5 січня 2019 року. Турецька Республіка. Церемонія підписання Томосу Вселенським Патріархом Варфоломієм. Митрополит Епіфаній, Патріарх Варфоломій, Президент України Петро Порошенко.
Дорогі брати і сестри, співгромадяни, шановне українство!
Ми з вами живемо в історичний час — розбудовуємо Українську державність, творимо власну незалежну церкву, повертаємо із забуття імена національних героїв — гетьмана Івана Мазепи, митрополита Василя Липківського, Головного отамана Армії УНР Симона Петлюри, відомого політичного діяча, автора низки праць, присвячених ідеям самостійності і незалежності України Дмитра Донцова, яким у різних містах вже встановлено пам’ятники й меморіальні знаки.
У цьогорічному календарі знаменних дат — підписання 5 січня Вселенським Патріархом Варфоломієм I Томосу про автокефалію Української Православної церкви, відзначення 22 січня 100-ліття від дня проголошення Акта Злуки, яким стверджувалася державна єдність України. Символічно, що сталося це на площі перед Собором Святої Софії — храмом, який уособлює духовну єдність та велич княжої Київської держави, нагадує про релігійну і державотворчу справу святих князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Упродовж століть український народ був позбавлений власної державності. Зовнішня агресія та внутрішні чвари і незгоди раз по раз руйнували всі спроби відродити єдину країну, зібрати в одному домі всіх розділених кордонами імперій дітей українського народу. Лише століття тому, 22 січня 1919 року, стало можливим втілення цієї мрії в життя — Галичина і Наддніпрянщина проголосили єднання в соборній, єдиній та незалежній Українській державі.
Відомо, що ця єдина держава не змогла захистити себе. Однак історична злука українських земель, прагнення соборної єдності та незалежності продовжили надихати покоління українців на Батьківщині та в краях поселення на боротьбу за втілення цих мрій у життя. І ця боротьба увінчалася успіхом.
Відзначаючи 100-річчя УНР, Акта Злуки, маємо згадати нашу історію, найперше для того, щоб зробити з неї висновок: сила народу — в єдності.
Усі ми знаємо про проблеми і негаразди сьогодення та прагнемо кращого майбутнього для України. Історія вчить, що у прагненні до ідеалу надзвичайно важливо не зруйнувати того дому, який ми вже маємо. У рік, що розпочався, перед нами з новою силою постають виклики збереження єдності і державності України.
Бажаю всім нам мудрості від Бога, зваженості та далекоглядності, щоб гідно відповісти на них, зміцнити наш спільний дім, а не похитнути його чварами й розбратом.
Це завдання стоїть і перед Помісною церквою, яка проголосила своє єднання на Соборі 15 грудня 2018 року, а 6 січня цього року від Вселенського Патріарха отримала Томос про автокефалію. Вселенський Патріарх виконав історичну справедливість — Церква-Мати, яка від часу утвердження митрополії Києва і всієї Русі протягом семи століть незмінно виявляла турботу про нашу церкву — свою дочку, дбаючи про те, щоб вона зростала в побожності та благочесті, реалізувала право дарувати автокефалію Українській церкві. Отримання автокефалії є найважливішою подією для країни за 28 років її незалежності. Новостворена Українська Помісна Православна церква тепер рівна серед 15 автокефальних православних церков.
Утвердження єдності Помісної Української Православної церкви — обов’язок всіх її ієрархів, духовенства та вірних, наш спільний внесок у розбудову Соборної України. Ми закликаємо, щоб усі православні жителі в Україні об’єдналися навколо єдиної Автокефальної Православної церкви. Звичайно, цей процес займе певний час. Ми хочемо, щоб він відбувся мирно і ґрунтувався на любові та взаєморозумінні. Ми маємо закласти правильні духовні засади. На відміну від тих, хто ворожий до нас, ми зобов’язані забути всі суперечки. Як християни простити, відкрити свої обійми і сказати, що відтепер ми готові мирно будувати наше спільне майбутнє. Наше церковне майбутнє.
Тож закликаю до спільної праці, до мудрості і витримки, а вірян — також до молитви за Україну і за церкву.
Нехай Всемилостивий Бог допоможе нам подолати всі виклики й випробування, захистити Україну від агресії, досягти перемоги і справедливого миру, відновити територіальну цілісність нашої держави, разом творити краще майбутнє. Ми також підносимо до Бога прохання про український народ, який вже п’ять років страждає від війни, принесеної ззовні. Особливо ми просимо Божого заступництва для тих, хто за свою любов до України зараз терпить полон, несправедливе ув’язнення чи переслідування, страждає від війни та поневолення.
В єдності — сила народу, Боже, нам єдність подай!
Закликаю на всіх Господнє благословення!
ЕПІФАНІЙ,
митрополит Київський і всієї України.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
* * *
(На розсуд громади подаємо серію статей, авторами яких є державні діячі, науковці, що здійснили потужну дослідницьку роботу, яка в підсумку наповнює конкретним змістом усю непросту історію Української державності.
Випуск підготовлено за ідеєю і загальним редагуванням Анатолія ГОРЛОВА).
