Клієнтам непросто повертати свій капітал

Життя без готівки вже стало нормою для тисяч людей. Зарплати, пенсії, будь-які виплати дедалі частіше нараховують на банківські картки. За їх допомогою розраховуються за покупки і послуги. В магазинах і в транспорті. Через банкомат і Інтернет.

Зручно? Та ще й як — жодних тобі клопотів із гаманцями, загубленими купюрами чи довгим очікуванням платежів.

Безпечно? А ось тут — як кому пощастить.

Шукаючи дешевше, втрачають все

Кримінальна хроніка рясніє повідомленнями про шахрайства в Інтернеті. Тільки за останній місяць понад десяток ошуканих хмельничан звернулись із заявами до поліції. Спочатку повідомляли про порівняно дрібні шахрайства. Так, одна хмельничанка зацікавилась оголошенням в Instagram щодо послуг психолога та провидиці. Остання одразу вийшла на зв’язок, попросила передоплату в 4,6 тисячі гривень, а після отримання грошей одразу ж зникла.

Молодий чоловік спокусився оголошенням на одному з рекламних сайтів міста про платні інтимні послуги. Замовлення по телефону коштувало йому три тисячі гривень. Але після оплати він так і не дочекався нікого в гості.

Вже наступного тижня до територіальних підрозділів поліції області надійшли ще чотири заяви від жертв шахраїв, які втратили майже 18 тисяч гривень. Серед них була сільська жителька із Волочиського району, до якої зателефонував начебто працівник банку. Під приводом блокування кредитної картки дізнався персональні дані, а потім зняв з рахунку потерпілої понад шість тисяч гривень.

По кілька тисяч гривень втратили ще троє мешканців краю, роблячи інтернет-покупки. За товар заплатили, але так нічого й не отримали.

Далі кількість злочинів цієї категорії стала наростати як снігова куля. За два дні до поліції надійшли ще чотири заяви від людей, яких обдурили загалом майже на 35 тисяч гривень. Цього разу вони заплатили за неіснуючі бойлер, цеглу і навіть трактор.

Здавалося б, усе, що сталося з ними, мало б бути добрим уроком і для інших. Але ні, інтернет-злодії й далі без особливих зусиль отримують десятки тисяч гривень від своїх жертв, не докладаючи великих зусиль. Зламані дверні замки, відтиснуті віконні рами, відмички, маски і рукавички — всі ці методи поступово відходять у минуле. Достатньо лише кинути наживку у вигляді оголошення в інтернет-простір і мати терпіння дочекатись, коли жертва її заковтне.

А чому люди так легковірно ставляться до таких пропозицій? З різних причин. Хтось через довірливість. Хтось через те, що у його селі чи невеличкому містечку вибір будь-якого товару вкрай обмежений. Тож як не скористатись можливостями електронних сайтів та магазинів? А всі разом страждають через те, що захиститись від такого обману практично неможливо. Спілкування в чаті чи дзвінок по вказаному номеру телефону — от і все, на що може покладатись покупець чи замовник послуг.

Є при цьому одна вкрай важлива деталь, котра має змусити насторожитись, — ціна, що менша від загальноприйнятої. Та саме вона і спокушає чи не найбільше. В результаті, шукаючи щось дешевше, люди втрачають гроші.

Більше довіряєш — дужче пожалкуєш

Якщо продовжити хронологію шахрайств одного місяця, то ще одна доба принесла три заяви від мешканців краю, котрі втратили вже майже 50 тисяч гривень, зробивши покупки через Інтернет. Всі вони внесли передоплату. А коли приїхали до обласного центру, щоб забрати придбаний компресор та дизельне пальне, то не знайшли ні продавців, ні магазинів.

Але фінальну крапку в цій історії шахрайств поставив ще один день, впродовж якого новітні Остапи Бендери видурили у п’яти хмельничан більш як півмільйона(!) гривень. Рекордну суму в понад 428 тисяч гривень втратив фермер із Віньковецького району. Він купував дешеві мінеральні добрива, і продавець запевняв, що товар уже в дорозі. Це по телефону підтвердив і водій вантажівки, котрий нібито мав доставити добрива. Слова про те, що машина вже в’їхала на територію району, чомусь видались покупцеві найбільш переконливими. Здавалося, варто зачекати ще годину-півтори, і можна буде отримати покупку, а тоді віддати за неї гроші. Але чомусь довірливість виявилась сильнішою за обережність. Після телефонної розмови з псевдоводієм фермер одразу перерахував кошти на чужу картку. На тому вся операція купівлі закінчилась.

