ЗАКОН УКРАЇНИ
Про протимінну діяльність в Україні
Цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення протимінної діяльності в Україні та особливості державного регулювання у відповідній сфері.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) вибухонебезпечні предмети — будь-які боєприпаси, що містять вибухові речовини, матеріали ядерного ділення або ядерного синтезу, а також біологічні та хімічні речовини, які включають в себе бомби і боєголовки, крилаті і балістичні ракети, артилерійські, мінометні, ракетні снаряди і боєприпаси до легкої стрілецької зброї, усі різновиди мін, торпеди і глибинні бомби, піротехнічні матеріали, касетні суббоєприпаси та їх контейнери, піропатрони та піротехнічні пристрої, електропірозапали, замасковані та саморобні вибухові пристрої, а також будь-які схожі або пов’язані з цим елементи чи компоненти, вибухонебезпечні за своєю природою;
2) виявлення вибухонебезпечного предмета — пошук та (або) ідентифікація вибухонебезпечного предмета;
3) гуманітарне розмінування — комплекс планових заходів, що проводяться з метою ліквідації небезпеки, пов’язаної з мінами і вибухонебезпечними предметами, та включають нетехнічне та технічне обстеження, маркування і складання карт території, очищення забрудненої території, підготовку документації після розмінування, надання інформації щодо протимінної діяльності та передачу очищеної території;
4) демократичний контроль у сфері протимінної діяльності — комплекс правових, організаційних, інформаційних заходів, що здійснюються відповідно до законодавства України для забезпечення неухильного додержання законності та відкритості у діяльності суб’єктів протимінної діяльності, сприяння їх ефективній роботі і належному виконанню покладених на них функцій і повноважень;
5) забруднена територія — будь-яка територія (акваторія), що містить вибухонебезпечні предмети;
6) знешкодження вибухонебезпечного предмета — спеціальні дії щодо блокування або нейтралізації виконавчих механізмів підривників вибухонебезпечного предмета (вилучення підривників з вибухонебезпечного предмета, вилучення вибухонебезпечного предмета з місця встановлення), спрямовані на приведення вибухонебезпечного предмета у безпечний стан, що виключає можливість його ненавмисного вибуху;
7) знищення вибухонебезпечного предмета — переведення вибухонебезпечного предмета у недієздатний (безпечний) стан шляхом підриву, спалювання, механічного чи іншого повного або часткового руйнування з обов’язковим дотриманням вимог протимінної діяльності та запобіганням і мінімізацією негативних для населення, інфраструктури та довкілля наслідків;
8) контроль якості — елемент процесу управління якістю розмінування, який забезпечує повне дотримання вимог щодо ліквідації небезпек, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами, а також контроль за дотриманням вимог щодо якості розмінування;
9) навчання ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами, — заходи, спрямовані на зменшення ризику тілесного ушкодження, спричиненого вибухонебезпечними предметами, шляхом підвищення інформованості населення;
10) оператор протимінної діяльності — підприємство, установа чи організація незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, крім підприємств, установ чи організацій, розташованих на території офшорних зон або зареєстрованих на території держав, до яких згідно із законодавством України та резолюціями Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, рішень Ради Європейського Союзу, інших міждержавних об’єднань та іноземних держав застосовані санкції, або якщо вони мають походження з держави, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та (або) визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством;
11) постраждалі особи — окремі особи або групи осіб, які зазнали фізичних і психологічних травм, фінансових втрат або законні права та інтереси яких були порушені використанням та (або) наявністю вибухонебезпечних предметів або діями чи бездіяльністю відповідальних осіб, або члени сімей осіб, загиблих від вибухонебезпечних предметів;
12) протимінна діяльність — комплекс заходів, спрямованих на захист національних інтересів України, а також на зменшення та усунення наслідків негативного впливу вибухонебезпечних предметів на соціально-економічні умови життєдіяльності населення та довкілля;
13) розмінування — діяльність уповноважених підрозділів центральних органів виконавчої влади та операторів протимінної діяльності, що проводиться з метою ліквідації небезпек, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами, і може мати гуманітарний, військовий чи оперативний характер;
14) уповноважені підрозділи центральних органів виконавчої влади — підрозділи, до складу яких входять фахівці з протимінної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні та (або) входять до сфери управління та (або) до складу:
центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику:
з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період;
у сфері цивільного захисту;
у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки і правопорядку, а також надання поліцейських послуг;
державних органів, що забезпечують громадську безпеку і порядок, державну безпеку і захист державного кордону України;
15) управління інформацією у сфері протимінної діяльності — надання підтримки та сприяння суб’єктам протимінної діяльності у прийнятті рішень, наданні звітної документації та питаннях обробки інформації;
16) управління якістю розмінування — комплекс заходів, спрямованих на організацію проведення процедур щодо якості розмінування;
17) утилізація (знищення) надлишкових боєприпасів — проведення підготовчих, організаційних, наукових, технічних, виробничих та інших робіт, спрямованих на безпечну для життя та довкілля зміну якісних, фізичних, хімічних та інших властивостей надлишкових боєприпасів для унеможливлення використання їх за призначенням, у тому числі утилізація (знищення) методом підриву (спалювання), випалювання вибухових речовин із корпусів боєприпасів, результатом яких є отримання виробів спецхімії, вибухо- та пожежонебезпечних елементів, металобрухту, вторинної сировини, що можуть бути використані в національній економіці;
18) фахівці у сфері протимінної діяльності — фізичні особи, які володіють спеціальними знаннями і навичками у сфері протимінної діяльності та мають відповідну кваліфікацію щодо проведення робіт з розмінування;
19) якість розмінування — відповідність виконаних заходів вимогам національних стандартів протимінної діяльності з урахуванням вимог держави щодо безпеки життя і здоров’я населення.
2. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, визначених національними та міжнародними стандартами, введеними в дію відповідно до законодавства України.
