Інформаційні технології в Україні та світі розвиваються так швидко і невпинно, що ми навіть перестали їх помічати. Для подання звітності вже давно не потрібно особисто ходити до податкової, за допомогою гаджету за лічені хвилини можна розрахувати і зручний маршрут з пункту А до пункту Б, і навіть здійснити готівкові розрахунки. ІТ-технології зробили наше повсякденне буття значно зручнішим і мобільнішим...
Щодня користуючись гаджетами, чи замислювалися ми коли-небудь над тим, чим і як живе вітчизняна ІТ-індустрія?
Показники розвитку і сплати податків
Дослідження експертів Асоціації «IT Ukraine» та Офісу ефективного регулювання (BRDO) показало: за останні десять років ІТ-галузь в Україні стрімко розвивається. Ще у 2018 році вона вийшла на друге місце в українському експорті послуг. Сьогодні у загальному обсязі експортованих послуг внесок ІТ-індустрії становить вже понад 20 відсотків, вона формує вже більш як 3 відсотки вітчизняного ВВП, поступаючись лише аграрному комплексу і металургії.
Попит на програмістів в Україні вже давно значно перевищує пропозицію, а зарплати програмістів у сім разів перевищують розмір середньої зарплати по країні і сягають понад 60 тис. гривень.
Проте чи про зарплати йдеться? У лютому цього року інформаційним простором прокотилася показова хвиля, яка дала зрозуміти хто є хто в ІТ-сфері. Розпочалася вона з того, що Мінсоцполітики на своєму сайті оприлюднило для обговорення законопроект, яким пропонується прирівняти осіб, які за певним переліком ознак виконують роботу, що здійснюється в межах трудових відносин, до найманих працівників. Ця ініціатива стосувалася всіх фізичних осіб-підприємців, яких компанії фактично використовують як робочу силу, тільки без належної сплати податків (5% від доходу і мінімальний ЄСВ сплачує сам ФОП, «звільняючи» тим самим свого роботодавця від сплати 41,5% сумарно ПДФО, ЄСВ та військового збору). Проте на захист ФОПів стали чомусь не торговці чи ресторатори, а представники ІТ-сектору.
Пояснюється це просто: в Україні в ІТ-галузі працює майже 4000 компаній. Більше половини з них мають понад 80 працівників, але здебільшого вони оформлені не в штаті, а як ФОП. За даними Державної фіскальної служби, сума сплачених ІТ-компаніями податків в 2014—2017 роках щороку зростала на 27 відсотків, і очікується, що така тенденція збережеться. Щодо податкової дисципліни працівників ІТ-індустрії-спрощенців, то протягом 2013—2017 років сплата єдиного податку та ЄСВ ними зростала в середньому на 58,8 відсотка і в 2017 році становила 3,2 млрд гривень.
Заради справедливості варто зауважити: своїм розвитком українська ІТ-індустрія багато в чому зобов’язана саме спрощеній системі оподаткування. Але коментарі в соцмережах на кшталт «то, може, краще поборотися із зарплатами в конвертах, а не з фактично єдиною індустрією, яка реально допомагає Україні встати з колін?» все одно не є справедливими.
У чітко визначеному законодавчому полі повинні працювати абсолютно всі — і великі підприємства, і малі. Щодо соціальної ролі держави в цьому процесі, то саме вона передусім і дбає про те, як захистити українців від недобросовісних роботодавців та зарплат «у конвертах» за відсутності трудових і соціальних гарантій.
Розширити і поглибити «спрощенку»?..
Оскільки тема ФОПів від ІТ набула доволі широкого розголосу, у Верховній Раді було зареєстровано законопроект № 10094, яким пропонується для таких фахівців створити нову, п’яту групу платників єдиного податку — з річним доходом до 7,5 млн гривень і без найманих працівників. Надалі ж для них передбачено підвищення ставки єдиного податку на один відсоток щороку (до 10% у 2025 році), а також збільшення з 2020 року суми ЄСВ до подвійного розміру мінімального страхового внеску, або 44 відсотки від мінімальної зарплати. Також передбачено, що ФОПи зможуть використовувати в роботі техніку та інформаційні системи, які належать юридичним особам, без оформлення трудового договору.
Проте запропонований механізм оподаткування ІТ-галузі навряд чи можна назвати оптимальним з кількох причин:
— по-перше, створюються преференції для окремо взятої галузі, що не сприяє конкуренції підприємницької ініціативи в Україні;
— по-друге, роботу на себе, але фактично на території роботодавця (використання його техніки), можна кваліфікувати як легалізацію схеми «роботодавець — ФОП» для окремо взятої галузі;
— по-третє, податкове навантаження в цій окремо взятій галузі на одну категорію платників (ФОПів) збільшується, тоді як на іншу (юридичних осіб) залишається без змін, чим і пояснюється підтримка законопроекту провідними ІТ-асоціаціями.
Також варто врахувати, що наша країна перебуває у програмі співпраці з МВФ, і раз за разом нам дедалі складніше обстоювати існування в Україні спрощеної системи оподаткування. Звісно, за таких умов складно припускати певне розширення чи поглиблення цієї системи.
Альтернатива є
14 березня разом із колегами ми зареєстрували як альтернативний законопроект № 10094-1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції». Проектом пропонується надати компаніям, які відповідають встановленим критеріям, право застосувати особливий порядок оподаткування доходів своїх ІТ-спеціалістів. Але: право, а не — обов’язок! Компанії, які не матимуть бажання ним скористатись, й надалі працюватимуть за нинішньою системою оподаткування.
