Вечірнє засідання 14 березня
Розгляд поправок до законопроекту про забезпечення функціонування української мови як державної (№ 5670-д) продовжився із п’ятого розділу — «Застосування державної мови в публічних сферах».
Народний депутат Ірина Констанкевич, обстоюючи свою поправку до статті «Державна мова в сфері освіти», запитала, чому комітет відхилив пропозицію, яка передбачає, щоб у закладах освіти, навчання в яких здійснюється державною мовою, українська мова була обов’язковою для всіх педагогічних працівників протягом усього робочого часу. «Ця поправка викликана потребами реального життя, бо часто-густо ми бачимо, що в школах на уроках вчителі спілкуються українською, а на перервах переходять на російську», — сказала вона.
У відповідь доповідач, голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький пояснив: «Ми дуже обережно підходимо до будь-яких змін статті 7 Закону «Про освіту». Фактично ми в цей законопроект (№ 5670-д. — Авт.) повністю перенесли статтю 7 Закону «Про освіту», нічого в ній не змінюючи, в тому числі й цей пункт, додавши лише те, що мовою зовнішнього незалежного оцінювання має бути українська мова. Все інше ми не рухали, тому що стаття 7 дуже довго обговорювалася, в тому числі й Венеційською комісією. Ми з Головою Верховної Ради Андрієм Парубієм мали зустрічі й з Генеральним секретарем НАТО, і з Головою Європейського Союзу, і не змінювали цієї статті. Для нас це було принципове питання. Лише в «Перехідних положеннях» ми передбачили відтермінування вступу в дію цією статті, так як пропонується у поданому деякими народними депутатами відповідному законопроекті, оскільки це блокує нашу інтеграцію в НАТО». Водночас М. Княжицький зауважив, що положення про те, що педагогам і під час перерв треба спілкуватися українською, є в інших статтях.
Перший заступник голови Комітету з питань науки і освіти Олександр Співаковський нагадав, як важко було знайти консенсус під час ухвалення базового Закону «Про освіту». «Мовою навчання є державна мова, але якщо на перервах чи в їдальні хтось спілкуватиметься іншою мовою, зокрема, мовою національної меншини або корінного народу, то в цьому нічого страшного немає», — зауважив він.
Народний депутат Іван Васюник, висловлюючи жаль, що комітет не підтримав жодної поправки в частині використання державної мови у сфері освіти, зазначив, що його пропозиції базуються на рішенні Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин та Рамковій конвенції про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року. «Хотів би звернути увагу, що вказаними міжнародними документами державам надається право на свій вибір обирати спосіб забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, та осіб, які належать до корінних народів, на відповідному рівні освіти», — сказав він та закликав підтримати поправку 432, яка чітко прописує мову освітнього процесу.
Утім, доповідач, визнавши слушність пропозицій І. Васюника, знову нагадав, що комітет вирішив не вносити змін до статті 7 Закону «Про освіту», то цієї, а також десятків інших поправок не враховано. «Якщо ця стаття 7 Закону «Про освіту», яку ми перенесли дослівно, така «добренька», то чому ж через неї такі демарші нам влаштовували деякі країни Євросоюзу, чому через неї Угорщина під тиском Росії заблокувала нашу співпрацю з НАТО, чому цю статтю так хочуть змінити представники «Опозиційного блоку», — запитав М. Княжицький та наголосив: «Це тому, що ця стаття обстоює українські інтереси».
Народний депутат Василь Брензович закликав доповнити підтриману комітетом частину 3 статті 17 (мовою зовнішнього незалежного оцінювання та вступних випробувань є державна мова, крім зовнішнього незалежного оцінювання з іноземних мов. Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання укладаються державною мовою) положенням, за яким мова зовнішнього незалежного оцінювання та вступних випробовувань для випускників навчальних закладів з викладанням регіональними мовами або мовами меншин має встановлюватися законом, що регулює права національних або мовних меншин та корінних народів України.
«Підтримуючи запропоновану комітетом редакцію частини 3 статті 17, ми тільки ускладнюємо завдання як законодавчого органу, так і органів виконавчої влади щодо імплементації рекомендацій Венеційської комісії стосовно статті 7 Закону «Про освіту» та підтримуємо чергове зухвале порушення мовно-освітніх прав національних меншин», — заявив він.
Не погоджуючись із такою оцінкою, М. Княжицький підкреслив, що законопроект про державну мову не звужує будь-чиї права, а лише захищає права українців та української мови. Він пояснив, що з огляду на набрання чинності статтею 7 Закону «Про освіту», діти, які розпочали навчання у 2018 році, володітимуть державною мовою на рівні, достатньому для проходження ЗНО державною мовою у 2025 році. «Тому згідно із «Перехідними положеннями» ця норма набуває чинності у 2025 році. Однак експертне управління Верховної Ради пропонує перенести цей строк на 2030 рік — оскільки за Законом «Про освіту» навчання триває 12 років, то введення в дію цієї норми треба відтермінувати на ті само 12 років починаючи з дати набрання чинності Законом «Про освіту», — сказав голова комітету та додав, що пропонуватиме парламенту врахувати цю пропозицію під час голосування за законопроект про державну мову в цілому.
Робота над законопроектом зупинилася на поправці 490, оскільки фракція «Опозиційний блок» та депутатська група «Відродження» знову подали заяву про півгодинну перерву.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
