Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ.
Наразі в Україні існує ціла низка проблем щодо захисту авторського права та суміжних прав. Серед яких, зокрема, такі, як неефективна та непрозора система збору роялті, використання неліцензійного програмного забезпечення, високий рівень інтернет-піратства тощо.
Про глибинність цих проблем, необхідність докорінних змін та невідкладного реформування цієї сфери яскраво свідчить той факт, що Україна стабільно щороку дедалі більше втрачає свої позиції в таких провідних рейтингах оцінки системи інтелектуальної власності, як Індекс Глобального центру інтелектуальної власності (GIPC) та Міжнародний індекс прав власності (IPRI).
Чинна редакція Закону України «Про авторське право і суміжні права», прийнята в 2001 році, нині фактично є малодієвою на практиці.
По-перше, положення цього закону досі не угоджені з відповідними нормами Цивільного кодексу України, що набув чинності ще 2004-го.
По-друге, ратифікувавши у вересні 2014 року Угоду про асоціацію між Україною з одного боку та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами з другого наша країна взяла на себе зобов’язання наблизити національне законодавство до законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності. Варто зазначити, що глава 9 «Інтелектуальна власність» розділу IV Угоди про асоціацію містить основні положення відповідних директив та регламентів ЄС щодо різних аспектів захисту інтелектуальної власності, у тому числі авторського права і суміжних прав. Тому відповідні європейські нормативно-правові акти вже практично увійшли в законодавче поле України.
Як наслідок — через відмінність окремих положень українського законодавства від норм європейського права, а також неузгодженість окремих норм національного законодавства між собою сьогодні виникають численні правові колізії, зокрема судові.
По-третє, за час, що минув після прийняття Закону України «Про авторське право і суміжні права» 2001 року, виявилася ціла низка проблемних питань, пов’язаних з реалізацією на практиці окремих його правових норм, які потребують законодавчого вдосконалення.
І нарешті, по-четверте. Редакція закону 2001 року не врегульовує більшості нагальних проблем щодо захисту авторського права і суміжних прав, пов’язаних з використанням сучасних технологій. Наприклад, таких, як розповсюдження примірників творів, фонограм, відеограм в електронній формі, інтернет-піратство тощо.
Така ситуація зумовлює необхідність кардинальних змін, спрямованих на підвищення в країні якості системи охорони та захисту авторського і суміжних прав, а також відповідного осучаснення та реформування зазначеної системи в цілому. Наразі сфера правового регулювання захисту авторського права і суміжних прав потребує значного вдосконалення з урахуванням норм європейського права.
Варто звернути увагу, що у світі проблеми охорони інтелектуальної власності дедалі частіше виходять на перший план. Так, положення глави 9 «Інтелектуальна власність» розділу IV Угоди про асоціацію займають майже п’яту частину від загального обсягу основного тексту угоди. Це вказує на особливе значення, яке цивілізований світ приділяє питанням захисту інтелектуальній власності. Водночас це і питання створення цивілізованого ринкового середовища, де науковці, автори, творці, виконавці, підприємці і споживачі були б надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності. Тому відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, реформа захисту інтелектуальної власності є однією з першочергових і віднесена до Вектору безпеки держави.
Поки що єдиним значним досягненням нашої країни на цьому шляху є прийняття 15 травня 2018 року Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», який передбачає реформування системи колективного управління правами суб’єктів авторського права і суміжних прав, унеможливлення незаконної діяльності організацій колективного управління, збереження та розвиток інтелектуальної діяльності авторів, виконавців та інших творців. Закон імплементує в національне законодавство положення Директиви Європейського парламенту та Ради № 2014/26/ЄC від 26.02.2014 р. «Про колективне управління авторським та суміжними правами та мультитериторіальне ліцензування прав на музичні твори з метою онлайн-використання на внутрішньому ринку».
Протягом усіх років незалежності Україна не мала правого механізму, який би забезпечив авторам, композиторам, виконавцям та іншим творцям гідну винагороду за їхню творчу інтелектуальну діяльність. А відповідні гарантії, передбачені Конституцією ще в 1996 році, досі, на жаль, залишалися лише декларацією.