Стаття 2. Правова основа протимінної діяльності в Україні
1. Правовою основою протимінної діяльності в Україні є Конституція України, цей Закон, інші закони України, Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію, та Протокол про вибухонебезпечні предмети — наслідки війни до неї (Протокол V), інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.
2. В Україні діють національні стандарти у сфері протимінної діяльності, які розробляються з урахуванням положень міжнародних стандартів протимінної діяльності (IMAS), затверджених Службою Організації Об’єднаних Націй з питань протимінної діяльності (UNMAS).
Національні стандарти у сфері протимінної діяльності розробляються центром протимінних операцій, погоджуються національним органом з питань протимінної діяльності та затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 3. Цілі та засади протимінної діяльності в Україні
1. Основними цілями протимінної діяльності в Україні є:
1) зменшення ризиків, які можуть виникати внаслідок підриву вибухонебезпечних предметів, до безпечного для життя і здоров’я населення рівня, що дасть змогу використовувати природні ресурси очищених від вибухонебезпечних предметів територій у господарських цілях;
2) мінімізація та відвернення загроз настання нещасних випадків від несанкціонованого поводження з вибухонебезпечними предметами;
3) зниження соціальної напруженості серед населення, яке проживає на територіях або поблизу територій, забруднених вибухонебезпечними предметами;
4) збереження і забезпечення відтворення унікальних екосистем у межах територій, забруднених вибухонебезпечними предметами, без залучення додаткових інвестицій.
2. Основними засадами протимінної діяльності в Україні є:
1) пріоритетність захисту прав, законних інтересів, життя і здоров’я людини, довкілля, ресурсів держави та забезпечення національної безпеки при здійсненні заходів у сфері протимінної діяльності;
2) забезпечення верховенства права у сфері протимінної діяльності;
3) додержання законності у сфері протимінної діяльності;
4) забезпечення рівності прав суб’єктів господарювання у сфері протимінної діяльності;
5) державне регулювання у сфері протимінної діяльності;
6) державна підтримка протимінної діяльності, залучення національних і іноземних інвестицій та допомоги у сфері протимінної діяльності;
7) послідовність формування державної політики у сфері протимінної діяльності;
8) ефективне використання науково-технічного потенціалу України у сфері протимінної діяльності в інтересах національної економіки та безпеки населення;
9) запобігання проявам корупції у сфері протимінної діяльності;
10) забезпечення відкритості і доступності інформації у сфері протимінної діяльності;
11) забезпечення демократичного контролю у сфері протимінної діяльності;
12) сприяння міжнародному співробітництву, збереження та розвиток міжнародних зв’язків у сфері протимінної діяльності з урахуванням національних інтересів.
Стаття 4. Національні інтереси України у сфері протимінної діяльності
1. Державна політика України у сфері протимінної діяльності визначається та реалізується на основі пріоритетності національних інтересів України у сфері протимінної діяльності.
2. Національними інтересами України у сфері протимінної діяльності є:
1) забезпечення безпеки населення та його життєдіяльності;
2) мінімізація негативного впливу вибухонебезпечних предметів, їх знешкодження, видалення, знищення та утилізації на довкілля та господарську діяльність;
3) запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, пов’язаних із небезпекою вибухонебезпечних предметів, загибелі та травмуванню людей внаслідок таких подій;
4) забезпечення гарантій реалізації права людини і громадянина на достовірну інформацію про наявність загрози для життя і здоров’я на територіях та об’єктах, забруднених та (або) імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами;
5) додержання та виконання міжнародних зобов’язань України у сфері протимінної діяльності;
6) приведення законодавства України у відповідність із міжнародними стандартами протимінної діяльності (IMAS), розробленими та затвердженими Службою Організації Об’єднаних Націй з питань протимінної діяльності (UNMAS).
Стаття 5. Основні складові протимінної діяльності в Україні
1. Основними складовими протимінної діяльності в Україні є:
1) обстеження території на предмет наявності в її межах вибухонебезпечних предметів, маркування і складання карт територій, забруднених та (або) імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами;
2) очищення забрудненої території шляхом виконання робіт з розмінування, а саме: виявлення, перевезення, знешкодження та (або) знищення вибухонебезпечних предметів;
3) підготовка документації за результатами проведення робіт з розмінування;
4) навчання ризикам, пов’язаним із поводженням з вибухонебезпечними предметами;
5) утилізація надлишкових боєприпасів, боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання, а також боєприпасів, що підлягають знищенню відповідно до міжнародних зобов’язань України;
6) надання допомоги постраждалим особам та здійснення заходів щодо їх реабілітації.
Стаття 6. Об’єкти та суб’єкти протимінної діяльності
1. Об’єктами протимінної діяльності є:
1) вибухонебезпечні предмети, що спричинили забруднення території, акваторії та підпадають під дію цього Закону;
2) обладнання та процеси, що використовуються у сфері протимінної діяльності;
3) імовірно забруднені та забруднені території.
2. Суб’єктами протимінної діяльності є:
1) національний орган з питань протимінної діяльності;
2) уповноважений оперативний орган протимінних операцій (центр протимінних операцій);
3) інші органи виконавчої влади у межах визначених законодавством України повноважень;
4) оператори протимінної діяльності, що залучаються до виконання заходів у сфері протимінної діяльності.
Стаття 7. Фахівці у сфері протимінної діяльності
1. Заходи у сфері протимінної діяльності виконуються із залученням фахівців у сфері протимінної діяльності, вимоги до яких визначаються національними стандартами.
2. Фахівці у сфері протимінної діяльності, які залучаються операторами протимінної діяльності до виконання заходів у сфері протимінної діяльності, підлягають обов’язковому особистому страхуванню в порядку, визначеному законодавством України.
3. Фахівці у сфері протимінної діяльності, винні у порушенні законодавства у сфері протимінної діяльності, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 8. Джерела фінансування протимінної діяльності
1. Фінансування заходів протимінної діяльності здійснюється у межах бюджетних призначень, затверджених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
2. Для фінансування заходів протимінної діяльності можуть залучатися фінансові ресурси донорів, включаючи міжнародну технічну допомогу у вигляді грантів, а також поворотну та безповоротну фінансову допомогу міжнародних організацій.