Якщо скласти разом гроші, що фігурують в цій та інших справах, вийде, що лише за кілька тижнів мешканці краю втратили приблизно сімсот тисяч гривень. Сума величезна. Але сподівань на те, що гроші можуть повернутися їх власникам, а злодіїв буде знайдено, майже немає. Навіть при тому, що за всіма фактами працівники поліції розпочали кримінальні провадження і шукають зловмисників. Та сучасні технології зробили їх невидимими і майже невловимими.

І єдина порада, як жертвам не втрапити на гачок, здається банальною, але є дієвою — довіряти варто лише перевіреним продавцям. Або платити після отримання товару.

Та, хоч як прикро, і вона може не спрацювати.

Чому помиляється система?

Виявляється, гроші можуть зникнути з банківської картки просто так, без усяких покупок і передоплат. В таке мало віриться. Але в цьому переконалася хмельничанка, у якої протягом місяця двічі зникли чималі суми з рахунку.

Розпочалося все з того, що вона купила за кордоном телефон і розрахувалась в офіційному магазині компанії-виробника карткою українського банку. В касовому чекові була вказана сума покупки — 635 євро, і кошти з рахунку зняли. Все було б добре, якби через два тижні вже в Україні не отримала СМС-повідомлення про те, що банк іще раз зняв з її рахунку приблизно двадцять тисяч гривень, тобто гривневий еквівалент коштів, сплачених за покупку.

Пояснити одразу, куди пішли ці кошти, фінустанова не змогла. Пообіцяли розібратись. Через вихідні і святкові дні це розслідування тривало майже тиждень. Людині, котра втратила свої заощадження, жити в очікуванні важко. Але клієнтка з полегшенням зітхнула, коли їй повідомили, що гроші були зняті випадково, а тому їх повернули. Щоправда, гривнева сума вийшла на кілька сотень меншою, бо за цей час курс євро змінився. Але жінка так зраділа повернутому, що про такі «дрібниці» вже не йшлося.

Та яким же було здивування й обурення, коли через місяць після згаданої покупки гроші знову «пішли» з рахунку. І оператори знову вислухали скаргу, зробили запит, пообіцяли розібратись. Та цього разу попередили: картку потрібно закрити, замість неї виготовити нову, а розгляд справи і перевірка можуть тривати... 180 днів(!).

Пояснень — жодних. На запитання, кому можна поскаржитись на такі дії банку, оператор не може дати відповіді. Будь-яких інших варіантів виходу з ситуації, за його словами, немає. А на запитання, як уникнути повторення такого в майбутньому — адже двічі за місяць — це занадто часто — надійшла така порада: «Не розраховуйтесь через сумнівні сайти і не повідомляйте нікому свій пін-код».

Фінансова установа за розрахунки не відповідає

Та ще приголомшливішою була наступна фраза: «Банк не відповідає за розрахунки між продавцем і покупцем, він є лише посередником у фінансовій операції». Формально це правильно. Але в житті так можна виправдати будь-яке списання коштів з рахунку. Мовляв, покупець легковажно віддав гроші, а віртуальний шахрай їх забрав.

Але в цьому випадку таке твердження не могло спрацювати. Бо офіційний магазин продав ліцензований товар. Власник картки власноруч увів пін-код, даючи тим самим згоду на проведення операції банком, а продавець видав чек. А от чому банк потім іще двічі знімав кошти з рахунку, не маючи при цьому згоди клієнта у вигляді введеного ним пін-коду, так і залишилось незрозумілим.

Після тривалих і неприємних телефонних розмов кошти таки повернули. І не за півроку, як обіцяли спочатку, а за тиждень. Щоправда, знову з різницею у кілька сотень, які «з’їв» нижчий курс євро.

В історії хочеться поставити крапку. Але де гарантії, що вона не повториться? Якщо не з цією клієнткою, то з будь-ким іншим. Адже банк навіть не вибачився за все, що сталося. А про обіцянку, що таке більше не трапиться, й говорити нічого.

Помилятися і справді може навіть найдосконаліша система. Та чомусь мимоволі закрадається думка: а раптом усе було не випадковістю? А якби це був інтернет-продавець, що не видає чеки за покупку, то чи вдалося б довести, що банк випадково зняв гроші? Чи все можна було б списати на інтернет-шахраїв?

Відповідей на це запитання немає і не буде. Відомо лише одне: якщо банківська система працює ось так, довіра до неї падає. Якщо в ній можливі «збої», то чому б ними не скористатись справжнім шахраям?

У результаті і одним, і іншим усе сходить з рук. А ошукані залишаються без грошей.

Ірина КОЗАК.

Хмельницький.

Мал. Олексія Кустовського.