Предстоятель Православної церкви України Епіфаній, Перший заступник Голови Верховної Ради Ірина Геращенко під час зустрічі в Укрінформі.
Уже третій день народження зустрічає у російській в’язниці незаконно заґратований власкор Укрінформу у Франції Роман Сущенко.
8 лютого йому виповнилося 50 років. Учора на організованій Укрінформом зустрічі «День народження Романа Сущенка — журналіста, художника, політв’язня» Перший заступник Голови Верховної Ради Ірина Геращенко наголосила, що для політичних в’язнів дуже важливо читати теплі слова підтримки від незнайомих людей. Минулого року, за її словами, влада багато зробила для соціальної допомоги родинам заручників. Парламент найближчим часом має прийняти законопроект, який закріпить статуси «військовополонений», «політв’язень» і «заручник» в українському законодавстві відповідно до норм міжнародного права.
Більше фото тут — www.golos.com.ua
Собор Святої Софії. Свіжий малюнок пастеллю, яку привіз Роману наш консул. Цю роботу донька Сущенка Юлія подарувала Предстоятелю Православної церкви України Епіфанію.
Київський зимовий пейзаж із зображенням пам’ятника Святому Володимиру.
Силу пізнають у випробовуваннях. Та Роман не падає духом, у нього пробудився неабиякий художній хист. Колеги з Укрінформу на знак підтримки видали настінний календар із його фантастичними малюнками, які з’явилися у камері слідчого ізолятора «Лефортово» в Москві.
Для створення малюнків, які вражають професійною майстерністю, Роман використовує лише підручні матеріали, які дозволяє в’язниця: кулькова ручка, олівець, кетчуп, чай, лушпиння цибулі і сік буряка. Для Романа, який перебуває у повній інформаційній ізоляції, ці малюнки стали єдиним способом комунікації зі світом.
«У камері він живе цим, виношує ідею наступного малюнку, — розповідає дружина Анжеліка. — Хоче у такий спосіб передати на волю свої почуття, емоції». Бурхливе море, епічні пейзажі виконані кульковою ручкою на високому художньому рівні. Женева, Париж, Люцерн — міста, в яких побував з дружиною. Засніжений Андріївський узвіз — улюблене місце прогулянок. Анжеліка каже, що Роман — самоук, у шкільні роки малював стінгазети. Час від часу повертався до малювання. До Парижа (працював і жив там із сім’єю у 2010—2016 роках) навіть привіз олійні фарби, мольберт і сказав: «Оце трохи звільнюсь, відпишусь і піду малювати! Не було часу».
Міський пейзаж Нью-Йорка.
Маяк на рифі острова Іль-де-Сен на скелі Ар-Мен під час відливу.
У вересні 2016-го із Парижа він вилетів до Москви з приватним візитом до двоюрідного брата, який потребував допомоги. Наступного дня його схопили феесбешники просто на вулиці, щоб потім звинуватити у шпигунстві. Закритий судовий процес тривав майже два роки. Засуджено до 12 років тримання у колонії суворого режиму.
За словами Анжеліки, нині чоловік має сусіда по камері, в якій нема розеток. «Коли він після етапу потрапив у колонію, температура в камері була 13 градусів, дуже холодно, але після звернень консулів і нашого омбудсмена умови поліпшили, почали давати окріп кілька разів на день. Підйом о 5-й ранку, різко вмикають світло і музику, постійний відеонагляд. На сніданок — перловка, чай, хліб, а на обід — традиційно щі», — розповіла жінка. Це була перша зустріч за два з половиною року, яка відбулася у січні в колонії «Утробіно» в Кіровській області РФ. Дружина Анжеліка і донька Юлія (теж журналіст Укрінформу) нарешті змогли обійняти свого чоловіка і батька. До того спілкувалися лише через скло. Він помітно змінився, схуд. Але очі ті самі — лагідні, добрі, як завжди, жартує. У них були три щасливі дні на побачення, які пролетіли надто швидко. Вони не могли наговоритися. Якось Роман риторично запитав: «Ну скажи, чи є світло в кінці тунелю?». Дали йому почитати підготовлений Юлею дайджест новин про те, що відбувалося в Україні і світі. А також 50 «новорічних листівок солідарності» від працівників медіа з різних областей (акція, організована НСЖУ на підтримку бранців Кремля). Їх можна було передати лише російською мовою. Для нього ці звісточки з побажаннями стали приємною несподіванкою: «Звідки мене знають стільки людей?». «Він їх перечитував і дивувався, просив передати велику подяку колегам за те, що про нього пам’ятають», — поділилася донька бранця.
Пам’ятають і діють! Учора на зустрічі «День народження Романа Сущенка — журналіста, художника, політв’язня» було представлено творчий доробок «Мистецтво з-за ґрат», а всі охочі написали вітальні листівки Романові. 15 лютого Посольство України у Франції влаштовує виставку його малюнків у культурному центрі. А громадська організація «Всесвітній рух патріотів України» розпочинає черговий міжнародний флешмоб на підтримку незаконно ув’язненого журналіста.
До речі, Анжеліка розповіла про цікавий збіг. 1 лютого від Романа отримали листа (зазвичай іде місяць), а в ньому — свіжий малюнок, на якому зображено Святу Софію. А через день саме там відбувалася інтронізація Предстоятеля ПЦУ.
...Романові часто сниться, як він їде до батьків на Черкащину, коли сади квітнуть, і навіть крізь сон відчуває запах яблуневого цвіту, вишні. А наяву... Майже рік тому помер тато Романа, не витримало батьківське серце... А мама у свої 77 років освоїла
Інтернет і активно користується комп’ютером, щоб читати новини про сина. Сподіватимемося, що той сон — віщий. І з весною пробудиться світло, яке нарешті з’явиться у кінці тунелю...
Принаймні, бажаємо Романові Сущенку і всім бранцям Кремля скорішого повернення додому. Здоровими, вільними і нескореними! А розголос, підтримка колег та міжнародний тиск — єдиний метод, спроможний пришвидшити це.
Пейзаж швейцарського міста Люцерн.
Пейзаж річки Рось.
Фото та фоторепродукції (з календаря) Олександра КЛИМЕНКА.