Залучені від донорів фінансові ресурси зараховуються у спеціальний фонд державного бюджету за відповідними бюджетними програмами.
3. Розпорядження бюджетними коштами за відповідними бюджетними програмами, спрямованими на реалізацію заходів протимінної діяльності, здійснює уповноважений оперативний орган протимінних операцій шляхом здійснення публічних закупівель.
4. Замість прямого фінансування донори можуть здійснювати фінансування заходів протимінної діяльності в натуральній формі. Фінансування в натуральній формі може включати в себе направлення спеціалістів, надання обладнання, матеріалів, засобів для виконання національної програми протимінної діяльності.
5. Заходи з протимінної діяльності, що здійснюються уповноваженими підрозділами центральних органів виконавчої влади, фінансуються за рахунок бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік для таких центральних органів виконавчої влади.
Стаття 9. Облік операторів протимінної діяльності
1. Реєстр операторів протимінної діяльності створюється з метою обліку суб’єктів господарювання і неприбуткових підприємств, установ та організацій, які мають право на провадження видів господарської діяльності у сфері протимінної діяльності та отримали свідоцтво про акредитацію у встановленому цим Законом порядку.
2. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей реєстру операторів протимінної діяльності визначається національним органом з питань протимінної діяльності.
Центральний орган виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері протимінної діяльності, несе відповідальність за забезпечення формування та ведення реєстру операторів протимінної діяльності.
Стаття 10. Допомога постраждалим особам від вибухонебезпечних предметів
1. Допомога постраждалим особам від вибухонебезпечних предметів (надалі — постраждалі особи) включає в себе надання медичної, психологічної, професійної та соціальної допомоги з метою зменшення наслідків ушкоджень, спричинених вибухонебезпечними предметами.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, забезпечує організацію надання медичної допомоги та медичного обслуговування постраждалим особам від вибухонебезпечних предметів.
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту населення, забезпечує:
1) надання дітям, постраждалим від вибухонебезпечних предметів, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щорічної допомоги на оздоровлення;
2) проходження постраждалими дітьми безоплатної психологічної, медико-психологічної реабілітації у відповідних центрах з відшкодуванням вартості проїзду до таких центрів і назад;
3) позачергове обов’язкове забезпечення постраждалих дітей місцями у закладах дошкільної освіти незалежно від відомчої підпорядкованості;
4) виплати постраждалій дитині у підвищеному розмірі державної соціальної допомоги, призначеної дітям з інвалідністю віком до 18 років відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
Стаття 11. Визначення статусу територій для потреб протимінної діяльності
1. Для цілей цього Закону території України, на яких велася війна, відбувався збройний конфлікт, проводились антитерористична операція, операція Об’єднаних сил та (або) заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також території України, які на підставі положень законів України визнані тимчасово окупованими, вважаються імовірно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
2. Території України, зазначені у частині першій цієї статті, в межах яких виявлено вибухонебезпечні предмети, вважаються забрудненими вибухонебезпечними предметами.
3. Імовірно забруднені вибухонебезпечними предметами території підлягають технічному та нетехнічному обстеженню, яке проводиться з урахуванням вимог національних стандартів, розроблених з урахуванням міжнародних стандартів у сфері протимінної діяльності, а також спеціальних оперативних процедур, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
4. Під час виконання робіт з обстеження імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами територій та робіт з очищення забруднених вибухонебезпечними предметами територій операторами протимінної діяльності та уповноваженими підрозділами центральних органів виконавчої влади здійснюється збір інформації про статус територій. Такі суб’єкти протимінної діяльності зобов’язані передавати інформацію про статус територій національному центру протимінних операцій.
5. Форма звіту про обстеження та (або) очищення імовірно забруднених та (або) забруднених вибухонебезпечними предметами територій України, а також порядок і форма ведення карт таких територій затверджуються національним центром протимінних операцій.
6. Перелік імовірно забруднених та забруднених вибухонебезпечними предметами територій України (далі — перелік територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зміна статусу території з імовірно забрудненої та (або) забрудненої вибухонебезпечними предметами на безпечну (очищену) територію здійснюється Кабінетом Міністрів України на підставі інформації, наданої уповноваженим органом протимінних операцій, шляхом внесення відповідних змін до переліку територій.
Розділ II
ЗАСАДИ ДЕМОКРАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 12. Основні засади демократичного контролю у сфері протимінної діяльності
1. У межах повноважень, наданих відповідно до законодавства України, діяльність суб’єктів протимінної діяльності підлягає демократичному контролю (далі — контроль).
Система контролю складається з контролю, що здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також із судового та громадського контролю.
2. Контроль, передбачений частиною першою цієї статті, здійснюється на основі принципів верховенства права, пріоритетності захисту прав і свобод людини і громадянина, розподілу повноважень, відповідальності, законності, підзвітності, прозорості, ефективності та результативності.
3. Предметом контролю, передбаченого частиною першою цієї статті, є:
1) додержання вимог Конституції і законів України у діяльності суб’єктів протимінної діяльності, недопущення використання наданих їм повноважень для порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, національних програм та планів протимінної діяльності;
3) ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, суб’єктами протимінної діяльності.
Стаття 13. Контроль, що здійснюється Верховною Радою України у сфері протимінної діяльності
1. Верховна Рада України відповідно до статті 85 Конституції України здійснює парламентський контроль у сфері протимінної діяльності.
2. Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України, до повноважень яких належить забезпечення парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері протимінної діяльності.
3. Для вивчення, підготовки і попереднього розгляду окремих питань у сфері протимінної діяльності, а також діяльності органів виконавчої влади у цій сфері Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії, а для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, — тимчасові слідчі комісії, які діють у порядку, встановленому законом.
4. Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України затверджує сформовану національним органом з питань протимінної діяльності програму протимінної діяльності та заслуховує щорічні звіти про хід її виконання.
