів), що обумовлено відсутністю фінансування цього напряму радіаційного захисту населення. А результати радіаційно-гігієнічних досліджень у період 2015—2017 років вказують на непоодинокі випадки перевищення лімітів доз опромінення населення в мешканців Рівненської та Житомирської областей. Уміст Cs-137 у коров’ячому молоці в Рівненській області у 84 відсотках, а в Житомирській області у 4 відсотках випадків перевищує допустимі рівні вмісту цього радіонукліду відповідно до вимог ДР-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137 та Sr-90 у продуктах харчування та питній воді». Що ж стосується продуктів лісу, які в умовах складної економічної ситуації в державі є часто одним із основних джерел харчування мешканців, то, наприклад, сушені гриби практично у 100 відсотках випадків за вмістом Cs-137 перевищують допустимі рівні вмісту цього радіонукліду відповідно до вимог ДР-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137 та Sr-90 у продуктах харчування та питній воді», а, наприклад, вміст Cs-137 у сушених грибах, зібраних в Київській області у 28, в Житомирській області у 84, в Рівненській області у 52 відсотках випадків дає змогу віднести їх до радіоактивних відходів. А через стихійну торгівлю ці небезпечні продукти поширюються країною. І така украй неблагополучна загрозлива ситуація продовжує поширювати коло потенційних жертв Чорнобиля в Україні.

Ситуацію ускладнює низка непродуманих за певними пунктами сучасних законодавчих актів України, якими було скасовано нормативно-правові акти колишнього СРСР у галузі санітарно-епідеміологічного захисту населення та знищено санітарно-епідеміологічну службу країни, що призвело до ситуації, в якій невідомо як і якими силами виконувати заходи щодо зниження ризику захворюваності населення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, а фактично не допустити гуманітарної катастрофи, яка в цей час починає розгортатися як на територіях, постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС, так і на прилеглих територіях.

Через законодавчий безлад, що виник як унаслідок безсистемної законотворчості у галузі радіологічного та медичного захисту населення, яке мешкає на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, так і для всієї країни загалом, на щастя, збереглися нормативно-правові акти, відповідно до яких ще є можливість захистити постраждале населення. До них належать Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», всупереч якому скасовано зону посиленого радіоекологічного контролю — так звану 4-ту зону, але при цьому стаття 19 передбачає виконання заходів щодо зниження ризику захворюваності населення, яке мешкає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Це Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», які визначають перелік зон та населених пунктів, що потребують заходів щодо зниження ризику захворюваності населення.

Окремою, але вкрай важливою, проблемою постає сьогодні питання про статус постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС щодо потерпілих, які мешкають у зоні посиленого радіологічного контролю (категорія 4В). Відповідно до п. 4 Закону України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», 837111 громадян України (станом на 1 січня 2015 року), які не з власної вини зазнали впливу іонізуючого опромінення від Чорнобиля, позбулися медичного та соціального захисту через втрату статусу потерпілих унаслідок аварії на ЧАЕС. Станом на 1 січня 2018 року ця цифра скоротилася до 796934 осіб. Незважаючи на ухвалу 17 липня 2018 Конституційним Судом України рішення стосовно відновлення соціальних гарантій постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи (в тому числі і потерпілим категорії 4В), це питання досі залишається невирішеним і, безперечно, призведе до зростання соціального напруження в суспільстві. Більше того, постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року стосовно видачі посвідчень нового зразка постраждалим унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС не передбачає оновлення таких документів для потерпілих категорії 4В. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551» не змінила цієї ситуації. Тобто існує реальна загроза втрати статусу потерпілих унаслідок аварії на ЧАЕС для 796934 громадян України з усіма адміністративними, соціальними, медичними та політичними наслідками. Не вдаючись у деталі юридичної та адміністративної дискусії стосовно статусу потерпілих категорії 4В, вважаємо, що відповідно до сучасного рівня знань в галузі радіобіології та радіаційної медицини для цих осіб має зберігатися право на безплатну медичну допомогу на всіх рівнях її провадження та медичну експертизу зв’язку захворювань, інвалідності та причин смерті з впливом наслідків Чорнобильської катастрофи.