Одним з основних зауважень до України з боку наших міжнародних партнерів тривалий час залишалася також непрозора діяльність організацій, що мають займатися збором винагороди (роялті) авторам. Ще донедавна ця сфера в галузі захисту інтелектуальної власності була однією з найпроблематичніших і найневрегульованіших. Насамперед через наявність розширеного управління правами, відсутність прозорості в діяльності організацій колективного управління, їх велику кількість, неузгодженість між ними сфери управління, недостовірність звітності щодо зібраної винагороди та неефективні судові спори з платниками винагороди.
Прийнятий Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» врегульовує діяльність організацій колективного управління в Україні та надає їм усі необхідні повноваження.
Суть реформи полягає в тому, що збором, розподілом та виплатою винагороди нашим українським авторам і творцям відтепер займатимуться не чиїсь приватні чи державні (теж чиїсь...) установи. Ця функція покладається на організації колективного управління, які будуть утворені як громадські організації самими авторами і виконавцями творів та яким вони передадуть відповідні свої повноваження. Тепер виключно ці організації від імені авторів творів можуть укладати договори з користувачами, погоджувати розмір винагороди (роялті), збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду. Саме вони забезпечать захист прав інтелектуальної власності музикантів, письменників, художників та інших творців.
Водночас закон визначає і заходи контролю з боку як суб’єктів авторського права і суміжних прав, так і держави, та забезпечує прозорість у діяльності таких організацій. Організації колективного управління будуть зобов’язані постійно звітувати про свою діяльність, повідомляти митцю про використання його творів, належну йому винагороду тощо. Правовласники через свої онлайн-кабінети (електронний майданчик) зможуть мати постійний деталізований доступ до діяльності щодо управління його правами, яку здійснює організація колективного управління. Крім того, щорічні звіти таких організацій будуть загальнодоступними на їхніх веб-сайтах.
Тобто тепер суспільство і держава зможуть вільно спостерігати та контролювати діяльність організацій колективного управління, а у разі виявлення зловживань — інформувати про це компетентні органи.
Закон передбачає визначення по одній організації колективного управління за кожною зі сфер колективного управління. Завдяки цьому автор знатиме, яка організація відповідає за той чи інший напрям діяльності та якою категорією митців опікується.
Але найголовніше — те, що раз на три роки організації колективного управління повинні будуть виборювати право на зайняття діяльністю зі збору роялті на відкритому публічному конкурсі. Для цього вони повинні пройти процедуру акредитації, тобто довести авторам, суспільству і державі, що вони є достатньо компетентними в цій сфері, продемонструвати відкритість і ефективність у своїй діяльності та заслужити їхню довіру. Адже рішення про акредитацію (надання відповідного дозволу) ухвалюватиметься не одноосібно якимось чиновником, а на відкритому публічному конкурсі акредитаційною комісією, що складається як з представників держави, так і громадських організацій, самих авторів і виконавців, а також експертів з відповідних авторитетних міжнародних організацій. Окрім цього, закон запроваджує критерії відбору: лише організації, які є найрепрезентативнішими та мають міжнародне визнання і реальну підтримку правовласників, зможуть бути акредитованими на зайняття діяльністю щодо колективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського і суміжних прав.
Без перебільшення, це надзвичайно революційні зміни, що забезпечать прорив у сфері захисту авторських прав і суміжних прав для наших творців і виконавців та отримання ними достойної винагороди за свою творчу інтелектуальну діяльність! Щоб, як то кажуть, було вже зовсім усе й усім зрозуміло, наведу лише один приклад. У Польщі одна організація колективного управління музичними правами зібрала в 2017 році 64 млн євро, у Румунії — 16,5 млн євро. А в Україні всі організації разом зібрали лише 80 млн грн, з яких незапитаними (такими, що не знайшли своїх авторів) залишилося приблизно 55 відсотків коштів. У результаті до всіх українських авторів і виконавців дійшло трохи більше 1 млн євро. Уявляєте? Тобто до цього часу автори, музиканти, актори, виконавці та інші творці в Україні подекуди навіть не знали, хто збирає гроші від їхнього імені. І тому найімовірніше цих грошей вони не отримували. А організація, яка це вчиняла, не несла жодної відповідальності.
Невирішення на законодавчому рівні цієї проблеми протягом багатьох років давало змогу фактично красти інтелектуальну власність наших творців. Прийнятим парламентом законом цю ганебну ситуацію виправлено!
