Малюнок Олексія Кустовського.

Щойно весною зійшов сніг, як оголив безрадісні пейзажі — скрізь роздерті поліетиленові пакети, інше пластикове сміття. І така картина вже стала буденністю. Ми ходимо, не помічаючи, що навколо лежить пластиковий ворог, який у природному середовищі розкладатиметься сотні років, отруюючи все навколо смертельними канцерогенами.

Тим часом екологи б’ють на сполох: щорічно від пластикових пакетів умирають тисячі китів, тюленів, черепах. Понад мільйон морських птахів і ссавців гинуть щорічно від заковтування пластикового сміття. Дуже сильно страждають чайки, ворони, які з висоти пташиного польоту помилково сприймають різнокольорові пластмаси за щось їстівне. Загалом щонайменше 267 біологічних видів страждають від поїдання цього сміття.

Ба більше, мікроскопічний пластик тепер усюди, зокрема в морепродуктах, якими харчується людина. Тож коло замкнулося.

І це лише видима частина проблеми. А що приховано під водою? Річкове дно — це просто суцільний жах і пекло для непідготовленого водолаза і купальника. А ще цей пластик може стати отрутою, пасткою і навіть кладовищем для багатьох річкових мешканців. Це самоорганізоване підводне звалище — розсадник усілякої зарази.

Під час утилізації пластику треба пам’ятати, що при його спалюванні виділяється діоксин. Він небезпечний тим, що руйнує репродуктивну силу чоловіків.

Варто зазначити: якщо в нас у країні трохи більш як 8% від усієї території займають заповідники, то під сміттєзвалищами вже понад 10%. І це йдеться тільки про офіційні звалища... А скільки несанкціонованих, хаотично розкиданих по всій країні? У лісових посадках, розташованих неподалік населених пунктів, стали звичним явищем гори побутового та будівельного сміття на мальовничих галявинах.

— В Україні сьогодні на кожного мешканця припадає по 8,5 тонни відходів, — резюмує голова Національної екологічної ради України Олександр Чистяков. — При тому, що в нашій країні переробляється приблизно 3% сміття, а в Європі — до 70%. Природоохоронні організації давно вимагають посилити контроль за утилізацією кожного типу відходів — від надзвичайно небезпечних (1-й клас, наприклад, радіоактивні речовини) до малонебезпечних (4-й клас). Держава просто зобов’язана звернути увагу на той сміттєвий Апокаліпсис, який стрімко насувається.

Розрахунки показують, що за рік додалося по 8,5 тонни відходів на кожного жителя України. На щастя, 92% їх — малонебезпечні, це переважно відвали пустої породи при видобутку вугілля, руд, а також витягнутий із дна морів і річок ґрунт при днопоглиблювальних роботах. Домогосподарства дають за рік приблизно 6,5 млн тонн відходів, або по 271 кг на рік на людину. А всього, за статистикою, на всіх сміттєвих полігонах і відвалах України міститься 12,3 млрд тонн відходів. Якщо перерахувати в кубометри, вийде гора діаметром майже 20 км і заввишки в 10 км — це вище Евересту!

Екологи стверджують, що насправді відходів більше в рази.

— Крім 6 тисяч законних звалищ, в Україні налічується понад 35 тисяч нелегальних, загальна площа яких — 12 тис. кв. км, — стверджує голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

За її словами, для поліпшення екоситуації необхідно почати виконувати закон про роздільний збір побутових відходів, який діє із січня 2018 року, посилити відповідальність виробників за вивезення та переробку відходів і контроль за ними, створити електронний реєстр полігонів, включаючи нелегальні, почати будувати сміттєспалювальні заводи із сортувальними лініями.

Екологи також вважають, що закон про роздільний збір сміття погано виконується з трьох причин: населення в містах не хоче сортувати сміття, бо не звикло це робити; немає контролю за тими, хто не відокремлює сухі побутові відходи від мокрих харчових; багато ЖЕКів і ОСББ досі не встановили окремі контейнери для пластику, паперу й металу. Та навіть там, де сміття намагаються сортувати, часто-густо воно потім потрапляє в одну й ту саму машину.

— Насамперед потрібно боротися з причиною забруднення. У багатьох країнах давно намагаються скоротити виробництво «безсмертного» сміття, — наполягає Олександр Чистяков. — У цілій низці країн обмежили продаж пластикових виробів і контролюють їх обіг: ставлять урни для пластику, приймають його в спеціальних пунктах, жорстко штрафують порушників. Але головне — запроваджують використання екопластику. Він відрізняється від «нашого» тим, що перегниває в природних умовах протягом півтора-двох років і не виділяє при цьому шкідливих речовин. Так, наприклад, у супермаркетах Італії та Франції продукти вже продаються тільки в екоупаковці. Її виробництво виявилося економічно вигіднішим, ніж та величезна шкода, яку завдає природі і людині утилізація пластику.

Нині в Україну ввозиться понад 10 тисяч тонн ПЕТ-грануляту в місяць. Можна вважати, що левова частка цієї маси матеріалу у вигляді пляшок потрапляє на прилавки магазинів, а значить з часом стає відходами. Сумарні ж потужності України з переробки ПЕТ-відходів можуть впоратися максимум із тисячею тонн на місяць... Решта осідає на полігонах, звалищах. За такого стану Україна фактично приречена стати величезним пластиковим звалищем! Для того щоб цього уникнути, потрібно вводити обмеження на ввезення і виробництво ПЕТ-виробів до такої кількості, яку Україна здатна переробити фактично, а не теоретично.

Утім, якщо пластикові пляшки ще можна переробити, то поліетиленові пакети — ні. Спалювання ж поліетилену згубно позначається на стані атмосфери і здоров’ї людини.

До речі, як підрахували спеціалісти, термін, протягом якого пакет завдаватиме шкоду, у 2 мільйони 628 тисяч разів довше того терміну, який він давав користь.

Тож Національна екологічна рада України, Всеукраїнська екологічна ліга, Асоціації рибалок України виступають з ініціативою заборони використання поліетиленових пакетів і закликають ввести в обіг екопластик на законодавчому рівні. І наполягають, що біоупаковка є реальною альтернативою поліетилену.

Та для цього потрібні серйозні державні підходи і законодавче розв’язання проблеми.

ФАКТ

За даними Держслужби статистики, у 2018 році Україна накопичила понад 421 млн тонн відходів, це майже на 60 млн тонн більше, ніж 2017-го.