Роздуми над афоризмом, що будувати можна швидко і добре або довго і дорого

Із Запорізької обласної державної адміністрації до корпункту «Голосу України» рівно через місяць після запиту, як мовиться, день у день, надійшла відповідь щодо будівництва мостових переходів через Дніпро. Газета ще в жовтні минулого року поцікавилася станом будівництва мосту — за рік до остаточного, як обіцяно, завершення одного з найвідоміших в країні довгобудів.

Спочатку про приємне. Пілон, або центральна конструкція мосту, через Новий Дніпро (з лівого берега до острова Хортиці) станом на кінець листопада сягнув 155,3 метра. Ще 10,7 метра і, як кажуть у народі, — фініш! Також німецькому виробнику вже заплачено гроші, доставлено на будмайданчик усі ванти, необхідні для завершення першої черги будівництва. Із 5400 тонн металоконструкцій, які, власне, і становитимуть міст через Новий Дніпро, вже розвантажено у Запоріжжі 1800 тонн. Додамо, що процес цей активно продовжується. Тривають роботи і на мосту через Старий Дніпро (з Хортиці на правий берег). Тут повністю завершено монтаж трьох опор і тривають роботи зі складання так званого аванбеку — конструкції, за допомогою якої будується міст методом насування (коли мостовий проліт складають на березі, а потім його насувають лебідками в бік найближчої опори).

Чесно кажучи, зробили чимало. І не лише допоміжні роботи, а й отримання від виробника вантів і металоконструкцій. Адже саме хронічна несплата за них блокувала будівництво. Нагадаємо, що зводити запорізькі мости почали ще 2004 року, спочатку їх мали завершити 2009-го, потім — 2012-го, нині ж є завдання Президента України Віктора Януковича добудувати мостові переходи до кінця 2014 року. До речі, завдання поставили 16 травня минулого року — під час відвідин Запоріжжя. Тобто за 18 місяців до моменту завершення будівництва (запам’ятаймо цей термін, він нам ще знадобиться для порівняння).

До слова, у листі Запорізької облдержадміністрації «Голосу України» теж ідеться про «введення в експлуатацію першої черги будівництва автомагістралі — трьох транспортних розв’язок від проспекту Радянського (це правобережний Хортицький район. — Авт.) і до Прибережної магістралі (це вже лівий берег з його основною міською забудовою. — Авт.)». Йдеться про 14 споруд із 27, передбачених проектом, і це, на думку фахівців-будівельників, «дає змогу відкрити рух мостовими переходами і частково розв’язати проблему сполучення між правобережною та лівобережною частинами Запоріжжя».

Ось тут бере подив, бо нормальний рух новими мостовими переходами не частково, а повністю знімає проблему запорізького транспортного сполучення. 

Однак якщо із 27 споруд буде зведено лише 14 (і це за десять років наполегливої праці), то про жодне повне відкриття руху мостами не може бути й мови. 

Неабияким успіхом стане вже навіть відкриття, як це планувалося ще 2011 року, руху хоча б «половиною» мостів, тобто переробленими в чотири смуги (2+2) — для організації двостороннього руху трьох запроектованих смуг одного напрямку. Тоді, нагадаємо, місто на все просило 700 мільйонів, яких, зрозуміло, не знайшли. Відтоді витрачено вже удвічі більше (2013 року — 560 мільйонів із мільярда запланованих), і... залишається лише сподіватися на краще. Одне слово, все, як у відомому будівельному афоризмі: «Будувати можна швидко і добре або довго і дорого».

Хоча ми й намагаємося писати про запорізьку «будову століття» з оптимізмом, однак на душі кішки шкребуть. Адже станом на 14 грудня 2013 року запорізькі мостові переходи поки що не відповідають прямому призначенню. Бо міст, нагадаємо, це «штучна споруда, призначена для руху через річку, яр, озеро та інші перешкоди, межами якої є початок і кінець прогонових споруд». Ключове слово тут — «через». Тому коли немає хоча б кладки «через», то все інше — це лише освоєння коштів, а не мости. Сьогодні ж, як бачимо, немає прольотів загальною довжиною 660 метрів на Новому Дніпрі і прольотів довжиною 300 метрів через Старий Дніпро.

І все-таки вішати носа навіть із багатостраждальними запорізькими мостами не годиться. Тому сподіватимемося на краще. Тим паче що прикладів швидкісного будівництва таких споруд більш ніж достатньо. А легенда про найдовший у Європі 17-кілометровий міст Васко да Гама через ріку Тежу біля Лісабона звучить так: десь проґавивши момент, наші португальські друзі надто пізно згадали про 500-річчя відкриття своїм легендарним земляком-мореплавцем шляху до Індії. Проте вони встигли до ювілею, адже від першого кілочка на будівництві до першого автомобіля, який промчав мостом, минуло лише вісімнадцять місяців. Для цього в сейсмічній зоні, за умови ураганних морських вітрів, з урахуванням кривизни Землі одразу чотири будівельні компанії взялися за справу і кожна на своїй ділянці мосту завершила роботу 29 березня 1998 року. З високою якістю, що й має бути за грамотного будівництва і точного дотримання технологій.

То, може, і ми дарма панікуємо?

 

Запоріжжя.

Фото автора.

 

Міст через Новий Дніпро.