У в. о. начальника регіонального офісу у Волинській області Ростислава Кравчука багато аргументів на користь майбутньої міжнародної водної магістралі.

Круглий стіл «Природні цінності Полісся і загрози довкіллю річкового шляху Е-40 Гданськ — Херсон» відбувся 5 березня в конференц-залі готелю «Україна» в Луцьку. Його організатором став Національний екологічний центр України (НЕЦУ).

Захід відбувався під дещо несподіваним для більшості його учасників гаслом «Зупинимо Е-40». Чому зупинимо і звідкіля така категоричність, адже проекту як такого поки що немає, а є лише його намітки? Й досі тривають дискусії стосовно маршруту майбутнього водного шляху, про це йшлося в статті «Двісті двадцять кілометрів без шлюзів і насосних станцій», надрукованій у «Голосі України» 27 лютого. Більше того, основні роботи з прокладання магістралі проводитимуться в сусідніх Польщі і Білорусі.

Тим часом модератор круглого столу експерт НЕЦУ з питань зміни клімату Георгій Веремійчик наголошує, що «будівництво та експлуатація водного шляху передбачає будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, збільшення розміру фарватеру, вирівнювання русла річок, днопоглиблювальні роботи тощо. Ці роботи та експлуатація водного шляху призведуть до зміни гідроморфологічних умов усього регіону Полісся, що спричинить деградацію цінних територій водно-болотних угідь, які перебувають під національним та міжнародним захистом як ареал цінних видів, та низки вразливих природних територій України. Полісся є невід’ємною складовою частиною природної системи регулювання запасів водних ресурсів України».

Невже Дніпро виправлятимуть? Немає потреби робити цього й на території сусідньої Білорусі. А ось щодо днопоглиблювальних робіт, то їх, безперечно, доведеться виконувати на українській ділянці річки Прип’ять та на Київському водосховищі, деяких ділянках пониззя Дніпра. Тут є певні загрози, оскільки не відомо, що відбуватиметься з донними відкладами в зоні забруднення ЧАЕС. Але все робитиметься під пильним контролем науковців-екологів та громадськості.

Водночас в. о. начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислав Кравчук акцентував увагу на тому, що Волинське обласне управління водних ресурсів у 2013—2015 роках було партнером проекту «Відновлення магістрального водного шляху Е-40 на ділянці Дніпро — Вісла: від стратегії до планування».

— Розвиток цього проекту має право на продовження, адже це дасть змогу не лише розвивати водний транспорт у трьох державах, а й можливість покращення гідрологічного режиму у північних районах Волинської області, — вважає досвідчений фахівець. — У рамках майбутнього проекту будуть враховані пропозиції щодо акумулювання об’ємів води у Турському водосховищі та у системі Оріхівських озер. Ці роботи проводитимуться за рахунок коштів у рамках майбутнього проекту. Тому так категорично ставити питання розвитку водного шляху не можна: проект ще не розроблено, а враховуючи транскордонний характер, він обов’язково проходитиме процедуру оцінки впливу на довкілля і в Україні, і у Білорусі та Польщі згідно із законодавством трьох держав, і рішення буде прийнято лише після цього.

Щодо негативного впливу прокладання Е-40 на заповідні території Полісся, то ані заступник директора Національного природного парку «Прип’ять — Стохід» Михайло Химин у доповіді, ані науковий співробітник Шацького національного природного парку Юрій Басик у приватній розмові не відзначили якогось ймовірного втручання зазначених робіт у функціонування зазначених екосистем.

На круглому столі відзначалося також, що функціонування Дніпровсько-Бузького каналу, складової частини Е-40, не можливе без забезпечення вододільної його частини водою з території Волині. Йдеться про Білоозерську та Оріхівську водоживильні системи. Обидва канали, споруджені ще в першій половині ХІХ століття і потребують певної реконструкції. Першим вода самопливом надходить з верхів’я Прип’яті через озера Святе, Волянське, Біле. Споруджений тут ще в 1856 році Вижівський водоспуск — унікальна, майже музейна споруда. Зведена вона з дерев’яних брусів, тому вимагає постійних ремонтів, оскільки вони у воді швидко трухлявіють. Регулювання води в шлюзі здійснюється такими само дерев’яними шандорами (засувками).

Хоча регулювання —  це голосно сказано, оскільки підняти чи опустити їх майже неможливо.

Пишу це задля того, щоб читач зрозумів, що попри свою історичність споруду давно вже час замінити, оскільки вона не може ефективно регулювати стік Прип’яті у водоживильний канал. А тим часом у разі, коли під час водопілля чи повені шлюз не витримає напору води, можуть бути підтопленими чотири села Ратнівського району, і вода потече не деградованим річковим руслом Волинню, а більш зручним каналом у Білорусь.

Вихід із ситуації є. Поруч споруджується новий залізобетонний шлюз із металевим затвором. Але через брак коштів роботи на ньому вже чотири роки не проводяться. Для вирішення питання потрібно якихось сім мільйонів гривень. Ось де екологічна безпека Західного Полісся.

Потребує уваги й згадувана раніше Оріхівська водоживильна система. По-перше, оскільки вона досі мало використовувалася, то перебуває в занедбаному стані. По-друге, внаслідок невідомо як проведеної демаркації кордону переливна споруда на каналі, яка допомагала підтримувати рівень води в озері Оріхівському та сполучених з ним інших водоймах на певному рівні, опинилася на білоруському боці, хоч споруджувала її Україна і перебувала вона на балансі Ратнівського міжрайонного управління водного господарства. Цей інженерний об’єкт потребував капітального ремонту, однак тепер це вже проблеми Білорусі. Україна ж як найбільш зацікавлена сторона має збудувати свою переливну споруду, інакше зниження рівня води в Оріхівському озері може призвести до екологічної катастрофи.

Ось де загрози чекають наше Полісся, а не на території Польщі чи Білорусі! Якщо бути відвертими, то у фахівців з Волині жевріє якась надія, що саме завдяки будівництву водного шляху Е-40 вони зможуть розв’язати ці та інші проблеми регіону. Зокрема і озера Турського, яке тепер слугує водосховищем з корисним об’ємом води 21 мільйон кубічних метрів. Турський канал, якому теж уже майже двісті років, сполучає однойменне озеро з Оріхівським, тобто є резервуаром води для того само шляху Е-40.

Наростивши дамби на Турському водосховищі, почистивши його, можна було б збільшити корисні об’єми цього резервуара, оздоровити його.

Щодо згаданого круглого столу, то на ньому прозвучало багато слушних думок і пропозицій стосовно збереження довкілля в північному регіоні України — Поліссі. Його учасники прийняли звернення до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з проханням проаналізувати екологічні наслідки та економічну доцільність будівництва водного шляху Е-40, щоб не допусти негативного впливу на довкілля.

Щодо волинян, то вони категорично проти запропонованого організаторами круглого столу гасла «Зупинимо Е-40». На думку місцевих фахівців, його спорудження допоможе розв’язати низку згаданих вище проблем. Київ має бути сполучений з Варшавою водним річковим шляхом!