Учасник тримає плакат з написом «Крим = Україна» під час мітингу біля будівлі ВР АРК, Сімферополь, АР Крим, 26 лютого 2014 року.

Фото Арвідаса ШЕМЕТАСА (Укрінформ).

 

Експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи Павло Шеремета, журналіст Павло Казарін та перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял.

Фото автора.

Цими днями «кримське питання» знову у всіх на вустах, не менш, ніж Донбас. 18 березня минуло п’ять років з часу окупації українського півострова, та досі немає жодного реалістичного сценарію відновлення територіального суверенітету. Доки міжнародна спільнота «надмірно стурбована й схвильована», Крим занурюється у російську дійсність. Про те, як нині живеться за Перекопом, і що можна зробити вже сьогодні для наближення деокупації, днями говорили експерти під час дискусії «Крим: сценарії майбутнього». Показово, що обговорення тривало в столиці, у Мистецькому арсеналі, де нині відбувається тематична виставка «Дивовижні історії Криму». Тож долю півострова обговорювали на тлі картин, гербаріїв, історичних карт і гравюр.

Сьогодні в Криму спостерігається посилена мілітаризація, заміщення населення — лише до Севастополя за останні п’ять років приїхали десятки тисяч росіян, розповіла експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко. За її словами, цьому сприяють програми, розроблені урядом РФ для переїзду чиновників та вчителів з Росії. Крім того, місцева влада активно веде пропаганду й працює з дітьми. В окупованому Севастополі найвищий порівняно з регіонами Росії відсоток дітей, які вступили до так званої «юнармії».

Утім, у битві холодильника з телевізором, схоже, холодильник почав відвойовувати позиції. За словами журналіста Павла Казаріна, можна впевнено констатувати, що ті, хто п’ять років тому радів російським прапорам, сьогодні почуваються обдуреними.

Проте, на його думку, в України сьогодні обмежені можливості вплинути на ситуацію, що склалася. «Нинішня війна — це не лише війна Росії з Україною, а й Росії із Заходом», — вважає Павло Казарін. Тому, на його думку, лише активної української позиції в цьому питанні буде недостатньо. Адже Крим, окрім усього іншого, виявився для російського президента Володимира Путіна «сакральною скріпою», яка цементує його владу. Тому путінська влада не допускає навіть можливості переговорів щодо Криму, на відміну від Донбасу. Проте під час дискусії експерти неодноразово наголошували, що Крим — це перший акт війни Росії проти України, Донбас — другий, й без деокупації півострова й відновлення української територіальної цілісності говорити про завершення російської агресії не можна.

На противагу цим песимістичним промовам перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, який мешкає в Криму, розповів, що там багато людей живуть питаннями: коли і як? Тобто — чекають на повернення України. Цього можна не помітити, бо на півострові культивується атмосфера страху, коли люди бояться відверто висловлювати свої думки. За словами Нарімана Джеляла, цими днями до Криму приїздить багато закордонних журналістів (є такі, які перетинають кордон, шануючи українське законодавство, а є й такі, які прилітають туди з Москви). Однак у всіх них однакова проблема — неможливо відверто поговорити з людьми. «Аби зрозуміти, чому так, треба пожити в окупації», — підсумував Наріман Джелял.

Розуміючи це, українські законодавці мають дати чіткі сигнали мешканцям півострова про те, як відбуватиметься деокупація. Іншими словами, люди хочуть знати, що з ними буде, коли повернеться Україна. I певні радикальні сценарії, які нині обговорюються в Києві деякими політиками, неконструктивні, вважає перший заступник голови Меджлісу.

Водночас усі учасники дискусії погодилися з тим, що Крим полонив усю Росію. Бо збройну агресію й окупацію російським чиновникам, історикам, військовим та багатьом іншим довелося обґрунтовувати псевдонауковими й неправдивими фактами, й тепер Росії доведеться ще довго жити в королівстві кривих кримських дзеркал.