Якщо відключать рубильник...

Для вугільної галузі Луганщини 2019-й почався з проблеми енергозабезпечення, для розв’язання якої обласна влада змушена звернутися до уряду країни. Прохання до Кабінету Міністрів України одне: провести позачергове засідання, на якому розглянути ситуацію, що склалася, й ухвалити план подальших дій щодо недопущення знеструмлення шахт. Інакше Луганщина опиниться на межі великої катастрофи.

А ситуація склалася така. На території області сьогодні розташовано чотири шахти «Лисичанськвугілля» і чотири «Первомайськвугілля». До 1 січня енергопостачання шахтарів здійснювала Луганська філія державного підприємства «Регіональні електричні мережі», і сума заборгованості перед ним з боку шахтарів становила понад 1,5 мільярда гривень.

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», забезпечення електроенергією шахт з 1 січня здійснює постачальник-держпідприємство «Укрінтеренерго», яке отримує від споживачів плату за розподіл і постачання електричної енергії. Крім того, енергопостачальник самостійно оплачує послуги розподільної компанії (РЕМ). Станом на 14 січня шахти вже отримали рахунки за електроенергію, які необхідно оплатити протягом п’яти банківських днів після одержання. До того ж якщо вони цього не зроблять, то електропостачання буде припинено. Але шахтарі не зможуть розрахуватися з боргами, оскільки всі шахти двох державних підприємств є збитковими. Щомісяця «Первомайськвугілля» споживає електроенергії на 30 млн грн, «Лисичанськвугілля» — на 10 млн грн менше, але грошей від реалізації продукції не вистачає навіть на виплату заробітної плати, не кажучи вже про оплату рахунків.

Що робити? Припинення енергопостачання вуглевидобувних підприємств загрожує не тільки зупиненням виробничої діяльності, накопиченням заборгованості з виплати заробітної плати, сплати податків і зборів, а також наповнення місцевих бюджетів, а й техногенною катастрофою. Якщо шахти зупиняться, почнеться затоплення гірських виробітків, прилеглих територій і населених пунктів, заповнення шахтним газом — метаном підземних виробітків і його вихід на поверхню. А цей процес не виключає загоряння газу, отже, виникнення пожеж і вибухів... Одне слово, ситуація дуже серйозна.

Воду зупинили. Як жити далі?

На держпідприємстві «Первомайськвугілля» 2018 рік минув під знаком порятунку шахти «Золоте» від підтоплення. Підземну воду, яка йде з окупованої території від закритих там шахт, все-таки вдалося зупинити завдяки виділеним коштам з Резервного фонду Державного бюджету в розмірі понад 130 млн грн на реалізацію проекту із запобігання підтопленню. Ці кошти надійшли на рахунки «Первомайськвугілля» майже в повному обсязі, однак їх повному й успішному освоєнню перешкодила невизначена ситуація з керівництвом підприємства. Коли проект проходив експертизу й починалася робота з його реалізації, генеральним директором підприємства була одна людина, потім призначили іншу, потім знову — і в кожного з них було своє бачення розв’язання проблем. Це, зрозуміло, вплинуло на перебіг робіт. Ситуація з керівництвом не зрозуміла й сьогодні. Новий генеральний директор уже працює, але інформації про те, що з ним укладено контракт, поки що немає. Напевно, це неможливо, доки не закінчиться судовий розгляд стосовно звільнення попереднього директора.

Але, врешті, воду зупинили. Однак з’явилася інша проблема — енергопостачання. «Первомайськвугілля», як втім, і «Лисичанськвугілля», — досить енерговитратне підприємство, при цьому їх розрахунки з РЕМ становлять лише... 2%. Тож, згідно з новим законом, навряд чи хтось із постачальників забажає зв’язуватися з таким неплатоспроможним споживачем. У такому разі шахтарі звертаються до «постачальника останньої надії» — держпідприємства «Укрінтеренерго», у якого тариф значно вищий.

Більше того, споживати електроенергію від цього постачальника можна тільки 90 днів, за умови, що він оплачуватиме послугу вчасно. Якщо «постачальник останньої надії» грошей за свої послуги не отримає, відповість відключенням. Крім того, шахтам треба ще погашати попередні борги. Одне слово, щоб мати електроенергію, шахтарям потрібно мати «живі гроші» і здійснювати стовідсоткові розрахунки. Однак ані перша, ані друга умова поки не здійсненна.

Це проблема не тільки вугільної галузі Луганщини, а й усієї України. Тому всі чекають, коли щодо вуглевидобувних підприємств буде ухвалено рішення на рівні Кабміну.

Нова хвиля реформування: за та проти

За цьогорічним планом реформування всі шахти області переходять до складу Національної вугільної компанії. Крім «Лисичанськвугілля». Цьому підприємству галузі випала інша доля — приватизація. Але особливого оптимізму така перспектива не викликає. Річ у тім, що всім інвесторам, які були за останні років десять, цікава винятково одна шахта — імені Мельникова. Саме в неї бізнес готовий вкладати свої капітали, а щодо інших шахт, то їхня доля нікого не обходить.
Власне, за ці роки серйозних інвесторів і не було. Вони то з’являлися, то зникали... Останньою надією, наприклад, були чехи та білоруси. Зокрема, з білоруським інвестором була домовленість, що він дає свій експериментальний комплекс, який ще не вийшов у серійне виробництво, на умовах тестування. Із чехами було укладено договір про вкладення інвестицій. Але за обома напрямками сьогодні спостерігається повна тиша... Те, що зазначалося в проектах, звичайно, було вигідно гірникам. Будь-яка інвестиція, особливо, якщо вона не короткострокова й не вимагає миттєвого повернення, так чи інакше позитивно вплине на економіку підприємства. Та поки що шахтарі живуть надіями.

Що ж чекає на вугільну промисловість?

— Основні проблеми, які доведеться розв’язувати, пов’язані з енергопостачанням, — вважає заступник директора департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження ОДА Марина Хозіна. — У зв’язку із тим, що «Первомайськвугілля» за проектом увійшло до складу Національної вугільної компанії, там ці питання вирішуватимуться централізовано, для всієї України, для всіх державних шахт. Щодо «Лисичанськвугілля» — дуже сподіваємося, що рішення про його приватизацію прийнято вже з позицій того, що є потенційний інвестор. Сподіваємося на краще, але готуємося до того, що будуть проблеми і їх доведеться розв’язувати.

Луганська область.