Альтернативний законопроект передбачає встановлення особливого порядку оподаткування, за ставкою 9 відсотків ПДФО, доходів ІТ-спеціалістів у галузі програмування (посади яких відповідають підкласу 2132 згідно з класифікатором професій (ДК 003:2010), які є найманими працівниками (перебувають у трудових відносинах з суб’єктами індустрії програмної продукції). У цей період пропонується дозволити застосовувати до зарплати таких працівників ставку ЄСВ у розмірі 5 відсотків.
Суб’єктами індустрії програмної продукції визначено суб’єктів господарювання, які займаються:
1) виданням програмного забезпечення, випуском комп’ютерних ігор для всіх платформ;
2) комп’ютерним програмуванням та всіма видами діяльності з написання, модифікування, тестування і забезпечення технічною підтримкою, документування програмного забезпечення;
3) консультуванням з питань інформатизації, включаючи планування та розроблення комп’ютерних систем, що поєднують комплектуюче устаткування, програмне забезпечення та комунікаційні технології;
4) діяльністю з керування комп’ютерним устаткуванням;
5) створенням та впровадженням інформаційно-технічних комплексів, систем та мереж;
6) обробленням даних, розміщенням інформації на веб-вузлах і пов’язаною з ними діяльністю.
При цьому первісна вартість основних засобів та/або нематеріальних активів суб’єкта повинна бути більшою за 50 розмірів мінімальної заробітної плати (у 2019 році це майже 209 тис. гривень), а дохід від зазначених вище видів економічної діяльності не може бути меншим за 70 відсотків від загальної суми доходів такого суб’єкта, отриманих від усіх видів його діяльності.
Суб’єкт, який відповідає вищезазначеним умовам та подав до органу ДФС відповідну заяву, після занесення в реєстр суб’єктів програмної індустрії:
— застосовує ставку оподаткування ПДФО — 9 відсотків до заробітної плати та інших доходів, що виплачує найманим працівникам — програмістам, посади яких відповідають підкласу 2132 згідно з класифікатором професій (ДК 003:2010);
— сплачує суму ЄСВ за найманих працівників — програмістів, посади яких відповідають підкласу 2132 згідно з класифікатором професій (ДК 003:2010), у розмірі 5 відсотків від заробітної плати таких працівників.
При цьому для таких працівників:
— сума ПДФО з місячного доходу за ставкою 9 відсотків не може бути меншою за розмір податку, обрахованого за ставкою 18 відсотків з двократного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році — 4173 грн х 2 х 18% = 1502 грн).
— сума ЄСВ не може бути: а) меншою за суму ЄСВ, розраховану з двох мінімальних заробітних плат за ставкою 22% (у 2019 році — 4173 грн х 2 х 22% = 1837 грн); б) більшою за суму ЄСВ, розраховану за ставкою 22% від максимальної бази нарахування ЄСВ — на сьогодні це 15 мінімальних заробітних плат (у 2019 році — 4173 грн х 15 х 22% = 13770 грн).
Тобто максимальна сума ЄСВ, що може сплачуватись за працівника-програміста, дорівнює максимальній сумі ЄСВ, що може сплачуватись за будь-якого працівника іншої професії. Найбільша сума заробітної плати ІТ-працівника, що мала б бути оподаткованою ЄСВ у 2019 році, становить 275 тис. гривень (13770 грн./5 *100 = 275 тис. грн).
Доходи інших найманих працівників пропонується оподатковувати на загальних підставах.
Законопроектом також передбачено, що при розрахунку пенсії для таких працівників за відповідні місяці буде враховуватись заробітна плата, розрахована за формулою:
сума фактично сплаченого ЄСВ /22*100.
Наприклад:
Зарплата 50 тис. грн
Сплачено ЄСВ за ставкою 5% — 2500 грн (50000 грн * 5/100)
Зарплата для розрахунку пенсії — 11364 грн (2500 грн/ 22*100 ).
Наостанок
Усе перелічене вище дасть змогу роботодавцям у сфері ІТ сплачувати податки повною мірою, але за суттєво зниженими ставками, а їх працівникам гарантуватиме право на соціальний захист. Зрештою, це дозволить ІТ-підприємствам в Україні значно більше капіталізуватися та інтенсивніше розвиватися.
А зростати є куди: попри позитивну динаміку, український IT-ринок за світовими масштабами продовжує залишатися невеликим і становить майже один відсоток від загальносвітового показника. Тоді як, наприклад, IT-ринок Індії оцінюється в 145 млрд доларів, а кількість IT-фахівців у цій країні перевищує 4 млн, що в 40 разів більше, ніж в Україні.
Українська ІТ-індустрія є надзвичайно перспективною. Якщо створити відповідні умови, які стимулюватимуть її розвиток, то, за прогнозами експертів, уже до 2020 року експорт ІТ-послуг сягне 6 млрд доларів, кількість фахівців у цьому секторі економіки зросте до 200 тисяч, а ринок ІТ становитиме майже 5 відсотків вітчизняного ВВП. І це цілком реально, адже ІТ-галузь, на відміну від більшості інших, розвивається швидко і прогнозовано.
Не має жодних сумнівів у тому, що Україна має всі умови для того, аби бути серед світових ІТ-лідерів. У програмі кандидата в Президенти Петра Порошенка розвиток ІТ-галузі визначено як один з п’яти пріоритетів економічної стратегії країни. Адже це саме та сфера, яка може дати нам справжній прорив, стати потужною точкою зростання для всієї української економіки. Єдине, що повинна зробити нині держава, — дати цій перспективній галузі справедливу систему оподаткування. З огляду на прогнозований результат, не так уже й багато, чи не так?
Ніна ЮЖАНІНА, голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, народний депутат України;
Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ, Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, народний депутат України, професор.
