Замість того щоб прикрашати село Війтівка, цей пам’ятник припадає пилом у гаражі (поруч — автор скульптури, народний художник України Сейфаддін Гурбанов).
Фото надано Володимиром Зарічанським.
До 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка
Пам’ятник Тарасові Шевченку відмовляються встановлювати у центрі села Війтівка на Вінниччині депутати сільської ради. Уже рік скульптура Кобзаря припадає пилом у гаражі. Понад 800 місцевих мешканців, підписи яких стоять під зверненням, хочуть бачити постать генія на центральній площі, а в сільської ради інша позиція. Яка? Чому питання про пам’ятник Шевченку вирішуватимуть у суді?
— Велич нашого Тараса настільки значуща, що він має бути скрізь і всюди тільки у центрі, — розповів «Голосу України» Володимир Зарічанський, депутат Вінницької облради, місцевий підприємець, який ініціював встановлення пам’ятника і фінансував роботи з його виготовлення. — У центрі всього — нашого життя, подій і, зрозуміло, у центрі села.
Там, де люди сходяться
На його думку, де ще, як не на центральній площі, навпроти Будинку культури їхнього села Війтівка Бершадського району, куди на всі події сходяться люди, мав би стояти Кобзар. Саме це місце пропонував розглянути сільським депутатам. Саме там раніше стояв пам’ятник Леніну. Обіцяв реконструювати площу. Однак депутати вирішили по-іншому.
Останнього дня липня 2018-го депутати місцевої сільської ради на сесії надали згоду на встановлення пам’ятника Шевченку, виготовленого меценатом. Тільки місцем для цього визначили подвір’я загальноосвітньої школи. Таку пропозицію підтримали 13 місцевих депутатів, ще п’ятеро, серед яких двоє вчителів школи, навпаки, обстоювали центральну частину села.
— Кращого місця для пам’ятника, ніж шкільне подвір’я, у селі нема, — зазначає сільський голова Війтівки Марія Замкова. — Там пам’ятник було б добре видно з дороги. Скульптура сприяла б патріотичному вихованню учнів. Я йому казала на сесії:
«Зарічанський, постав пам’ятник біля школи — і тебе через сто років згадуватимуть люди».
Співрозмовниця також уточнила, що це не її одноосібне рішення. Такої думки дотримуються більшість депутатів. Підприємець з цим не погоджується. Звернувся з позовом до окружного Адміністративного суду. Про що йдеться у позовній заяві?
Громада б мала вирішувати
На переконання Володимира Зарічанського, таке важливе питання мала б вирішувати громада, а не 13 депутатів. Нагадаємо, саме стільки з них визначили місце встановлення пам’ятника. «Треба було громаду завчасно ознайомити з проектом рішення, оприлюднити його, вислухати думки жителів села, — каже пан Володимир. — Навіть мені не повідомили, що є ще одна пропозиція з місцем для скульптури. Про це дізнався уже під час сесії».
Як стверджує співрозмовник, Війтівська сільрада, усупереч законодавству, не оприлюднює прийняті рішення. За його словами, тривалий час не мали офіційної сторінки в Інтернеті. Нарешті вона з’явилася, але її ніхто не заповнює. Які питання депутати обговорюють, які рішення приймають — для громади це таємниця за сімома замками.
Підприємець разом із тими, хто підтримує його позицію щодо місця для пам’ятника, організували опитування людей. Понад 800 селян підписалися за те, щоб встановити скульптуру на центральній площі їхнього населеного пункту. «Насправді це далеко не всі земляки, які мають таку думку, — каже Володимир Зарічанський. — Якби продовжили опитування, таких було б значно більше. Неправильно у селі з населенням майже 4,5 тисячі осіб приймати важливе рішення незначною кількістю депутатів».
Що просить у суду?
Позивач Володимир Зарічанський вимагає встановити відсутність у відповідача — сільського голови та сільради — повноважень визначати розташування пам’ятника на території загальноосвітньої школи, адже земельна ділянка належить на праві постійного користування не громаді, а відділу освіти Бершадської райдержадміністрації. Визнати протиправним погодження сільради з районною радою місця для пам’ятника на території школи. Районна рада не є розпорядником цієї земельної ділянки.
На цій підставі скасувати рішення Війтівської сільради про визначення місця для скульптури Шевченка.
Автор публікації спілкувався зі скульптором пам’ятника. Це — народний художник України, доцент кафедри скульптури Харківської державної академії дизайну та мистецтв Сейфаддін Гурбанов.
— Уже й Кобзар комусь заважає, — каже Сейфаддін Гурбанов. — Стільки часу скульптура генія припадає пилом у гаражі! Таке вперше у моїй практиці. Зараз працюю над пам’ятником Шевченку для Любляни. У цьому ж місті два роки тому встановили скульптуру Сковороди. Причому в центрі міста, у парку. У світі шанують геніїв українського народу, а в селі, як бачимо, у депутатів якісь свої інтереси. Дуже прикро за братів-українців.
Вінницька область.
P. S. Можливо, час втрутитися у справу небайдужим активістам краю, щоб вплинути на депутатів. Ганебно тримати генія українського народу в неволі!