5. У разі необхідності Верховна Рада України може проводити відповідно до Регламенту Верховної Ради України парламентські слухання з питань протимінної діяльності, що становлять суспільний інтерес і потребують законодавчого врегулювання.
6. Верховна Рада України відповідно до Регламенту Верховної Ради України може офіційно запросити або вимагати присутності на пленарному засіданні Верховної Ради України для заслуховування посадових чи службових осіб органів виконавчої влади у сфері протимінної діяльності.
Стаття 14. Контроль, що здійснюється Кабінетом Міністрів України у сфері протимінної діяльності
1. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за додержанням законодавства та реалізацією державної політики у сфері протимінної діяльності.
2. Кабінет Міністрів України контролює та координує діяльність національного органу з питань протимінної діяльності, центру протимінних операцій та інших органів виконавчої влади, які входять до складу суб’єктів протимінної діяльності України.
Стаття 15. Контроль Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної Республіки Крим забезпечують на території Автономної Республіки Крим здійснення цивільного контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, службовими (посадовими) особами і громадянами законів України, інших нормативно-правових актів з питань протимінної діяльності, інформують з цих питань громадськість у порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.
Стаття 16. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності у сфері протимінної діяльності
1. Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, а також суб’єктів протимінної діяльності можуть бути оскаржені до суду відповідно до закону.
2. Контроль за виконанням судових рішень здійснюють суди.
Стаття 17. Громадський контроль у сфері протимінної діяльності
1. Громадяни України беруть участь у здійсненні контролю у сфері протимінної діяльності через громадські об’єднання, членами яких вони є, через народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до державних органів у порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Сфера громадського контролю може бути обмежена виключно Законом України «Про державну таємницю».
2. Громадські об’єднання, до статутних цілей і завдань яких належить здійснення контролю у сфері протимінної діяльності, здійснюють громадський контроль у цій сфері в межах, установлених законодавством та статутами таких об’єднань.
3. Засоби масової інформації, висвітлюючи питання протимінної діяльності, інформують суспільство про стан захисту національних інтересів України у сфері протимінної діяльності у межах та у спосіб, що не суперечать законодавству України, небезпеки, пов’язані з вибухонебезпечними предметами та протимінною діяльністю, а також про заходи щодо усунення наслідків негативного впливу вибухонебезпечних предметів на соціально-економічні умови життєдіяльності населення та довкілля.
Розділ ІІІ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 18. Державне регулювання та управління у сфері протимінної діяльності
1. Державне регулювання та управління у сфері протимінної діяльності здійснюються шляхом:
1) формування, погодження, затвердження та виконання національних програм протимінної діяльності;
2) погодження, затвердження і виконання національних стандартів, розроблених з урахуванням положень міжнародних стандартів у сфері протимінної діяльності;
3) розроблення концептуальних основ державної політики у галузі дослідження та впровадження заходів протимінної діяльності в інтересах безпеки населення;
4) підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців у сфері протимінної діяльності та розмінування;
5) запровадження порядку акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу відповідності вимогам акредитації;
6) запровадження ефективного управління інформацією у сфері протимінної діяльності;
7) здійснення контролю та забезпечення якості виконання заходів у сфері протимінної діяльності.
Стаття 19. Повноваження Верховної Ради України у сфері протимінної діяльності
1. Верховна Рада України у сфері протимінної діяльності:
1) приймає, змінює та скасовує закони, що стосуються протимінної діяльності;
2) затверджує головні напрями протимінної діяльності України;
3) затверджує національну програму протимінної діяльності;
4) щороку заслуховує звіт про хід виконання національної програми протимінної діяльності;
5) здійснює парламентський контроль у відповідній сфері;
6) приводить чинне законодавство України у відповідність із національними стандартами, розробленими з урахуванням положень міжнародних стандартів протимінної діяльності.
Стаття 20. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері протимінної діяльності
1. Кабінет Міністрів України у сфері протимінної діяльності:
1) здійснює державне регулювання та контроль за дотриманням законодавства у сфері протимінної діяльності;
2) забезпечує реалізацію державної політики у сфері протимінної діяльності та звітує з цих питань перед Верховною Радою України;
3) забезпечує цивільний контроль за діяльністю національного органу з питань протимінної діяльності, центру протимінних операцій та інших органів виконавчої влади, які входять до складу суб’єктів протимінної діяльності України;
4) здійснює розподіл повноважень з виконання заходів протимінної діяльності за всіма її складовими між міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та державними органами;
5) здійснює організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності національного органу з питань протимінної діяльності;
6) організовує формування та виконання національних програм протимінної діяльності;
7) видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження на виконання цього Закону.
2. Кабінет Міністрів України у сфері протимінної діяльності в межах своїх повноважень затверджує:
1) порядок організації та проведення робіт з виявлення, знешкодження і знищення вибухонебезпечних предметів та взаємодії під час їх виконання;
2) положення про національний орган з питань протимінної діяльності, порядок його створення, організаційні і процедурні засади діяльності та його персональний склад;
3) положення про уповноважений оперативний орган протимінних операцій, порядок його створення, організаційні та процедурні засади діяльності;
4) положення про комісію з питань акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їх відповідності вимогам акредитації, порядок її створення, організаційні та процедурні засади діяльності, права і обов’язки її членів та її персональний склад;
5) порядок акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їх відповідності вимогам акредитації;
6) рішення комісії з питань акредитації та моніторингу;
7) порядок залучення до виконання заходів у сфері протимінної діяльності операторів протимінної діяльності, які отримують фінансові ресурси безпосередньо від донорів та (або) одночасно виступають донорами та операторами протимінної діяльності;
8) національні стандарти у сфері протимінної діяльності;
9) перелік імовірно забруднених та забруднених вибухонебезпечними предметами територій України;
10) порядок відшкодування заподіяної шкоди постраждалим особам внаслідок порушення законодавства у сфері протимінних операцій;
11) порядок відновлення та збереження навколишнього природного середовища, передусім природних територій та об’єктів, які підлягають особливій охороні (територій та об’єктів природно-заповідного фонду, прибережних захисних смуг водних об’єктів тощо) на імовірно забруднених та забруднених вибухонебезпечними предметами територіях.
