На знімку: вітання з 75-ю річницею визволення Вінниці приймає Володимир Богушинський.
Фото з сайту Вінницької міськради.
Червоний прапор, що символізував визволення Вінниці від німецько-фашистських загарбників, замайорів над містом 75 років тому — 20 березня 1944-го. Полотнище встановили на водонапірній вежі п’ятеро бійців — Вільнер, Кайдалов, Кузяєв, Лоскутов і Оленчиков. Дорогу до найвищої споруди показував бійцям 13-річний місцевий хлопець Павло Русанов.
Названі прізвища можна прочитати у музеї історії міської школи № 2. Там є документи і фотографії, що розповідають, як упродовж п’яти днів тривали бої за місто над Південним Бугом. Про ці факти згадувалося під час низки заходів у школах та бібліотеках, присвячених 75-й річниці визволення Вінниці від ворога. На спомин про визволителів вінничани разом із керівниками міста і області поклали квіти до Меморіалу Слави та пам’ятного знака Героям Небесної Сотні і загиблим в зоні бойових дій на Донбасі. Міськрада, як і кожного року, привітала визволителів. На жаль, їх залишилося тільки троє — Володимир Богушинський, Тамара Містрюкова та Валентина Мшвидобадзе. Ветеранів провідали за місцем проживання, вручили грамоти, квіти та грошові премії.
Валентині Мшвидобадзе 95 років. Родом із Тамбовської області. На війну просилася добровольцем. Мати не відпустила. Втім, дівчину мобілізували. У фронтовий авіапідрозділ потрапила після закінчення курсів телеграфістів.
Нагороджена орденами Вітчизняної війни II ступеня, «За мужність», медаллю «За бойові заслуги». На фронтових дорогах зустріла судженого. Щоправда, побралися з льотчиком, своїм ровесником, грузином за національністю, Захаром Мшвидобадзе уже після війни. Але служили в одному підрозділі. Полковник Мшвидобадзе удостоєний орденів Червоного Прапора, Вітчизняної війни I ступеня, Богдана Хмельницького. На жаль, його уже нема серед живих.
Пані Валентина розповідає, що під час визволення їхнім підрозділом Вінниці Захар Мшвидобадзе здійснив 30 бойових вильотів (загалом за час війни піднімався в небо 236 разів). Тоді вони ще не знали, що через 19 років, тобто у 1962-му, повернуться до цього міста, щоб залишитися в ньому.
Коли визволяли Вінницю, Володимиру Богушинському виповнилося 14 років. Він був вихованцем підрозділу розвідників 227-го стрілецького полку 183-ї дивізії. Пізніше пройшов дорогами війни не тільки Україну, а й Польщу, Угорщину. Двічі зазнав поранень. Удостоєний низки нагород.
Тамара Містрюкова входила до складу партизанського загону, який допомагав військовим визволяти Вінницю.
