Кошти за відгодовану худобу вдалося отримати не всім
На одній з нарад Хмельницького обласного департаменту агропромислового розвитку було озвучено цифру: протягом минулого року в області оформлено понад 65 тисяч документів на отримання дотацій за вирощену худобу. Цей показник назвали одним із найвищих у країні. І це мало би означати, що область зробила істотний крок вперед у збільшення поголів’я, а однією з вагомих причин для цього стала державна підтримка тих, хто готовий займатися цією справою. Та чи справді тваринництво приносить людям вагомі та стабільні прибутки?
З днем народження треба вгадати
Свого бичка мешканець села Голозубинці, що в Дунаєвецькому районі, був готовий тримати ще й взимку, хоча така практика не надто поширена — без літнього випасу відгодівля виходить доволі затратною. Однак за утримання теляти протягом півроку чоловік вже отримав дві виплати по 250 гривень, тобто за кожні три попередні місяці. Та коли у перших числах грудня звернувся до сільради, щоб знову здати документи, йому повідомили, що термін їх оформлення збіг. Господар був вкрай розчарований такою відмовою, тож правду вирішив шукати аж у самого очільника краю, зателефонувавши на гарячу телефонну лінію. Одразу пішла вказівка розібратись, чому чиновники відмовили скаржнику.
Як з’ясувалося, жодного бюрократичного саботажу не було. Підвела, як мовиться, законодавча база. Адже у постанові Кабміну, яка визначає порядок надання субсидій за утримання молодняку, зазначено, що документи у власників тварин приймаються до 1 грудня. Якщо на цю дату тварині не вистачило хоча б одного дня до того терміну, за який нараховується допомога, грошей не побачити. Грудневі обмеження пояснюються начебто тим, що тільки так можна забезпечити оформлення всіх необхідних процедур та виплати коштів у кінці бюджетного року. Тобто, щоб не наробити плутанини у фінансах. Хоча зауважимо, незалежно від того, затверджений бюджет чи ні, бичок росте, і господар витрачає сили, час і корми на його утримання.
Та, здавалося б, треба просто переступити через фінансово нещасливий грудень, щоб механізм знову працював. Адже в тій же постанові чітко сказано, що протягом року документи приймаються з першого числа кожного наступного місяця. Але ... не з січня. І, можливо, не з лютого. Останні доповнення життя вносить уже на місцях.
Як це зрозуміти? «Та дуже просто, — пояснюють фахівці. — Згадана дотація нараховується із сум податку на додану вартість, який переробники спрямовують до спецфонду держбюджету. Як правило, перші транші з’являються десь наприкінці лютого. З цього часу і починається прийом документів та нарахування дотацій».
Як на дядьківський розум, усе виявляється заплутаним і обумовленим складними бюджетно-політичними процесами, що відбуваються в країні. А житель села Голозубинці відчуває себе трохи обдуреним. Бо в чому ж його вина, що бичок народився на чотири дні пізніше і не вписався у терміни, визначені Кабміном?
Те, що на папері, ще не у кишені
На тлі названої цифри про десятки тисяч оформлених в області дотацій цей випадок можна було вважати хоч і прикрим, та все-таки винятком. Навіть за того, що він, можливо, і непоодинокий. Бо офіційна статистика, скільки телят народилось «невчасно», відсутня. Але проблема залишається і має значно глибше коріння. Хоча на початку запровадження дотації за утримання молодняку ВРХ селяни з певною осторогою бралися за оформлення документів, побоюючись додаткових податків чи відрахувань, згодом справа все-таки набрала обертів. Треба зазначити, свою роль у цьому відіграли районні управління агропромислового розвитку, котрі доволі активно взялися за пропаганду цього заходу, не приховуючи, що саме у такий спосіб у краї прагнули збільшити загальні показники тваринництва. Щодо останнього ще можна подискутувати, чи справді дотація сприяла нарощуванню поголів’я. Та люди у селах швидко зрозуміли, що тримати теля і отримувати за нього гроші від держави вигідніше, чим годувати те саме теля, але без цих грошей.
Але механізм час від часу дає серйозні збої. Тобто на паперах усе оформлено. І навіть нарахування здійснені. А от реальні гроші й досі не надійшли сповна.