Стаття 21. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів у сфері протимінної діяльності
1. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у взаємодії з національним органом з питань протимінної діяльності та центром протимінних операцій у межах своїх повноважень реалізують державну політику у сфері протимінної діяльності.
2. Розмінування на територіях, наданих для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, та (або) в районах проведення операції Об’єднаних сил та (або) здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також розмінування, що проводяться у невідкладних випадках після отримання повідомлення про необхідність надання екстреної допомоги населенню, під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та (або) знешкодження вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях, здійснюється уповноваженими підрозділами центральних органів виконавчої влади в порядку, визначеному законодавством України.
Стаття 22. Повноваження місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері протимінної діяльності
1. Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування у взаємодії з центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами та національним органом з питань протимінної діяльності у межах своїх повноважень:
1) сприяють проведенню навчання ризикам, що пов’язані з вибухонебезпечними предметами;
2) сприяють наданню медичної допомоги постраждалим особам та здійсненню їх медичної реабілітації;
3) інформують населення про можливі загрози від вибухонебезпечних предметів і заходи, які необхідно вживати для уникнення небезпеки для життя і здоров’я населення;
4) здійснюють заходи щодо позначення небезпечного району шляхом встановлення системи позначення, її утримання та обслуговування, а також проведення інформування населення про зазначені системи позначення та заходи, які необхідно вживати для уникнення небезпеки для життя і здоров’я населення;
5) отримують від керівництва дислокованих на відповідній території суб’єктів протимінної діяльності інформацію про загрозу забруднення території вибухонебезпечними предметами та (або) масштаби такого забруднення;
6) узгоджують плани проведення операцій з розмінування на відповідній території;
7) сприяють розташованим на відповідній території суб’єктам протимінної діяльності у виконанні покладених на них функцій і повноважень у сфері протимінної діяльності.
Стаття 23. Повноваження національного органу з питань протимінної діяльності
1. Національний орган з питань протимінної діяльності є постійно діючим міжвідомчим колегіальним органом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
На національний орган з питань протимінної діяльності покладено обов’язок щодо забезпечення координації заходів з управління та регулювання протимінної діяльності в Україні.
Організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності національного органу з питань протимінної діяльності здійснює Кабінет Міністрів України.
2. До повноважень національного органу з питань протимінної діяльності належать:
1) забезпечення реалізації державної політики і виконання міжнародних зобов’язань України у сфері протимінної діяльності та звітування з цих питань перед Верховною Радою України;
2) контроль за додержанням законодавства у сфері протимінної діяльності;
3) координація протимінної діяльності, яка провадиться міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями, що залучаються до виконання заходів у сфері протимінної діяльності;
4) міжнародне співробітництво та представлення інтересів держави у сфері протимінної діяльності в міжнародних організаціях у порядку, визначеному законодавством;
5) управління інформацією у сфері протимінної діяльності;
6) організація формування та впровадження національних програм у сфері протимінної діяльності, розроблення їх з урахуванням положень міжнародних стандартів протимінної діяльності;
7) нагляд (контроль) за додержанням центром протимінних операцій, центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, в частині здійснення делегованих їм повноважень, законодавства у сфері протимінної діяльності;
8) узагальнення звітних матеріалів для передачі даних до міжнародних організацій, що надаються від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які в межах своїх повноважень реалізують державну політику у сфері протимінної діяльності та долучаються до формування національної доповіді щодо виконання Україною взятих міжнародних зобов’язань у сфері протимінної діяльності.
3. Національний орган з питань протимінної діяльності відповідно до покладених на нього завдань погоджує:
1) рішення комісії з питань акредитації та моніторингу про видачу (відмову у видачі) свідоцтва про акредитацію оператора протимінної діяльності;
2) щорічні звіти про хід виконання програми протимінної діяльності;
3) національну програму протимінної діяльності;
4) національні стандарти у сфері протимінної діяльності;
5) порядок організації та проведення робіт з виявлення, знешкодження та утилізації (знищення) вибухонебезпечних предметів і взаємодії суб’єктів протимінної діяльності під час їх виконання;
6) положення про уповноважений оперативний орган протимінних операцій, порядок створення, організаційні та процедурні засади його діяльності;
7) положення про комісію з питань акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їх відповідності вимогам акредитації, порядок її створення, організаційні та процедурні засади діяльності, права і обов’язки її членів та її персональний склад.
4. Національний орган з питань протимінної діяльності в межах своїх повноважень затверджує:
1) щорічний план протимінної діяльності, який містить перелік територій, що підлягають розмінуванню, заходів, необхідних для здійснення такого розмінування, та послідовність їх реалізації, терміни виконання робіт тощо;
2) положення про інспекцію з контролю якості робіт (послуг) операторів протимінної діяльності, порядок її створення, структуру, посадовий склад, організаційні та процедурні засади діяльності;
3) положення про секретаріат центру протимінних операцій, порядок його створення, структуру, посадовий склад, організаційні та процедурні засади діяльності;
4) порядок створення, ведення та доступу до відомостей реєстру операторів протимінної діяльності і єдиного державного реєстру обстеження, виявлення та очищення територій, знешкодження та (або) знищення вибухонебезпечних предметів;
5) форму звіту про обстеження та (або) очищення імовірно забруднених та (або) забруднених вибухонебезпечними предметами територій України, а також порядок і форму ведення карт територій.
Національний орган з питань протимінної діяльності виконує інші завдання та функції, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.
5. Положення про національний орган з питань протимінної діяльності, порядок його створення, організаційні і процедурні засади діяльності та його персональний склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Правовий статус комісії з питань акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їх відповідності вимогам акредитації
1. Комісія з питань акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їх відповідності вимогам акредитації (далі — комісія з питань акредитації та моніторингу) є постійно діючим колегіальним органом, який утворюється та діє у складі національного органу з питань протимінної діяльності.
