5 січня 2019 року. Турецька Республіка. Церемонія вручення Томосу. Перший віце-прем’єр-міністр України — міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів.

Філософи сперечаються щодо логіки історичного розвитку. А народи віддають за неї життя, знаючи, що нелогічних жертв у боротьбі за свободу і незалежність немає. Так одне покоління прокладає шлях до перемоги наступному. У цій історичній естафеті важлива кожна ланка, кожен учасник. У ній є герої, але немає тих, хто програв.

22 січня 2019 року Україна відзначила століття проголошення Соборності — відтоді як у 1919 році між Західноукраїнською Народною Республікою та Українською Народною Республікою було підписано Акт Злуки, що започаткував територіальну і національну єдність новітньої Української держави.

Сьогодні Україна знову бореться за свою Соборність, цього разу духовну. Вона знаменується єдністю Православної церкви, отриманою напередодні Різдва Христового на турецькому Фанарі, як Томос про автокефалію, переданий Вселенським Патріархом Варфоломієм. Томос, який за влучною оцінкою Президента Порошенка, став ще однією датою здобуття незалежності України.

Надзвичайно важливою датою, бо духовність — основа державності. Можливість відродити повноправну національну Православну церкву, відкинувши силоміць нав’язані Москвою фальшиві догми, розриває останні колоніальні пута з багатовіковим окупантом.

Становлення національної державності та української нації сягає княжих часів України-Руси, яка відтоді пройшла довгий тернистий шлях боротьби за право на самовизначення та незалежність. Серед історичних віх нашої державності найпов’язаніший із сьогоденням — період створення Української Народної Республіки та Українська революція 1917—1921 років.

Цей час в історії України характеризується значною політичною, військовою та дипломатичною діяльністю, спрямованою на відродження самостійної держави на українських етнічних землях у першій половині ХХ ст. Національна революція покликала до життя Українську Народну Республіку на чолі з Центральною Радою і Директорією. Проголошення Соборності та єдності українських земель 100 років тому надало унікальний, сакральний зміст для майбутнього України. Уперше за більш як тисячолітню історію українці скористалися шансом реалізуватися як державна нація та відтоді залишилися нею назавжди.

Коротко згадаймо історичні віхи, коли українська нація формувала власну державність. Перша віха — княжа. Київська Русь-Україна, яка ознаменована також прийняттям християнства у 988 році. Наступна історично вагома спроба здобути державність — Галицько-Волинська держава у часи від Романа Великого до його сина короля Данила Галицького. Черговою віхою до незалежності стала Запорозька Січ та Українська Козацька держава з осердям у Центральній Україні.

Відтоді аж у ХХ ст. на фоні глобальних змін піднялася Українська революція 1917—1921 років, якій вдалося потужно заявити про Українську державність на весь світ. Об’єднана Актом Злуки у 1919 році українська нація змогла сформувати свою державність, але, як і в попередні часи, не спромоглася надовго втримати її в боротьбі з імперією. Але історія має свою логіку: хто прагне свободи, не шкодуючи життя, той здобуває її, перемагаючи смерть. Саме в 1919-му було закладено важливе підґрунтя, щоб у 1991 році повстала Україна-держава — об’єднана і незалежна. Хоча насправді де-факто вільна лише після 2014-го. Від пострадянського ярма та імперського фарисейства Кремля.

Тільки після Революції Гідності, коли відкрилося справжнє обличчя московського «брата», стала очевидною потреба йти власним шляхом до свідомої побудови своєї держави, утвердження в ній української мови та християнської канонічної віри. Бо лише так Україна остаточно сформує власну ідентичну державність, зміцнить соборність, здобуде свободу та гідне майбутнє.

Міжнародне визнання є також однією з головних ознак державності, прямим підтвердженням зв’язків ще Давньоукраїнської держави з іншими країнами. Свого часу через династичні шлюби Ярослав Мудрий зміцнив стосунки з провідними європейськими державами. Сам був одружений зі шведською принцесою Інгігердою, його сестра Марія була дружиною польського короля Казимира І. Одна донька вийшла заміж за угорського короля Андраша, інша — за норвезького короля Гаральда, а наймолодша Анна — за французького короля Генріха І. Фактично такі міждержавні шлюби були укріпленням міжнародних угод, укладених в інтересах усієї країни, а значимість укладених у межах «сімейної дипломатії» союзів дали змогу Ярославу стати впливовим європейським політиком, якого історики часто називають «тестем Європи».