Закон наділив авторів і виконавців реальними механізмами впливу на діяльність організацій колективного управління — аж до звільнення керівника. Зручність і зрозумілість системи для користувачів зі свого боку збільшить збори, які надходитимуть правовласникам.
Доречно пригадати, що робота над законопроектом була надзвичайно складною та напруженою. До Верховної Ради, крім урядового законопроекту № 7466, було подано ще 4 проекти від народних депутатів України, присвячені регулюванню сфери діяльності організацій колективного управління.
У Комітеті з питань науки і освіти ґрунтовно підійшли до організації спільної роботи з Мінекономрозвитку. Зокрема, було утворено робочу групу, до складу якої, крім народних депутатів України — членів комітету та представників уряду, увійшли народні депутати України — автори альтернативних законопроектів. А також представники всіх стейкхолдерів сфери інтелектуальної власності, в тому числі представники мистецьких колективів, експертного середовища та громадських організацій, наукових установ, вітчизняні та міжнародні експерти.
Тобто ми зібрали абсолютно всі зацікавлені сторони для того, щоб обговорити і створити відповідний текст законопроекту. Це було дуже непросто, але до спільної роботи над цим законопроектом ми долучили 72 фахівців. Жодна людина, жоден експерт, жодна група чи ЗМІ не отримали заперечення щодо участі в цій роботі. Надійшло та було опрацьовано приблизно 400 поправок народних депутатів України. Засідання робочої групи відбувалися щодня з 10-ї ранку до 21—22-ї вечора протягом двох місяців. У результаті було напрацьовано єдиний консолідований підхід до системи ефективного колективного управління правами правовласників у сфері авторського та суміжних прав.
Лише після таких тривалих і змістовних узгоджень і консультацій абсолютно в прозорий, демократичний і публічний спосіб було напрацьовано реально консолідований та узгоджений з усіма стейкхолдерами сфери авторського права і суміжних прав текст законопроекту, який і було винесено на розгляд до сесійної зали.
Тому прийняття Закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» було надзвичайно позитивно сприйнято як українськими авторами і виконавцями, так і всіма всесвітніми і міжнародними організаціями в сфері інтелектуальної власності. Підтримку та високі оцінки закону висловили також і наші закордонні партнери в особі Голови Представництва ЄС в Україні Хюґа Мінґареллі та Надзвичайного і Повноважного Посла США в Україні Марі Йованович. Цим кроком ми яскраво продемонстрували всьому світові, що Україна здатна впроваджувати високі європейські стандарти у сфері інтелектуальної власності, а наші українські автори і виконавці нарешті отримали реальний дієвий механізм, що дозволяє їм одержувати справедливу винагороду за свою творчу інтелектуальну діяльність.
Великим оптимізмом нарешті наповнилися сподівання талановитих українських творців щодо отримування вже найближчим часом гідної винагороди за свою діяльність!
...Проте це лише один маленький крок на достатньо тривалому шляху реформування всієї сфери захисту авторського права і суміжних прав, який нам необхідно пройти. Логічним продовженням розпочатої реформи мають стати ще важливіші кроки, яких поки що не зроблено.
Так, 15 травня 2018 року Верховна Рада не підтримала урядовий законопроект № 7539, який передбачав внесення необхідних, але лише фрагментарних змін до чинного Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 2001 року.
Водночас Верховною Радою було прийнято Постанову від 15 травня 2018 року № 2416-VIII, відповідно до якої зазначений законопроект направлено до Комітету з питань науки і освіти для підготовки на повторне перше читання.
І сьогодні я вже можу поінформувати про величезну роботу, проведену в комітеті з часу прийняття парламентом цього рішення.
Комітетом з питань науки і освіти, враховуючи позитивний досвід якісного доопрацювання робочою групою, утвореною з числа всіх зацікавлених стейкхолдерів, законопроекту № 7466, було прийнято рішення, що саме ця робоча група, утворена раніше комітетом, продовжить роботу і над напрацюванням законопроекту щодо змін до законодавства у сфері авторського права і суміжних прав. Водночас ми зберегли принцип її формування, тобто робоча група залишилася відкритою, а тому за рахунок залучення нових експертів її склад значно розширився.
