Майже п’ять років на сході України точиться війна. Російські найманці не дають нам спокою. Дев’ять місяців тому формат антитерористичної операції змінився на Операцію об’єднаних сил. Які зміни відбулися? Що відчувають цивільні та військові нині в зоні проведення бойових дій? На ці запитання спеціально для «Голосу України» відповідає командувач ООС генерал-лейтенант Сергій Наєв (на знімку).

— Які методи і засоби застосовуєте для спілкування з людьми у прифронтових селах?

— Із 2014 року у Збройних Силах діють підрозділи цивільно-військового співробітництва. Головна мета їхньої роботи — захистити мирне населення та мінімізувати наслідки бойових дій. Військовики ЦВС займаються відновленням водо- і газопостачання, енергоживлення, відбудовують житло на визволених територіях.

Також у нас діє низка гуманітарних проектів. Один із них — гуманітарна ініціатива Командування Об’єднаних сил «Допомога Схід». Він об’єднав військових, військово-цивільні адміністрації, гуманітарні, транспортні, благодійні організації. Від початку проведення ООС для медичних і геріатричних закладів, будинків інвалідів Донецької та Луганської областей передано медичне обладнання, меблі, інвалідні візки та інші необхідні лікарям і хворим речі на суму понад 6 млн грн. Десятки дітей із прифронтових сіл отримали допомогу в оздоровленні та лікуванні.

Дбаємо також і про культурне відродження регіону. Нещодавно в рамках мистецького проекту «АртПеремир’я» провели грандіозний концерт у перлині Донеччини — соляній шахті Соледара. На Новорічно-різдвяні свята на Донеччині та Луганщині в рамках цього ж проекту відбулися гастролі Чернігівського театру ляльок ім. О. Довженка. Казкова вистава подарувала радість сотням дітей у Авдіївці, Мар’їнці, Соледарі, Торецьку, Бахмуті, Попасній, Лисичанську та інших містах Донбасу. Тобто без перебільшення можна сказати, що Об’єднані сили відроджують не лише міста та села, а й життя у них.

— Чи повинна армія бути відкритою для спілкування з місцевими ЗМІ?

— З огляду на важливість і необхідність роботи засобів масової інформації щодо правдивого і неупередженого висвітлення протидії Об’єднаними силами збройній агресії Російської Федерації мною, як командувачем, від самого початку операції було встановлено порядок допуску представників ЗМІ до частин і підрозділів. За вісім місяців операції у нас попрацювали понад тисяча журналістів, чверть яких — іноземці. Хочу запевнити: ми відкриті для всіх.

— Яке ставлення до ЗСУ у місцевих мешканців на сході України?

— У будь-якому підрозділі, незалежно від пункту його постійної дислокації, ви обов’язково зустрінете контрактника — жителя Донецької чи Луганської області. У деяких бригадах наповнення мешканцями Донеччини чи Луганщини становить до 30%. На мій погляд, це дуже красномовний факт довіри до ЗСУ.

— Уже кілька разів у рамках ООС вам доводилось оголошувати «червоний» режим. Чи виправдовується такий спосіб реагування на небезпеку, вдається мінімізувати ризики для цивільного населення?

— Особливий порядок у певних районах або населених пунктах кілька разів запроваджувався за моїм рішенням саме з метою збереження життя і здоров’я громадян. Це стосувалося насамперед КПВВ через їх численні обстріли з боку противника, що створювало небезпеку і для військовослужбовців Об’єднаних сил, і для мирних громадян. Ми виводили цивільне населення із небезпечних районів та давали адекватну відповідь противнику. Кожного разу оголошення режиму «червоний» мало позитивні результати — змушували противника припинити вогонь та стабілізували ситуацію.

Дієвість цих заходів підтвердив і спеціальний представник діючого голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронній контактній групі посол Мартін Сайдік, який у одному зі своїх виступів наголосив, що у 2018-му, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, вдалося значно скоротити кількість жертв серед цивільного населення. Загальне число жертв зменшилося на 55%, а кількість загиблих — на 27%.

— З якою реакцією місцевих доводиться стикатися після того, як українські війська заходять до населених пунктів, які до цього були «нічиїми»? Чи вдається запобігати обстрілам цих територій?

— Звичайно, у таких населених пунктах реакція людей буває різною. Є і радість, є і побоювання. Втім, ми дуже швидко повертаємо довіру та повагу місцевого населення до себе, адже разом з українськими військовиками сюди повертається найнеобхідніше: пенсії, ліки, електропостачання, повертається влада, повертається цивілізація. Укріпивши свої позиції довкола населеного пункту, не тільки покращуємо своє тактичне положення, а й убезпечуємо місцевих жителів, оскільки бойові дії відсуваються далі від їхніх помешкань.

— Чи не втрачаються навички активних маневрених та атакувальних дій великими підрозділами? Адже це є однією з проблем позиційної війни, яка відбувається зараз. Ми можемо просуватися вперед невеликими силами в сірій зоні і визволяти невеликі населені пункти, але чи готові підрозділи цілого оперативно-тактичного угруповання, наприклад, до швидкого кидка? Чи ведеться підготовка сил ООС у цьому напрямі?

— Ні про яку втрату навичок не може бути мови. Кожен підрозділ зі складу Об’єднаних сил у повній мірі здатен дати відсіч агресору і виконати завдання за призначенням. Нами постійно проводяться навчання з підготовки щодо ведення бойових дій і виконання інших завдань. Кількість навчань різного рівня відповідає оперативним потребам Об’єднаних сил.

— Українські військові доволі часто опиняються в ситуації, коли вони змушені реагувати на активні дії противника. Чи здатні наші сили перехопити ініціативу?

— Противнику вже відомо, що кожен його обстріл не залишається без відповіді з боку Об’єднаних сил. Кінцевою метою ООС є припинення російської агресії проти України та визволення всієї тимчасово окупованої Російською Федерацією території, і ми її досягнемо.

Розмовляв капітан Віталій Саранцев.
Фото прес-служби ООС.