2. Основними повноваженнями комісії з питань акредитації та моніторингу є:
1) розгляд заяв про акредитацію оператора протимінної діяльності;
2) здійснення акредитації суб’єктів господарювання та неприбуткових підприємств, установ та організацій;
3) прийняття за результатами акредитації рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про акредитацію оператора протимінної діяльності;
4) видача свідоцтва, дубліката свідоцтва про акредитацію оператора протимінної діяльності;
5) моніторинг відповідності операторів протимінної діяльності вимогам акредитації;
6) реалізація інших повноважень, що належать до компетенції комісії.
3. Основними принципами діяльності комісії з питань акредитації та моніторингу є: законність, професіоналізм, неупередженість, прозорість та відкритість діяльності, ефективність, колегіальність, обґрунтованість прийняття рішень.
4. Склад комісії з питань акредитації та моніторингу затверджується Кабінетом Міністрів України за пропозицією національного органу з питань протимінної діяльності.
До складу комісії з питань акредитації та моніторингу входять:
1) голова комісії — керівник національного органу з питань протимінної діяльності;
2) перший заступник голови комісії — представник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної безпеки, у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період;
3) заступник голови комісії — представник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
4) заступник голови комісії — представник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки і правопорядку, а також надання поліцейських послуг;
5) заступник голови комісії — представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку;
6) члени комісії — по одному представнику від:
центральних органів виконавчої влади, які забезпечують формування та реалізують державну політику:
а) у сфері зовнішніх зносин;
б) у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
в) з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя;
г) з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України;
ґ) у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту;
д) з охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку;
правоохоронного органу спеціального призначення, на який покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України (за згодою);
Ради національної безпеки і оборони України (за згодою);
національного органу України з акредитації (за згодою).
Для участі у засіданні комісії з питань акредитації та моніторингу за рішенням комісії можуть бути запрошені інші особи.
5. Засідання комісії з питань акредитації та моніторингу проводяться в разі потреби, але не рідше одного разу на місяць. Рішення комісії з питань акредитації та моніторингу приймається відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії, за умови участі в роботі комісії більше половини від її загального складу.
6. Положення про комісію з питань акредитації операторів протимінної діяльності та моніторингу їх відповідності вимогам акредитації та порядок її створення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 25. Повноваження центру протимінних операцій
1. Центр протимінних операцій (уповноважений оперативний орган протимінних операцій) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується національним органом з питань протимінної діяльності та основним завданням якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері протимінної діяльності.
Склад центру протимінних операцій затверджується Кабінетом Міністрів України за пропозицією національного органу з питань протимінної діяльності.
2. Центр протимінних операцій у сфері протимінної діяльності:
1) координує діяльність з проведення операцій з розмінування на території України та за її межами;
2) вносить пропозиції щодо формування державної політики у сфері протимінної діяльності;
3) забезпечує інформування громадськості про реалізацію державної політики у сфері протимінної діяльності;
4) здійснює управління якістю проведення операцій з розмінування;
5) вносить пропозиції щодо порядку здійснення контролю якості протимінної діяльності, структури та посадового складу інспекції з контролю якості;
6) виконує інші завдання, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.
3. Центр протимінних операцій відповідно до покладених на нього завдань розробляє та подає на затвердження національному органу з питань протимінної діяльності:
1) щорічний план протимінної діяльності, який містить перелік територій, що підлягають розмінуванню, заходів, необхідних для здійснення такого розмінування, та послідовність їх реалізації, терміни виконання робіт тощо;
2) положення про інспекцію з контролю якості робіт (послуг) операторів протимінної діяльності, порядок її створення, структуру, посадовий склад, організаційні та процедурні засади діяльності;
3) положення про секретаріат центру протимінних операцій, порядок його створення, структуру, посадовий склад, організаційні та процедурні засади діяльності;
4) порядок створення, ведення та доступу до відомостей реєстру операторів протимінної діяльності та єдиного державного реєстру обстеження, виявлення та очищення територій, знешкодження та (або) знищення вибухонебезпечних предметів;
5) форму звіту про обстеження та (або) очищення імовірно забруднених та (або) забруднених вибухонебезпечними предметами територій України, а також порядок і форму ведення карт територій.
4. Положення про центр протимінних операцій, порядок його створення, організаційні та процедурні засади діяльності затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 26. Повноваження інспекції з контролю якості протимінної діяльності
1. Інспекція з контролю якості протимінної діяльності створюється у складі центру протимінних операцій та виконує контрольно-наглядову (інспекційну) функцію, спрямовану на забезпечення його діяльності у здійсненні ним повноважень, передбачених цим Законом.
2. Порядок контролю якості протимінної діяльності, структура та посадовий склад інспекції з контролю якості протимінної діяльності затверджуються національним органом з питань протимінної діяльності за пропозицією центру протимінних операцій.
Стаття 27. Повноваження секретаріату центру протимінних операцій
1. Організаційну, правову, аналітичну, інформаційно-довідкову, матеріально-технічну та іншу роботу, спрямовану на забезпечення діяльності центру протимінних операцій у здійсненні ним повноважень, передбачених цим Законом, ведення реєстру операторів протимінної діяльності та єдиного державного реєстру обстеження, виявлення та очищення територій, знешкодження та (або) знищення вибухонебезпечних предметів здійснює секретаріат.
2. Положення про секретаріат, його структуру і посадовий склад, порядок ведення секретаріатом реєстру операторів протимінної діяльності та єдиного державного реєстру обстеження, виявлення та очищення територій, знешкодження та (або) знищення вибухонебезпечних предметів затверджуються національним органом з питань протимінних операцій за пропозицією центру протимінних операцій.
