Верховна Рада України, виконуючи свою основну функцію — законотворчу, перетворюється і на своєрідний культурний центр. Уже стало доброю традицією проводити в кулуарах парламенту виставки, презентації фільмів та інші художньо-просвітницькі проекти. У рамках чергового «Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії в Україні», що експонується у Верховній Раді з 15 січня, відбулася ще одна цікава подія — внук співака легендарної хорової капели під керівництвом Олександра Кошиця Олександр Сорочинський передав організаторам виставки фото з сімейного архіву свого діда — Леонтія Сорочинського.
Олександр Сорочинський — внук співака хору «Щедрик» Леонтія Сорочинського — тримає в руках фото з родинного архіву, яке він передав організаторам виставки «Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії в Україні», праворуч — одна з організаторів Тіна Пересунько — провідний науковець Українського центру культурних досліджень.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Більше фото тут — www.golos.com.ua
«Коли я побачив на телеканалі «РАДА» Голову Верховної Ради України Андрія Парубія на тлі цих яскравих стендів — ніби відчув щось рідне, — ділиться враженнями Олександр Сорочинський. — Я почав збирати відомості про свою родину 11 років тому, спочатку знайшов інформацію про діда — Лео Сорочинського — у «Вікіпедії» (Українська вільна енциклопедія. — Ред.), він народився у Гайсині, потім знайшлася досить велика родина, бо у діда було семеро братів і сестер, ми поділилися кожен своїми знахідками про родину, коло розширюється. Від рідних братів і сестер діда радянська влада вимагала відмовитися від нього, не знатися, і вони навіть декілька діб провели у застінках НКВС».
Організатори виставки запросили Олександра Сорочинського, внука співака капели Кошиця Леонтія Сорочинського, відвідати експозицію, представлену в кулуарах парламенту, та на екскурсію вищим законодавчим органом держави. Олександр — нині військовий пенсіонер, розповів, що свого діда не бачив живим, бо той ще з молоду емігрував до США. І хоча у родинному альбомі збереглися фото діда, родичі про нього говорили лише одне: «Він гарно співав і після Революції поїхав до Америки». За часів Незалежності України Олександр став цікавитися родоводом і дізнався, що його дід Леонтій (Лео) Сорочинський співав (тенором) у складі Української республіканської капели під проводом диригента Олександра Кошиця, яку було створено за часів УНР під патронатом Голови Директорії УНР Симона Петлюри (1919—1924 рр.). Лео Сорочинський поїхав у світове турне у складі капели, і разом із багатьма іншими музикантами зостався в США, де згодом здобув звання професора та диригента, помер 1963 року. Його внук — Олександр Сорочинський — обрав професію військового, однак музику любить із дитинства, самодіяльно грає на гітарі, а його син Андрій закінчив музичну школу.
Одна з організаторів виставки — наукова співробітниця Українського центру культурних досліджень при Міністерстві культури України Тіна Пересунько — розповіла, що в фондах архіву є майже 20 тисяч документів УНР та Української республіканської капели з 1919-го по 1928 рік, серед них — і «особові справи» на кожного члена капели, адже за СРСР їх переслідували. Після розпаду УНР більшість співаків капели залишилися за кордоном, лише частина складу повернулися у 1920-х роках на Закарпаття, в Україні нині живуть нащадки Кирила Стеценка, Олександра Кошиця, котрі були присутні на відкритті виставки. Тіна Пересунько подарувала Олександру Сорочинському збірник архівних документів часів УНР, виданий УЦКД. «Це приємна зустріч — нарешті ідентифікувати ще когось зі співаків капели, де було понад 70 співаків, з яких знаємо лише кількох, і знайти нащадка Лео Сорочинського», — сказала вона.
Відкриття експозиції в кулуарах Верховної Ради відбулося 15 січня і було приурочено 100-річчю ухвалення Закону УНР про створення Української республіканської капели, фактично першого закону України в галузі культурної дипломатії. Капела Кошиця вперше виступила в Україні 1 січня 1919 року. Документи свідчать, що співаки числилися «урядовцями УНР», тобто на той час були державними службовцями. Саме завдяки світовим гастролям капели світ уперше почув легендарного «Щедрика» Миколи Леонтовича, капелі аплодували в 17 країнах — Європи, США, Канади і Південної Америки. Нині українська колядка-щедрівка «Щедрик» на музику Леонтовича є як і католицькою, так і православною, її співають різними мовами. Як свідчать матеріали проекту, закордонне турне «Щедрика» мало і політичний характер — як успішна акція очільника УНР Симона Петлюри в галузі культурної дипломатії, спрямованої на протидію російській пропаганді та промоцію державного престижу України в світі сто років тому.
На виставці представлено копії документів УНР — закони, постанови, документи МЗС тощо, переклади «Щедрика» різними мовами, опубліковані у закордонній пресі, жовто-блакитні афіші закордонних концертів української капели в найпрестижніших концертних залах світу, відгуки з високою оцінкою української культури від світової преси, міністрів, монарших осіб, визначних музичних критиків і культурних діячів. Експозицію підготовлено Інформаційним управлінням апарату Верховної Ради України за підтримки Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, в межах науково-просвітницького проекту «Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України: Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України», реалізованого Українським центром культурних досліджень у партнерстві з Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України за підтримки Українського культурного фонду.
