Сучасний герб України (1992).
Державний герб України було затверджено 19 лютого 1992 року.
В його основі лежить Знак Княжої Держави Володимира Святославича.
Розвиток знаків Рюриковичів.
Кістяний виріб зі знаком Святослава Ігоревича, Х ст. Село Бакота Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Зображення Тризуба князя Володимира Святославича, кін. Х — поч. ХІ ст. Київ, територія Десятинної церкви.
Плінфа — «половинка» з Тризубом Володимира Святославича, кін. Х — поч. ХІ ст. Київ.
Плінфа ХІІ ст. з Тризубом Мстислава Ізяславича. Володимир-Волинський Волинської області.
Велика печатка Української держави (1918).
Герб Української Народної Республіки (1917—1920).
* *
Державний прапор України — це стяг із двох однакового розміру горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Був офіційно затверджений 28 січня 1992 р.
Традиція використання синього і жовтого кольорів на прапорах сягає часів Київської держави та Руського королівства. Водночас протягом X—XVIII ст. українська військова та політична еліта використовувала й багато інших кольорів та зображень на знаменах. І лише з 1848 р. набуває популярності прапор сучасного вигляду.
Найбільш поширена асоціація, пов’язана з українським прапором: синє небо і жовте колосся ланів.
Прапор Богдана Хмельницького 1651 р. (реконструкція, що зберігається в НМІУ).
Прапор Сенчанської сотні Лубенського полку. 1760-ті роки. Оригінал зберігається в НМІУ.
Прапор «Слава вільній Україні» 1918 р. Оригінал зберігається в НМІУ.
Кормовий військовий прапор Української держави від 18 липня 1918 р.
Прапор ОУН-УПА 1940-х рр. Оригінал зберігається в НМІУ.
Прапор України, піднятий 23 липня 1990 р. перед будівлею КМДА в Києві. Оригінал зберігається в НМІУ.
У 2014 р. розпочалася російська агресія проти України, й національний прапор став одним із символів опору.
Прапор
З опаленими темними краями,
І кулями пробитий в трьох місцях,
Розп’ятий на музейній діорамі,
Живе мовчазно жовто-синій стяг...
На ньому присяглись у вірній дружбі
І залишили написи прості
Солдати вже безстрокової служби,
З однаковим фіналом у житті...
Цей прапор міг би стільки розказати,
Що цілий всесвіт плакав би від слів,
Він чув листи, які писала мати,
За звичкою, ще з тих старих часів.
Він бачив, як хлопчина засинає,
При -20 прямо на снігу,
Як «градом» стигле поле накриває,
Як хвилями дерева гне в дугу.
Він вірив, що з оточення виходить,
Захований на грудях у бійця,
Він жовто-синьо впав у буру воду,
Та з хлопцями лишився до кінця...
Цей прапор знає все про чорну зраду,
Як упритул розстрілюють «брати»,
І він про це колись розкаже радо,
Коли настане час розповісти.
А поки що із рваними краями,
І кулями пробитий в трьох місцях,
Розп’ятий на музейній діорамі,
Живе мовчазно жовто-синій стяг...
В музейній тиші, в статусі картини,
Він згадує і мріє про своє,
Та гордий напис «СЛАВА УКРАЇНІ»
Дає надію, що країна — є...
Петро МАГА.
Фрагмент прапора, піднятого 14.05.2014 р. на горі Карачун у Слов’янську.
Український прапор, врятований з Луганської ОДА. Оригінал зберігається в НМІУ.
Український прапор з автографами учасників АТО — бійців 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» та 128-ї окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади.
Сучасний прапор України з Державним гербом.
* *
Державний гімн України: «Ще не вмерла України...»
Павло Чубинський.
Копія 1991 р. репринтного видання Львівського журналу «Мета» 1864 р., перша публікація вірша.
Михайло Вербицький (автолітографія Т. Маєргофера, кін. ХІХ ст.).
Слова гімну були написані українським етнографом Павлом Чубинським ще у 1862 р., а музику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький (уперше публічно проспіваний був 10 березня 1865 р. у Перемишлі). Під час Української революції 1917—1921 рр. «Ще не вмерла України...» використовувався як Державний гімн в УНР та ЗУНР. У незалежній Україні офіційна музична редакція гімну була ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992-го, а текст гімну затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року.
Текст офіційного гімну України (зі статті 1 Закону України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 року):
«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
* *
Історія українських грошей налічує понад 1000 років. Від срібників та златників Володимира Святославича до сучасних гривень, які були введені в обіг у 1996 році.
Зображення знака Святослава Ігоревича на арабському дирхемі (Х ст.).
Срібник Володимира Святославича (кін. Х — поч. ХІ ст.).
Златник Володимира Святославича (кін. Х — поч. ХІ ст.).
Срібник Святополка (перша половина ХІ ст.).
Срібник Ярослава Мудрого (ХІ ст.).
Гривні київського, чернігівського та новгородського типів (ХІ—ХІІ ст.).
Монета Володимира Ольгердовича (1363—1394).
Сто гривень Української Народної Республіки (1918).
Пробна версія українських монет із назвою «Шаг» (1992).
Українські карбованці (1995).
Українські сучасні гривні.
* * *
(На розсуд громади подаємо серію статей, авторами яких є державні діячі, науковці, що здійснили потужну дослідницьку роботу, яка в підсумку наповнює конкретним змістом усю непросту історію Української державності.
Випуск підготовлено за ідеєю і загальним редагуванням Анатолія ГОРЛОВА).