У Національному науковому центрі радіаційної медицини Національної академії медичних наук України вважають, що на сьогодні необхідно:

1. З метою актуалізації даних про радіаційний стан на всіх територіях, постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС, провести комплексні дослідження щодо щільності радіоактивних випадінь, показників міграції радіонулідів, ПЕД, радіоактивного забруднення основних продуктів харчування, раціону харчування, фактичних доз опромінення населення та інші.

2. На основі отриманих даних здійснити уточнення «Методики-96» та провести загальнодозиметричну паспортизацію з врахуванням нових актуальних параметрів, необхідних для розрахунку доз опромінення.

3. Забезпечити виконання вимог законодавства України та взаємоузгодити положення діючих нормативно-правових актів. Розробити проект відповідної постанови КМ України. Зокрема, на нормативно-правому рівні визначити провідну наукову установу, яка здійснюватиме науково-методичний супровід робіт зі зниження ризику захворюваності населення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (за цю роботу може взятися ННЦРМ), а також встановити перелік населених пунктів, що потребують проведення радіаційно-гігієнічного моніторингу із зазначенням його об’ємів і періодичності та інше.

У вирішенні вказаних питань істотна роль має належати також Національній комісії з радіаційного захисту при Верховній Раді України, яка за різних причин та обставин, втрачаючи керівну та інтегруючу роль, потребує термінового перезатвердження свого складу Верховною Радою України.

У 2018 році через недостатнє фінансування ННЦРМ як головної організації з мінімізації медичних наслідків аварії на ЧАЕС зберігалися і поглиблювалися проблеми з надання медичної допомоги постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС. Основними причинами недостатнього рівня надання медичної допомоги в ННЦРМ, з якими не можуть змиритися ні лікарі ні хворі, є такі:

* застаріле діагностичне обладнання (останні державні закупівлі — у 2000 році);

* відсутність магнітно-резонансного та комп’ютерного томографів (незважаючи на постанову ще парламентських слухань, присвячених вшануванню 25-ї річниці Чорнобильської катастрофи у 2011 році), сучасного ультразвукового та ендоскопічного обладнання, лабораторного діагностичного обладнання;

* розпорошення коштів державної програми «Комплексне медико-санітарного забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

* хронічний брак коштів на придбання ліків, реактивів, дезінфікуючих засобів тощо (35 відсотків від потреби);

* брак коштів на опалення, електропостачання, водозабезпечення, інші комунальні потреби (40 відсотків від потреби);

* украй незадовільне забезпечення харчуванням хворих відбувається також за участі внутрішніх ресурсів ННЦРМ — лише в межах 16 гривень на добу;

* відсутність коштів на поточний та капітальний ремонти споруд та основного обладнання ННЦРМ.

Необхідно зазначити, що впродовж останніх років ННЦРМ тісно співпрацює з Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також Чорнобильською асоціацією народних депутатів України, яка створена у 2016 році. Завдяки спільним зусиллям вдалося певною мірою стабілізувати фінансування за статтею заробітна плата для клінічних працівників і наблизитися до рівня стабілізації щодо науковців. Але всі інші статті видатків залишаються проблемними, як уже зазначено вище. Одним із перспективних шляхів вирішення матеріально-технічного забезпечення надання медичної допомоги постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС мають стати законодавче прийняття та впровадження державного медичного страхування здоров’я осіб, які зазнали впливу іонізуючого опромінення та працівників ядерного паливно-енергетичного комплексу, що наполегливо ініціює ЧАНДУ.

Важливим кроком для розв’язання проблем населення України, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, має також стати внесення до порядку денного і розгляд Верховною Радою низки законопроектів чорнобильського спрямування, які вже зареєстровані у Верховній Раді, що дасть змогу якщо не вирішити частину питань, то створити передумови поліпшення соціального захисту та медичного забезпечення майже 2 мільйонів наших співвітчизників та членів їхніх сімей.

Віктор СУШКО,
перший заступник генерального директора з наукової роботи Державної установи
«Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», доктор медичних наук, професор,
лауреат Державної премії України та премії Кабінету Міністрів України,
заслужений лікар України.