До 100-річчя УНР
Музичну збірку, до якої увійшли 27 пісень доби УНР, презентував у Музеї Української революції 1917—1921 років заслужений артист України, відомий кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко (на знімку).
— Ці пісні створено кращими поетами й композиторами тієї героїчної доби, — наголошує Тарас Компаніченко. — Їх усіх не злічити: Олександр Олесь, Христя Алчевська, Спиридон Черкасенко, Микола Вороний, Микола Леонтович, Богдан Лепкий, Олекса Кобець-Варавва, Яків Степовий, Сергій Пилипенко, Ярослав Ярославенко.
Тарас Компаніченко — відомий музиколог, композитор і виконавець, активіст українського культурного руху опору, в радянські та пострадянські часи цілих тридцять років працював над збіркою, яку за підтримки Українського інституту національної пам’яті записано на два диски. Пісню за піснею, які активно співали на великих і малих сценах у 1917—1921 роках — на з’їздах і конгресах, на парадах і військових мітингах, під час відкриття шкіл і університетів, він відшуковував у закритих фондах бібліотек, в музеях, архівах, в експедиціях краєм.
— Мистецьку й історичну цінність цих творів неможливо переоцінити, — зазначає митець. — Вони мов щирі свідки-самовидці зберігають емоційну пам’ять про добу Української революції. В них воєдино сплелися дух епохи, ідеали борців, етика й естетика того часу. Ці пісні — творіння і співтворці Великого Українського Відродження, вони кликали, надихали, вели, підбадьорювали, допомагали вистояти в тяжку хвилину, а як треба було — давали мужньо дійти до кінця і з піснею на вустах сміятися в очі своїм ворогам.
Справжніми шедеврами тієї доби стали такі твори, як «Вкраїно-мати, кат сконав», «Од синього Дону до сивих Карпат», «За рідний край», «Червона калина», «Живи, Україно», «Гайдамацька пісня», марш «Стяг». Їх, наголошує Тарас Компаніченко, брали до свого репертуару кобзарі, оперні співаки, військові, просвітянські, міські, студентські хори, Українська республіканська капела та Український національний хор.
— Ці тексти написано в дусі ідей, які сповідувала УНР, — свобода, братерство, освіченість, — продовжує бандурист. — У музичному просторі, на жаль, нині багато імітацій та фейків. Побутує уявлення, що пісні революції — це лише пісні січових стрільців. Насправді це не так. Збірник показує, що вся Україна боролася за свою свободу — Харків, Полтава, Канів, Одеса, Єлисаветград. Тож цінність пісень і в ідеї соборності українських земель.
— Ми, учасники проекту — Сергій Охрімчук, Северин Данилейко, Михайло Качалов, Максим Бережнюк, Ярослав Крисько, — продовжимо працювати й далі, — каже Тарас Компаніченко. — Як у добу УНР, так і сьогодні люди єднаються на базі української культури. Віднайдені пісні показують, що сто років тому державотворцями були не лише політики і громадські діячі, урядовці і дипломати, а й освітяни, просвітяни, гайдамаки, запорожці, а ще митці — поети і композитори. Важливо і те, що ми довели: з любові до жертовності можна робити великі речі.
