На знімку: в. о. голови служби департаменту статутної діяльності та моніторингу виборів на місцевому та регіональному рівнях Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи Ренате Зігмунд, віце-президент Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи Барбара Точе, голова офісу Ради Європи в Україні Мортен Енберг, голова Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

Майже 1,5 мільйона переселенців із тимчасово окупованих територій України досі не можуть брати участь у місцевих виборах й обирати народних депутатів в одномандатних округах. На це очевидне порушення конституційних прав громадян звернули увагу в Раді Європи. Днями у Києві під егідою цієї авторитетної міжнародної організації відбулася конференція, присвячена саме цим проблемам. Зокрема, голова офісу Ради Європи в Україні Мортен Енберг підкреслив важливість участі всіх громадян України у виборчому процесі на всіх рівнях. До слова, вітальну промову він виголосив українською. Віце-президент Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи Барбара Точе нагадала, що представники конгресу спостерігають за місцевими виборами в Україні з 2002 року, що свідчить про високу зацікавленість цієї інституції у зміцненні демократичних процесів на місцевому рівні в Україні.

З’ясувалося, що питання виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) добре відоме й українським чиновникам і парламентаріям. Мало того, понад два роки тому, 27 березня 2017-го, у Верховній Раді було зареєстровано законопроект № 6240 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних усередині країни громадян)», який має зняти всі перепони для переселенців, студентів і трудових мігрантів принаймні щодо участі в місцевих та інших виборах. Чому ж законопроект досі припадає пилом у парламенті, розмірковували народні депутати, урядовці та міжнародні експерти.

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО Георгій Тука нагадав, що Центральна виборча комісія спростила для переселенців механізм, за яким вони можуть проголосувати на виборах Президента України та парламентських у частині обрання політичних партій (деталі цього механізму можна легко знайти на інтернет-сторінці ЦВК).

А ось на місцевому рівні парадокс полягає в тому, що переселенці не можуть обирати, але можуть бути обраними. І, за словами Георгія Туки, прецеденти, коли переселенці стають депутатами міських рад, селищними головами, вже є!

Проблема більша, ніж здається

Про необхідність розгляду такого законопроекту говорив і заступник голови ЦВК Євгеній Радченко. За його словами, йдеться не лише про переселенців, а й про внутрішніх трудових мігрантів, яких в Україні значно більше — приблизно 4 мільйони осіб. Так, сьогодні, якщо чоловік, наприклад, зі Сквири переїздить до Києва, орендує у столиці житло й мешкає десятки років, з погляду законодавства він усе одно не є повноправним членом київської громади, що абсурдно. За наявності високої громадянської свідомості він може добитися права брати участь у загальнонаціональних виборах (хоча на це доведеться витратити чимало зусиль), а у місцевих — зась! Тобто такий громадянин не може вирішувати, хто буде головою й місцевими депутатами міста, в якому він фактично живе роками.

Тож закон, який установить новий механізм реалізації виборчих прав громадян України, вкрай потрібен. Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря зволікання з розглядом цього законопроекту назвав ганьбою. «Не треба мати магістерський ступінь з юриспруденції чи політичних наук, щоб дати відповідь на запитання: чому законопроект, створений у співавторстві з усіма фракціями Верховної Ради, досі не винесено на розгляд? Відповідь дуже проста: відсутня політична воля. Якщо відповідати на це запитання більш прямо — це невигідно», — заявив він.

На думку Григорія Немирі, щоб політична воля з’явилася, потрібно більше публічності й наполегливості. «Не треба гратися в надмірний патріотизм, бити себе в груди й водночас опускати очі, коли сотні тисяч громадян України позбавлені права голосу», — заявив він, додавши, що комітет, який він очолює, підтримав законопроект. А ось колеги пана Немирі з Комітету з питань правової політики та правосуддя утрималися від висновків щодо доцільності ухвалення цього законопроекту, рекомендувавши Верховній Раді «визначитися шляхом голосування». «Таке собі ні «так», ні «ні» прокоментував Георгій Тука, зазначивши: все-таки добре, що комітет урешті розглянув документ. Це означає: шанси винести його на обговорення в сесійній залі зросли.

Несподіваний фінал

Цей текст був би неповний, якби ми не дали голосу самим переселенцям. Що вони думають із цього приводу, запитали в лауреата багатьох премій, члена Спілки письменників, поетеси з Луганська, яка вже п’ять років змушена мешкати в Ірпіні (Київська область), Антоніни Листопад. «Порушення виборчих прав — це, безумовно, дискримінація, але подивіться, будь ласка, як 29 січня цього року помер заслужений художник України з Луганська Віктор Журавльов, — розпачливо розповіла поетеса. — Він замерз у неопалюваному приміщенні на Житомирщині (в Коростишеві. — Ред.). Просто замерз!». На думку пані Листопад, найстрашніше, з чим стикнулися переселенці, — це злидні, відсутність ефективної підтримки держави й часто — байдужість чиновників.

Утім, чи зацікавлена місцева влада вирішувати проблеми людей, які її не обирають, — запитання риторичне.

Тетяна ПАСОВА.

Фото Тетяни ПАСОВОЇ.