Фактично ми знову запросили всіх зацікавлених стейкхолдерів, всіх небайдужих та охочих працювати над законопроектом. Цього разу в складі робочої групі працювало вже 104 експерти! Це понад 30 народних депутатів України з різних фракцій та комітетів, представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства культури, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, науковці Національної академії наук, Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук, кафедри інтелектуальної власності Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інших наукових установ і вищих навчальних закладів, група експертів Реанімаційного пакету реформ, експерти, юристи і адвокати-практики в сфері авторського права і суміжних прав, міжнародні експерти та колеги з Європейської Бізнес Асоціації, а також самі українські автори, актори, виконавці, представники їх творчих спілок і громадських організацій.
У результаті восьмимісячної, практично щоденної ґрунтовної роботи цією експертною робочою групою напрацьовано комплексний законопроект, що включає в себе нову редакцію закону про авторське право і суміжні права, більшості положень Книги четвертої Цивільного кодексу «Право інтелектуальної власності», зміни та доповнення до прийнятого в травні 2015 р. Закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (які через брак часу тоді не були підготовлені та включені до закону, але через відсутність яких сьогодні фактично «пробуксовує» імплементація його норм), а також відповідні зміни до ще понад 10 інших законодавчих актів.
Передані до комітету напрацювання становлять значний за обсягом матеріал — майже 100 сторінок тексту самого законопроекту та приблизно 100 сторінок порівняльних таблиць.
На початку лютого 2019 року напрацьований робочою групою законопроект було розміщено на офіційному веб-сайті комітету та на окремих відповідних сторінках у Фейсбуці для проведення його громадського обговорення. Проект документа також було надіслано до Національної академії наук, Національної академії правових наук і низки зацікавлених центральних органів виконавчої влади для надання своїх висновків і пропозицій. Відбулося обговорення представленого законопроекту і в окремих ЗМІ. Усі зауваження та пропозиції, що надійшли чи були в будь-який спосіб висловлені до проекту закону, розглядалися робочою групою протягом останнього місяця. Більшість з них були враховані.
Як результат — розроблений законопроект передбачає імплементацію в національне законодавство понад двох десятків статей Угоди про асоціацію та десятка Європейських директив у сфері інтелектуальної власності, зокрема:
— Директиви 93/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 1993 р. про узгодження деяких положень авторського права і суміжних прав та застосування їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції;
— Директиви 96/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 1996 р. про правову охорону баз даних;
— Директиви 2001/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 травня 2001 р. про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві;
— Директиви 2001/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 р. про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва;
— Директиви 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 р. про захист прав інтелектуальної власності;
— Директиви 2006/115/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2006 р. про право оренди, позички та деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності;
— Директиви 2009/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про правову охорону комп’ютерних програм;
— Директиви 2012/28/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 р. про окремі випадки дозволеного використання сирітських творів;
— Директиви 2014/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про колективне управління авторським і суміжними правами та мультитериторіальне ліцензування прав на музичні твори з метою онлайн-використання на внутрішньому ринку.
Розроблений робочою групою законопроект спрямований на врегулювання відносин, пов’язаних з виникненням прав на об’єкти авторського права та об’єкти суміжних прав, використанням таких об’єктів, розпорядженням майновими правами і охороною майнових прав на ці об’єкти, а також охороною особистих немайнових прав творців.
У разі його прийняття законом буде встановлено:
— нові переліки об’єктів авторського права і об’єктів суміжних прав, що відповідають потребам сьогодення;
— новий чіткий перелік творів, які не є об’єктами авторського права;
— удосконалений порядок обчислення строків чинності авторського права і суміжних прав.
Законом буде впроваджено:
— нові сучасні механізми охорони об’єктів авторського права;
— механізми визнання творів, фонограм, відеограм записів сирітськими, порядок використання цих об’єктів;
— нові сучасні механізми захисту авторського права і суміжних прав.
Законом буде врегульовано:
— наявні проблемні питання, пов’язані з виникненням і здійсненням авторського права;
— особливості здійснення авторського права на службові твори та твори, створені за замовленням;
— особливості авторського права на аудіовізуальні твори, музичні недраматичні твори, складені твори, похідні твори, комп’ютерні програми, бази даних;
— випадки та особливості вільного використання творів та об’єктів суміжних прав;
— перехід авторського права в спадщину;
— перехід творів і об’єктів суміжних прав у суспільне надбання;
— особливості здійснення авторами права на частку від суми продажу оригіналу твору мистецтва (право слідування);
— особливості здійснення авторами і виконавцями права на справедливу винагороду;
— особливості здійснення майнових прав на об’єкти авторського права і суміжних прав;
— передання (відчуження) майнових прав на об’єкти авторського права і суміжних прав;
— порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;
— особливості укладання договорів щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжного права та договорів у сфері колективного управління майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав;
— порядок збирання, розподілу і виплати організаціями колективного управління винагороди авторам і виконавцям.