На відміну від княжих часів сьогодні ми будуємо дипломатію через пошук спільних цінностей, духовного споріднення, єдності культур, взаємоповаги в широкому розумінні. Одне з історичних підтверджень — 1180-ліття Української державності — засвідчує світові, що Україна — одна з найдавніших. Історичні документи фіксують не лише тяглість національного державотворення, а й тяглість міцних союзних відносин з нашими західними партнерами. Взаємовизнання, що має тисячолітнє коріння, сьогодні відкриває нові перспективи для співпраці на міждержавному рівні. Україна на своїх землях здавна гостинно сприймала і толерувала багатонаціональне суспільство: від варягів Кия, Щека і Хорива до кримських татар, поляків, литовців, євреїв, росіян. За довгу тисячолітню історію України на її землях жили різні народи, але, як казав Блаженнійший Любомир Гузар: «Немає поділу на схід і захід, а лише поділ на тих, хто любить і хто не любить Україну». Саме з любові до України та прагнення справедливості має виходити міжнародна підтримка України в її боротьбі за право самостійно визначати своє майбутнє. Так само нашій державі належить право відновити історичну справедливість і правду щодо прихованих «совєтской» деспотією фактів геноциду українського народу в часи Голодоморів 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років, які забрали 7,5 млн життів в Україні. Дуже важливо, що сьогодні відновлення історичної правди та справедливості стало спільною справою для Президента України Петра Порошенка, парламенту на чолі з Андрієм Парубієм та уряду на чолі з Володимиром Гройсманом, Президентів України Віктора Ющенка, Леоніда Кучми та Леоніда Кравчука, а також істориків та митців, дипломатів та громадських діячів по всьому світу. Тому що визнання історичної правди є фундаментом для формування геополітичного майбутнього, в якому є вітання «Слава Україні!» та Марш нової армії, який уперше в новітній історії України пролунав на День незалежності у 2018 році, а в Основному Законі закріплено зовнішньополітичний вектор на європейську та євроатлантичну інтеграцію України.

Україна — це не просто велика за територією країна на мапі світу. Це насамперед сильна, незламна нація вільних людей, яка має тисячолітню історію в європейській родині. Генетично доля заклала нам беззаперечне прагнення до свободи, боротьбу за справедливість, любов до своєї землі та народу. Сьогодні ми з вами, нащадки знаменного козацького роду та сучасники становлення новітньої історії України, є творцями нашої державності.

І зараз вона має бути особливою — ґрунтуватися на високих завданнях та цінностях: людяності, духовності, справедливості. Скрижалями зміцнення державності кожного народу є його національна ідея. На наш вік випали складні випробування, в яких ми утверджувалися як держава — Революція Гідності, війна за свободу і незалежність на сході.

Сучасна історична епоха є визначальною для кожного з нас. Потужні демократичні та національні здобутки, яких ми домоглися впродовж останніх років, засвідчують невпинний та прогресуючий розвиток Української державності. Щиро захоплюючись нашим минулим, мусимо з розумом використати український історичний досвід та убезпечитися від помилок і прорахунків у майбутньому. Повертаючи з небуття видатні події національної історії, ми відкриваємо для себе історичне призначення України та вчимося сповна реалізувати закладений у наш народ потенціал.

Найбільша наша сила — в єдності. Тільки разом, об’єднавшись спільною метою та вірою, зможемо подолати зовнішнього ворога, збережемо незалежність, утвердимо соборність. Згуртовані і непохитні зможемо розбудувати сильну, заможну Україну для наших нащадків. Об’єднані духовно разом ітимемо своїм праведним шляхом заради миру, незалежності та гідного майбутнього нашої України. Слава Україні!

Степан КУБІВ,

Перший віце-прем’єр-міністр України.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

На розсуд громади подаємо серію статей, авторами яких є державні діячі, науковці, що здійснили потужну дослідницьку роботу, яка в підсумку наповнює конкретним змістом усю непросту історію Української державності.

Випуск підготовлено за ідеєю і загальним редагуванням Анатолія ГОРЛОВА.