До 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка
Як неможливо уявити справж-ню нашу Батьківщину без Дніпра-Славутича і Карпатських гір, так і немислима вона без Тараса Шевченка, без його невмирущої творчості: «...Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово».
То наш національний Мойсей, який своїм щирим і пристрасним словом нагадав нам, українцям, про минулу гетьманську славу, про козацьку доблесть і почав виводити нас з московської неволі. Як точно зауважив Дмитро Донцов, Шевченко покликав нас схаменутися, не омерзитися, кланяючись чужим Богам. «Перестати нести їм жертви своєї крові, совісті і лесті, — наголошував відомий філософ і публіцист минулого століття. — Не вірити їх розумним словам, брехнею підбитими. Не вірити в злагоду і мир з вовками в овечій шкурі, слугами Диявола в ангельських масках, яких кожне слово, що ним вас ваблять, є облуда і брехня».
Тарас Шевченко завжди був і залишається з нами. І на кривавому снігу поблизу станції Крути, і в смертельному зашморгу Базару, і на звитяжному Красному Полі, і в героїчному пориві повстанців у бою під Гурбами... Він підтримував нас, додавав нам сил у морозні січневі ночі на столичному майдані під час Помаранчевої революції і схилявся в скорботі над розстріляними Героями Небесної Сотні в буремні дні Революції Гідності. І сьогодні він з нами, на передньому краї боротьби з російськими окупантами за нашу свободу і державність.
Мал. Андрія ЄРМОЛЕНКА.
