Згризене дерево на березі малої річки.
У пониззі Дніпра бобри з представників виду, що зникає, перетворюються на справжню екологічну проблему. Раніше їх масово винищували через цінне хутро, але боброві шапки та шуби нині вийшли з моди, і популяція почала досить активно відновлюватися. Одна з найбільших колоній цих водних гризунів розташувалася по протоках річки Конки, на території Степової філії НДІ лісового господарства (Олешківський район Херсонщини). За даними таксації, ще п’ять років тому тут налічували дев’яносто тварин, а тепер їх уже 126. Вони майже не бояться людей і стали улюбленцями туристів. Але є одне «але».
Боброва хатка на річці Конка.
Фото Ігоря ШЕЙГАСА.
— Раніше кількість бобрів регулювали, щороку видаючи по 2—5 ліцензій на їх легальний відстріл. Однак нині річка Конка є частиною Національного природного парку «Нижньодніпровський», і відстріл тварин тут заборонений, тож вони розмножилися. А бобри, як відомо, гризуть дерева по берегах водойми і роблять загати, зменшуючи силу течії та створюючи умови для заболочування річки, — зазначає виконувач обов’язків директора Степової філії НДІ лісового господарства Олександр Глод.
Зрештою, відстрілювати бобрів заради скорочення їх кількості не так уже й обов’язково. Їх можна, зокрема, відловлювати та переселяти на береги озер та до інших малих річок у дельті Дніпра, де вони також колись мешкали і можуть легко прижитися знову. Але ця процедура занадто забюрократизована. Для відлову необхідно отримати дозвіл Мінекології України, а також відповідне рішення наукової ради національного парку, для винесення якого попередньо треба провести дослідження про вплив бобрів на довкілля. Тобто, з нашою бюрократичною тяганиною відловлювання й переселення тварин, яке фізично займає кілька днів, може розтягнутися на довгі місяці.
Херсонська область.