Важливим є те, що законопроект передбачає посилення відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, а також удосконалює норми процесуального законодавства щодо захисту авторського права та суміжних прав їх суб’єктами в судах.
Результатом прийняття такого комплексного законопроекту має стати врегулювання наявних проблемних питань у сфері авторського права і суміжних прав, а також втілення в законодавство Україні норм, що регулюють сферу захисту авторського права і суміжних прав відповідно до принципів, визначених Угодою про асоціацію, та відповідають найкращим європейським і світовим стандартам.
Проте, як уже стає очевидним, навряд чи можна очікувати подальшого швидкого розгляду законопроекту на наступних етапах. Про це, зокрема, красномовно свідчить той факт, що представники профільного міністерства — Мінекономрозвитку — останнім часом без пояснення причини перестали брати участь у засіданнях робочої групи. А на початку цього року попередній внесений урядом законопроект № 7539, на базі якого і відбувалося напрацювання тексту нового законопроекту до повторного першого читання, було відкликано. Такі дії, як на мене, є дещо дивними, адже відкликання законопроекту № 7539 в січні 2019 року, тоді як його вже було розглянуто і не підтримано парламентом ще в травні минулого року, навряд чи є логічним. Тим паче, що не відбулося жодного обговорення чи фахової публічної дискусії щодо можливої незгоди з окремими положеннями законопроекту. Якщо такі, звісно, є.
Враховуючи, що напрацьований робочою групою законопроект найімовірніше буде зареєстровано окремими народними депутати України вже за іншим реєстраційним номером, а отже знову буде потрібен певний час на проходження всіх передбачених Регламентом Верховної Ради процедур.
У зв’язку з цим постає питання: а чи є ще змога цим складом парламенту провести цю конче необхідну для наших українських авторів, акторів і виконавців реформу у сфері захисту авторського права і суміжних прав? Тож чи бути взагалі реформі сфери захисту авторського права і суміжних прав?
Зі свого боку хотів би запевнити, що Комітет з питань науки і освіти готовий до будь-яких найширших дискусій. Закликаю рухатися виключно конструктивним шляхом пошуку компромісів заради наших авторів, заради європейського майбутнього нашої країни, в якій належно цінуватиметься інтелектуальна творча праця талановитих людей!
Адже якщо цього не відбудеться зараз, існує реальна загроза того, що ми знову повернемося в нульову фазу, коли щоразу по-новому розроблятимуться і вноситимуться ці документи, а потім не прийматимуться чи відкликатимуться. У результаті це призведе лише до того, що поступальний рух у реформуванні сфери авторського права і суміжних прав, який ми розпочали минулого року, загальмується щонайменше на два найближчі роки. А той позитивний імпульс, який надійшов українській творчій спільноті з прийняттям Закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», поступово згасне...
Щиро сподіваюсь на те, що ми все ж таки зможемо прийняти необхідні рішення і сказати всьому цивілізованому світу: українці здатні домовлятися, українці можуть знаходити спільне рішення, щоб захистити на території країни інтелектуальну власність так, як належить захищати надзвичайну цінність. Незалежно від того, прийшла ця цінність до нас з-за кордону чи є об’єктом авторського права, створеним в України.
І тоді назва статті зазвучить уже зовсім інакше: «Реформі сфери захисту авторського права і суміжних прав бути!» І це буде правильно. Адже саме інтелектуальна власність сьогодні визначає топ-країн. Україна повинна нарешті стати країною, в якій створюється інтелектуальний продукт, країною, в якій його захищають.
Інтелектуальний продукт має бути головним продуктом на території України. І тоді не буде міграції молодих авторів, вчених, виконавців тощо. Люди почнуть повертатися до України, бо вони будуть упевнені: українське законодавство захищає інтелектуальну власність, хто б її не виготовив.
Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ,
народний депутат України, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, член-кореспондент НАПН, доктор педагогічних наук.
