Складну операцію на серці переніс батько полоненого моряка з Іллінецького району на Вінниччині Леонід Драч. Працювати не може. До пенсії 50-річному водієві ще далеко. Кошти потрібні насамперед на продовження лікування. «За грудень за лікарняним ще не заплатили, — розповідає пан Леонід. — За листопад виплатили дві тисячі. Тільки одна упаковка пігулок, які постійно приймаю, коштує 400 гривень».
Сільський голова Валентин Ткачук, який з’ясовував ситуацію, пояснив, що документи для соцстраху бухгалтерія товариства «Авангард», де працював Драч, надіслала ще 5 січня. Чекають коштів з відділу соціального страхування. Чи може департамент охорони здоров’я Вінницької облдержадміністрації сприяти в оформленні групи інвалідності чоловікові? Це ж простіше, ніж визволити його сина з кремлівської катівні, за що бореться світова громадськість.
— Допоможемо пришвидшити процес проходження процедури, — так відповів на запитання «Голосу України» вчора, 30 січня, головний лікар Вінницького обласного центру медико-соціальних експертиз Ігор Костенко.
Кошти на операцію збирали громадою
Батько й син бачилися у листопаді минулого року. Про це розповів «Голосу України» Леонід Драч. Каже, Андрій, так звати сина, приїздив додому, аби завезти його у Вінницю на операцію після інфаркту міокарда. На операційний стіл поклали 1 листопада 2018-го. З регіонального кардіоцентру, де його оперували, син також забирав додому. Відтак повернувся на службу в Одесу. По телефону повідомив, що добрався без пригод. Кожен день телефонував. І раптом дзвінки припинилися.
— Два дні не чув Андрія, — каже Леонід Анатолійович. — Це мене насторожило. Та ще й якісь недобрі передчуття не давали спокою. Увечері увімкнув телевізор — і все зрозумів.
Три місяці минуло після операції. Працювати чоловік поки що не може. Подав документи на отримання групи інвалідності.
— Зараз за які кошти живете? — запитую у співрозмовника.
— Якось перебиваюся, — відповідає батько полоненого моряка.
Сільський голова Валентин Ткачук давно товаришує з Леонідом Драчем. Розповів, що усією громадою збирали кошти на операцію. Сільська рада виділила частину суми, і з району допомогли. Каже, Леонід дуже хороша людина. Працьовитий. Щирий.
Його дружина — військовослужбовець. Служила в частині, що дислокувалась у їхньому селі. Згодом підрозділ розформували. Дружину перевели в іншу область. Далеко від дому.
Не зрадив присязі
Після полону сина батько жодного разу не спілкувався з ним. Тільки раз отримав записку з Москви. «Тату, не хвилюйся, у мене все нормально», — йшлося у ній. Її копію надіслав на телефон адвокат сина Артем Пепа. Каже, Андрій надряпав слова на коліні під час судового засідання.
«Я теж передав Андрюші повідомлення, — каже батько. — На різдвяні свята був у невістки в Одесі. Написав на листку своєю рукою Що саме? Щоб тримався. Що всі в Україні за них переживають. Що світ вимагає їхнього звільнення. Для них це важливо знати. Невістка надіслала фотокопію на телефон адвоката.
Андрій і Оксана, так звати невістку Леоніда Анатолійовича, одружилися наприкінці літа 2018-го. Навіть під час такої події не обійшлося без прояву патріотизму. На рушник злагоди стали у святковий для країни день — 27-му річницю незалежності держави.
Ще курсантом військово-морської академії Андрій зворушив своїм вчинком. Після анексії Росією Криму майбутніх офіцерів флоту агітували присягнути Росії. Як розповів батько, золоті гори обіцяли. Однак Андрій вчинив як справжній патріот. Відео з нашим земляком зворушило тоді інтернет. Він не зрадив присязі, яку давав народові України. У момент, коли окупанти спускали прапор нашої держави з флагштока біля військового навчального закладу, Драч виконував Гімн України. Його підтримали інші курсанти, які в цей час знаходилися у строю на плацу. Закінчував навчання в Одесі, в Інституті військово-морських сил. Нині служить у цьому ж місті.
— Зрозуміло, що синові важко зараз, — ділиться думками його батько. — Мені непросто. Та й за невістку хвилююся. Знаходяться «доброзичливці», які телефонують їй і вимагають… грошей (?!). За що? Спочатку залякують, мовляв, мають інформацію, що ось-ось її чоловіка відправлять в тюрму. Вони ж, нібито, можуть повернути його додому. Зрозуміло, що за це треба заплатити. Називають різні суми — від десяти тисяч гривень і більше. Вказують місце і час, куди слід принести гроші.
Підготував наш журналіст Віктор СКРИПНИК
