На врочистій академії виступає директор Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки Ігор Пасюк.
Фото автора.
Днями Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки відзначив своє двадцятиріччя. Це — філія Національного військово-історичного музею України. За збігом обставин цю поважну установу розмістили в одній із будівель довоєнного Луцька на території, де в ХІХ столітті під час навчань розміщувалися в тимчасових таборах військові.
З нагоди ювілею тут відбулася урочиста академія. Привітати музейників прийшли колеги, керівники міста, краєзнавці, військові. Промовці відзначали, що в жодному з обласних центрів немає такої музейної установи, де зберігалося б стільки військової техніки: танків, гармат, літаків, мінометів, ракетних установок. Багаті музейні експозиції й на різну стрілецьку зброю, знешкоджені боєприпаси, документи, різні предмети військового побуту.
— Цей музей — один із надзвичайно важливих елементів патріотичного виховання. Він доводить, що армії, а також її історії потрібно приділяти увагу. І ми повинні розуміти: ніколи і ніхто не нападе на ту державу, яка є потужною, єдиною, має міцні, високопрофесійні, підготовлені збройні сили, які здатні захистити свою державу. Це розуміння прийшло до нас тяжкою та трагічною ціною, — зауважив у вітальному слові секретар міськради, виконувач повноважень луцького міського голови Григорій Пустовіт.
Зауважимо, що Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки відчуває брак площі, та й у запасниках теж стає тісно для експонатів. Водночас на його території є досить просторий будинок тієї само довоєнної пори, який потребує капремонту. Вже багато років громадськість міста й області звертається до влади та меценатів із проханням допомогти привести будівлю до належного стану. Якби це вдалося зробити, музей би отримав ще кілька просторих експозалів, один із яких міг би бути присвячений визволенню Луцька й області від німецько-фашистських загарбників у 1944 році.
До речі, за кілька сотень метрів від музею розташовано Меморіал Вічної Слави, де поховано майже дві тисячі учасників боїв за місто. Екскурсію із залів музею можна було б продовжити по цьому військовому некрополю. Знайшлося б у будівлі місце і для експонатів часів визвольних змагань ХХ століття і періоду Хмельниччини, присвячених подвигам українських воїнів на Донбасі...
Думається, що держава за підтримки волонтерів зможе знайти кілька мільйонів гривень, щоб вирішити це питання. Хотілося б почути таку добру звістку вже найближчим часом, оскільки зволікання лише здорожчує кошторис робіт.