Повернімося для прикладу до Дунаєвецького району. Торік документи на отримання дотації на молодняк тут були сформовані більш як для трьох тисяч громадян. Люди мали б отримати понад 1,7 мільйона гривень. Погодьтеся, це чимала сума додаткового заробітку, на котрий раніше господарі не могли розраховувати. Понад те, як повідомили в районному сільгоспуправлінні, саме стільки асигнувань на виплату дотації надійшло протягом року. Але на кінець грудня з тієї суми реально було виплачено лише близько 649 тисяч гривень. Неважко підрахувати — перед людьми залишився борг більш як у мільйон гривень.
Наразі ніхто не списує цього боргу. І управлінці на місцях сподіваються, що гроші все-таки надійдуть до адресатів. Але втрутитися в процес чи прискорити його, кажуть, не в силі.
Торік з подібним зіткнулись у всіх районах області. Загалом на початок грудня тільки за цим видом бюджетної підтримки не вдалося виплатити 27 мільйонів гривень.
І це не єдиний борг. Варто згадати про державну допомогу за здану на забій великовагову худобу та свиней. Наприкінці року картина мала такий вигляд. Повний розрахунок вдалося провести лише за вересень. У жовтні виплатили заледве десять відсотків. А от над листопадовими та грудневими нависла невідомість.
Чого чекати тепер
Чи вдасться цьогоріч покінчити зі старими боргами, і чи взагалі ефективно діятиме система дотування, на місцях не беруться прогнозувати. Але над тим, чи справді державні кошти допомогли примножити поголів’я, як це намічалося, варто подумати.
За даними Державної служби статистики, торік виробництво продукції сільського господарства на Хмельниччині зросло на 3,5 відсотка. Але приріст на 11 відсотків стався тільки у сільськогосподарських підприємствах. Натомість у господарствах населення все йшло на спад, і виробництво впало на 5,3 відсотка.
Не оминули ці тенденції й тваринницької галузі. На початок січня в області в усіх категоріях господарств налічувалося 281,9 тисячі голів великої рогатої худоби — зростання на 3,5 відсотка до попереднього року. Такі темпи приросту можна вважати справді непоганими. Хоча загальна цифра не дає повної картини. Бо кількість корів, а саме їх переважна більшість утримується в домашніх господарствах, все-таки зменшилася на півтора відсотка.
Не відкидають і того факту, що «підтягнути» поголів’я допоміг упорядкований облік та ідентифікація тварин. Тобто стадо існувало й раніше, але тепер воно просто зафіксоване на папері.
Одне слово, стрімкого стрибка не відбулося. Особливо в домашніх господарствах. Навіть за дотаційної підтримки. Хоча в тому, що бюджетні гроші стали матеріальною підмогою для селянських родин, можна не сумніватись. Адже не один десяток мільйонів все ж виплачено. Але пов’язати це із перспективою нарощування темпів розвитку тваринництва все-таки проблематично.
Утім, господарі не покладають особливої надії саме на дотації, і мало хто пов’язує свої плани щодо утримання худоби саме з нею. Більшість орієнтується на цінові пропозиції ринку. А теперішні закупівельні ціни не особливо стимулюють до того, щоб залишити бичка на відгодівлю у своєму хліві.
Хмельницька область.
Фотоетюд Олександра КЛИМЕНКА.
Тим часом
Міністерство заблоковане. Державна допомога — під сумнівом
Селяни можуть не отримувати щомісячної державної допомоги, передбаченої у бюджеті на розвиток тваринництва, доки блокуватиметься робота Мінагрополітики. Про це заявив директор департаменту тваринництва Андрій Гетя, передає прес-служба міністерства.
У держбюджеті-2014 закладено на тваринництво 900 мільйонів гривень. «Значну частину цих коштів буде направлено на підтримку господарств населення. І проплати мають відбуватися щомісяця, — наголосив Андрій Гетя. — Якщо протягом короткого часу ми не виправимо ситуацію і не зможемо працювати, фактично населенню не спрямують відповідні кошти. Звісно, люди, які мали їх отримати на місцях, відчують це».