Стаття 28. Виконавці заходів у сфері протимінної діяльності
1. Виконавцями заходів у сфері протимінної діяльності є уповноважені підрозділи центральних органів виконавчої влади, до складу яких входять фахівці з протимінної діяльності, та оператори протимінної діяльності.
Суб’єкти господарювання набувають статусу операторів протимінної діяльності з моменту отримання свідоцтва про акредитацію оператора протимінної діяльності відповідно до вимог цього Закону.
Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, у разі якщо виконання заходів з протимінної діяльності відповідає їх статутним цілям, набувають статусу операторів протимінної діяльності з моменту отримання свідоцтва про акредитацію оператора протимінної діяльності відповідно до вимог цього Закону.
Не можуть набувати статусу оператора протимінної діяльності підприємства, установи чи організації, розташовані на території офшорних зон або зареєстровані на території держав, до яких згідно із законодавством України та резолюціями Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, рішеннями Ради Європейського Союзу, інших міждержавних об’єднань та іноземних держав застосовані санкції, або якщо вони мають походження з держави, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та (або) визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством.
2. Порядок залучення до виконання заходів у сфері протимінної діяльності операторів протимінної діяльності, які отримують фінансові ресурси безпосередньо від донорів та (або) одночасно виступають донорами та операторами протимінної діяльності, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. Виконавці заходів у сфері протимінної діяльності спільно з уповноваженим оперативним органом протимінних операцій можуть виконувати такі заходи у сфері протимінної діяльності:
1) виконання робіт з розмінування (виявлення, знешкодження, знищення та перевезення) вибухонебезпечних предметів;
2) проведення навчання протидії ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами;
3) здійснення інформування (пропаганди) щодо незастосування вибухонебезпечних предметів;
4) знищення та утилізація вибухонебезпечних предметів, непридатних для подальшого використання і зберігання;
5) надання медичної допомоги постраждалим особам та здійснення їхньої медичної та (або) професійної реабілітації;
6) здійснення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері протимінної діяльності і розмінування.
Розділ ІV
ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 29. Акредитація операторів протимінної діяльності
1. З метою визначення відповідності діяльності суб’єкта господарювання вимогам, встановленим законодавством України, національними стандартами, комісією з питань акредитації та моніторингу проводиться акредитаційна експертиза.
2. Рішення про акредитацію (або відмову в акредитації) оператора протимінної діяльності та видачу свідоцтва про акредитацію приймає комісія з питань акредитації та моніторингу і подає його на затвердження національному органу з питань протимінної діяльності.
3. Свідоцтво про акредитацію оператора протимінної діяльності є підставою для проведення робіт та (або) надання послуг у сфері протимінної діяльності.
Свідоцтво про акредитацію оператора протимінної діяльності вперше видається строком на один рік, під час проведення другої та подальших акредитацій — на п’ять років.
4. Порядок проведення акредитації та моніторингу комісією з питань акредитації та моніторингу затверджується Кабінетом Міністрів України.
5. Акредитація операторів протимінної діяльності (у тому числі іноземних) здійснюється безоплатно.
Стаття 30. Моніторинг відповідності операторів протимінної діяльності вимогам акредитації
1. Моніторинг відповідності оператора протимінної діяльності вимогам акредитації (далі — моніторинг) здійснюється комісією з питань акредитації та моніторингу відповідно до затверджених нею планів обстежень та перевірок шляхом:
1) отримання інформації про:
відповідність такого суб’єкта протимінної діяльності вимогам акредитації, встановленим цим Законом, — від інспекції з контролю якості;
декларування у заяві про акредитацію недостовірних відомостей, виявлених під час розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність відповідного акредитованого суб’єкта з протимінної діяльності, — від центру протимінних операцій;
2) контролю (у формі обстежень та перевірок) робочих майданчиків, виробничих приміщень, обладнання акредитованих операторів протимінної діяльності, які залучаються до виконання заходів у сфері протимінної діяльності, їх діяльності, документації, процесів, процедур, кваліфікації персоналу, який здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів.
2. Безпосередньо на місці проведення робіт з розмінування моніторинг акредитованих операторів протимінної діяльності здійснюється інспекцією з контролю якості.
3. Під час моніторингу відповідності операторів протимінної діяльності вимогам акредитації члени комісії з питань акредитації та моніторингу мають право:
1) безперешкодного доступу до всіх робочих майданчиків, приміщень та (або) виробничих об’єктів оператора протимінної діяльності за службовим посвідченням, включаючи місця збереження вибухонебезпечних предметів та місця обслуговування обладнання;
2) здійснювати безпосереднє спостереження за діями підрозділів операторів протимінної діяльності на етапі їхньої підготовки до проведення робіт з розмінування, за польовими випробуваннями та оцінкою працездатності обладнання, що застосовується під час проведення відповідних робіт;
3) здійснювати безпосереднє спостереження за діями фахівців з протимінної діяльності та інших осіб, залучених акредитованим оператором протимінної діяльності до робіт з розмінування;
4) отримувати інформацію про вжиті операторами протимінної діяльності заходи з розмінування, стан обладнання, залученого для розмінування, стан приміщень та (або) виробничих об’єктів оператора протимінної діяльності, кваліфікацію фахівців з протимінної діяльності.
4. Оператори протимінної діяльності офіційно інформуються комісією з питань акредитації та моніторингу про результати проведеного щодо них моніторингу не пізніш як у десятиденний строк з дня завершення моніторингу.
5. Оператори протимінної діяльності мають право оскаржити результати моніторингу до національного органу з питань протимінної діяльності або у судовому порядку.
Стаття 31. Страхування відповідальності під час здійснення робіт з розмінування
1. Обов’язковому страхуванню підлягають життя і здоров’я фахівців у сфері протимінної діяльності, які залучаються операторами протимінної діяльності до виконання робіт з гуманітарного розмінування, на період їхньої участі у виконанні таких робіт.
2. Для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок виконання робіт з гуманітарного розмінування, оператор протимінної діяльності до початку зайняття протимінною діяльністю зобов’язаний укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності строком на період здійснення протимінної діяльності на конкретно визначеній території та протягом 10 років після її закінчення.
Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності становить двісті п’ятдесят розмірів мінімальної заробітної плати. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або у судовому порядку.
3. Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями оператора протимінної діяльності під час виконання ним робіт з гуманітарного розмінування за замовленням центрального органу виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері протимінної діяльності.
Стаття 32. Публічні закупівлі у сфері протимінної діяльності
1. Публічні закупівлі робіт і послуг у сфері протимінної діяльності (далі — закупівлі у сфері протимінної діяльності) здійснюються за процедурами публічних закупівель у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», незалежно від вартості предмета закупівлі з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
2. Переможцем процедури закупівлі може бути лише суб’єкт господарювання, який має свідоцтво про акредитацію оператора протимінної діяльності.
Стаття 33. Договір про закупівлю робіт та (або) послуг у сфері протимінної діяльності
1. Договір про закупівлю робіт та (або) послуг у сфері протимінної діяльності (далі — договір про закупівлю) укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Договір укладається між замовником — центром протимінних операцій та виконавцем — оператором протимінної діяльності за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає виконання робіт та (або) надання послуг у сфері протимінної діяльності за переліком видів господарської діяльності, визначених частиною другою статті 28 цього Закону.
3. Істотними умовами договору про закупівлю є:
1) предмет договору про закупівлю, у тому числі перелік заходів з протимінної діяльності, проведення яких та (або) залучення до проведення яких передбачається договором про закупівлю, та строки їх виконання;
2) ціна (вартість) робіт та (або) послуг, що надаються виконавцем замовнику;
3) права та обов’язки замовника та виконавця, в тому числі обов’язок виконавця за договором про закупівлю забезпечити усунення недоліків виконаних робіт та (або) наданих послуг у сфері протимінної діяльності протягом строку гарантійного обслуговування, який встановлюється в договорі про закупівлю та становить не менше шести календарних місяців з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг);
4) погодження меж здійснення протимінної діяльності;
5) встановлення відповідальної особи щодо керування протимінною діяльністю і погодження та (або) підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зі сторони виконавця.
4. Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у сфері протимінної діяльності має бути підписаний уповноваженими представниками замовника і виконавця та достовірно відображати всі виконані роботи та (або) надані послуги із зазначенням вартості та строків їх виконання.
5. Підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у сфері протимінної діяльності не є підставою для зміни статусу території, у межах якої проводилися роботи з її очищення від вибухонебезпечних предметів.
Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 34. Засади міжнародного співробітництва України у сфері протимінної діяльності
1. Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів України здійснює співробітництво у сфері протимінної діяльності з іноземними державами, міжнародними організаціями та установами.
2. Міжнародне співробітництво України у сфері протимінної діяльності здійснюється національним органом з питань протимінної діяльності через Міністерство закордонних справ України шляхом:
1) реалізації спільних проектів у сфері протимінної діяльності;
2) виконання робіт, передбачених угодою, однією із сторін якої є організація, утворена відповідно до законодавства іноземної держави, або міжнародна організація, установа;
3) сприяння міжнародній допомозі для створення відповідного потенціалу з розмінування;
4) взаємного обміну інформацією, використання Системи управління інформацією з питань протимінної діяльності (IMSMA);
5) проведення міжнародних конференцій, семінарів, брифінгів з питань протимінної діяльності тощо.
Стаття 35. Надання інформації у сфері протимінної діяльності
1. Інформація про мінну небезпеку та виконання заходів у сфері протимінної діяльності є публічною інформацією. Розпорядники такої інформації оприлюднюють її та надають інформацію на запити відповідно до законодавства України.
2. Узагальнення звітних матеріалів для передачі даних до міжнародних організацій, що надаються від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які у межах своїх повноважень реалізують державну політику у сфері протимінної діяльності та долучаються до формування національної доповіді щодо виконання Україною взятих міжнародних зобов’язань у сфері протимінної діяльності, здійснюється національним органом з питань протимінної діяльності через Міністерство закордонних справ України.
Стаття 36. Участь у спільних проектах з іноземними державами, організаціями та установами у сфері протимінної діяльності
1. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень можуть брати участь у виконанні міжнародних проектів та укладати угоди і контракти з міжнародними установами та організаціями за погодженням з Міністерством закордонних справ України.
Стаття 37. Міжнародні договори України
1. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері протимінної діяльності, застосовуються правила міжнародних договорів України.
Розділ VІ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства у сфері протимінної діяльності
1. Правопорушеннями у сфері протимінної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб’єктів протимінної діяльності та (або) фахівців у сфері протимінної діяльності та розмінування, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством та національними стандартами у сфері протимінної діяльності.
2. Дії або бездіяльність посадових осіб, керівників суб’єктів протимінної діяльності та (або) фахівців у сфері протимінної діяльності та розмінування можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.
3. Шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам, а також навколишньому природному середовищу посадовими особами, керівниками суб’єктів протимінної діяльності та (або) фахівцями у сфері протимінної діяльності та розмінування внаслідок їхніх неправомірних діянь, відшкодовується у встановленому законом порядку.
Розділ VІІ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Дія законів України «Про технічні регламенти та встановлення відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», «Про стандартизацію» поширюється на правовідносини у сфері протимінної діяльності у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Міжнародні стандарти протимінної діяльності застосовуються як національні стандарти протимінної діяльності до моменту набрання чинності національними стандартами у відповідній сфері.
4. Частину першу статті 7 Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами) доповнити пунктами 48 та 49 такого змісту:
«48) страхування життя і здоров’я фахівців у сфері протимінної діяльності (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на період їхньої участі у виконанні робіт з гуманітарного розмінування;
49) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з гуманітарного розмінування».
5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:
забезпечити створення національного органу з питань протимінної діяльності та уповноваженого оперативного органу протимінних операцій;
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям цього Закону;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України П. ПОРОШЕНКО.
м. Київ, 6 грудня 2018 року.
№ 2642-VІІІ.
