Закон України
Про ратифікацію Багатосторонньої конвенції про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування
Верховна Рада України постановляє:
1. Багатосторонню конвенцію про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування, вчинену 24 листопада 2016 року у м. Париж та підписану від імені України 23 липня 2018 року у м. Лондон, яка набирає чинності у перший день місяця після закінчення періоду в три календарні місяці, що починається з дати здачі на зберігання Україною своєї ратифікаційної грамоти, ратифікувати (додається) з такими застереженнями та повідомленнями відповідно до статей 28 та 29 Конвенції:
1) повідомлення до статті 2 Конвенції:
відповідно до абзацу «іі» підпункту «а» пункту 1 статті 2 Україна бажає, щоб дія Конвенції поширювалася на такі її угоди про оподаткування:
2) застереження до статті 3 Конвенції:
відповідно до підпункту «а» пункту 5 статті 3 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 3 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;
3) застереження до статті 4 Конвенції:
відповідно до підпункту «а» пункту 3 статті 4 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 4 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;
4) застереження до статті 5 Конвенції:
відповідно до пункту 8 статті 5 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 5 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;
5) повідомлення до статті 6 Конвенції:
а) відповідно до пункту 5 статті 6 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік та текст преамбул яких наведено нижче, не перебувають у межах сфери дії застереження відповідно до пункту 4 статті 6 і містять текст преамбули, зазначений у пункті 2 статті 6.
б) відповідно до пункту 6 статті 6 Україна бажає застосовувати пункт 3 статті 6 та вважає, що не містять тексту, в якому йдеться про бажання розвивати економічні відносини або посилювати співробітництво з питань оподаткування, преамбули таких угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції:
6) повідомлення до статті 7 Конвенції:
а) відповідно до підпункту «а» пункту 17 статті 7 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче і яких не стосується застереження, зазначене у підпункті «b» пункту 17 статті 7, містять положення, зазначене у пункті 2 статті 7. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди зазначено нижче у переліку.
б) відповідно до підпункту «b» пункту 17 статті 7 Україна бажає застосовувати пункт 4 статті 7;
7) застереження до статті 8 Конвенції:
відповідно до підпункту «а» пункту 3 статті 8 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 8 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;
8) повідомлення до статті 9 Конвенції:
а) відповідно до пункту 8 статті 9 Україна бажає застосовувати пункт 4 статті 9;
б) відповідно до пункту 7 статті 9 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене в пункті 1 статті 9. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено у переліку.
9) повідомлення до статті 10 Конвенції:
відповідно до пункту 6 статті 10 Україна вважає, що жодна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, не містить положення, наведеного в пункті 4 статті 10;
10) застереження до статті 11 Конвенції:
відповідно до підпункту «а» пункту 3 статті 11 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 11 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;
11) повідомлення до статті 12 Конвенції:
а) відповідно до пункту 5 статті 12 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене у підпункті «а» пункту 3 статті 12. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.
б) відповідно до пункту 6 статті 12 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене в підпункті «b» пункту 3 статті 12. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.
12) повідомлення до статті 13 Конвенції:
а) відповідно до пункту 7 статті 13 Україна бажає застосовувати пункт 2 статті 13 (варіант «A») згідно з пунктом 1 статті 13;
б) відповідно до пункту 7 статті 13 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене у підпункті «а» пункту 5 статті 13. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.
13) повідомлення до статті 14 Конвенції:
відповідно до пункту 4 статті 14 Україна вважає, що жодна з угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, не містить положення, наведеного у пункті 2 статті 14, стосовно якого не зроблено застереження відповідно до підпункту «b» пункту 3 статті 14;
14) повідомлення до статті 16 Конвенції:
а) відповідно до підпункту «а» пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене в абзаці «і» підпункту «а» пункту 4 статті 16. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.
б) відповідно до абзацу «і» підпункту «b» пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, зазначені у нижченаведеному переліку, містять положення, яке передбачає, що заява, зазначена у першому реченні пункту 1 статті 16, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку, який є коротшим за три роки з дати першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням угоди про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.
в) відповідно до абзацу «іі» підпункту «b» пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, зазначені у нижченаведеному переліку, містять положення, яке передбачає, що заява, зазначена у першому реченні пункту 1 статті 16, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку, який становить щонайменше три роки з дати першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням угоди про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.
г) відповідно до абзацу «іі» підпункту «с» пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, не містять положення, зазначеного в абзаці «іі» підпункту «b» пункту 4 статті 16.
ґ) відповідно до абзацу «іі» підпункту «d» пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, не містять положення, зазначеного в абзаці «іі» підпункту «с» пункту 4 статті 16.
15) застереження до статті 17:
відповідно до підпункту «b» пункту 3 статті 17 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 17 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, на підставі того, що за відсутності положення, про яке йдеться у пункті 2 статті 17, у своїх угодах про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції:
і) вона зробить відповідне коригування, про яке йдеться у пункті 1 статті 17; або
іі) її компетентний орган докладе зусиль для розв’язання справи відповідно до положень угоди про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції, що стосуються процедури взаємного узгодження.
Президент України П. ПОРОШЕНКО.
м. Київ,
28 лютого 2019 року.
№ 2692-VІІІ.
