Фото надано автором.

Напередодні річниці початку Операції об’єднаних сил ми скористалися змогою поставити кілька запитань Командувачу Об’єднаних сил генерал-лейтенанту Сергію Наєву. Він — один із небагатьох військових генералів ЗСУ, який досить часто присутній у публічних інформаційних полях держави і стоїть на позиції відкритого інформування суспільства і про діяльність Об’єднаних сил, і щодо української армії в цілому. Генерал-лейтенант розповів про найбільші перемоги ООС за рік, про те, які провокації відбуваються напередодні виборів Президента, та про що варто не забувати російським військовим, які воюють на Донбасі проти України.

— Із 2014 року Збройні Сили України в дуже короткий термін здійснили величезний крок уперед від стану, який був на той час. Якщо говорити про рік вашого командування Операцією об’єднаних сил, які б три найбільші успіхи ви змогли виділити?

— Насамперед хочу нагадати, що Операція об’єднаних сил, яка прийшла на зміну Антитерористичній операції, є суто військовою й має широкий спектр завдань: починаючи від стримування агресора, забезпечення безпечних умов відновлення інфраструктури населених пунктів і закінчуючи сприянням культурному відродженню регіону та донесенням до людей об’єктивної та правдивої інформації. Якщо говорити про успіхи, то це, безперечно, створення зон безпеки в районі проведення ООС та взяття під контроль низки населених пунктів у зоні, яка перебуває поміж нами та ворогом, що зміцнило позиції Об’єднаних сил та самі зони безпеки.

Друге — це впорядкування та оптимізація структури сил і засобів, які входять до складу Об’єднаних сил, чітка вертикаль, яка дає можливість якомога ефективніше здійснювати управління військами та вирішувати цілий комплекс різноманітних завдань. Ну і, звичайно, це прогрес у справі відновлення зруйнованої внаслідок бойових дій інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, проведення та забезпечення ремонтно-відновлювальних робіт на різних об’єктах критичної інфраструктури регіону. Наразі діє низка гуманітарних проектів. Наприклад, один із них — стратегічна гуманітарна ініціатива «Допомога Схід». У рамках цього проекту тільки від початку 2019 року до військових та цивільних медичних закладів Донецької та Луганської областей було доставлено гуманітарного медичного вантажу на суму понад 2,1 мільйона гривень.

— Який він, український військовий ХХІ століття? Опишіть.

— У процесі виконання своїх обов’язків як Командувача Об’єднаних сил я постійно спілкуюся з військовослужбовцями різних категорій. І можу запевнити, що сучасний український військовий екіпірований на рівні стандартів армій передових країн світу, озброєний уже не лише радянським, а й сучасним українським, а також зарубіжним озброєнням та військовою технікою. Це і добре підготовлений боєць, адже постійно проводяться навчання з підготовки щодо ведення бойових дій і виконання інших завдань. За п’ять років війни українські військові професійно виросли, і вже сьогодні наші іноземні союзники запозичують досвід української армії у гібридній війні, тому з упевненістю можу сказати, що український військовий — це вмотивований захисник і професіонал.

— Спецслужби Російської Федерації з метою впливу на виборчий процес в Україні створюють передумови для дестабілізації та зриву виборів. Як саме відчувається це на сході, в районах вашої відповідальності?

— Що ближче до виборів, то більше провокацій в інформаційному просторі відбувається. Багатьох українців використовують всліпу, здійснюючи інформаційні вкиди з різноманітних проблемних питань, роблячи акценти на важливих для ворога моментах з метою дезорієнтації суспільства, поширення панічних настроїв. Ціла фабрика російських тролів у погонах та без них працює над цим, організовуючи в регіонах України, в соціальних мережах, блогах, на різних форумах і навіть у месенджерах інформаційні атаки на очільників держави та ЗСУ до командира бригади включно. Метою є одне — нав’язати російську думку українському виборцю, втрутитись у волевиявлення українського народу.

Методи різні. Підміна понять, відверта брехня, спекулювання на тих чи інших темах, маніпуляція суспільною думкою, коли начебто цитують тих чи інших посадових осіб, а їхні висловлювання перекручуються, і зі «смаженими» заголовками повністю викривлюють зміст сказаного.

У ці темні справи ворог та ті, хто працює на нього всередині держави, вплутують різні верстви нашого суспільства, аби громадськість повірила їм.

— Які настрої місцевого населення Донецької та Луганської областей наразі переважають? Чи не втратили люди віру в мир і спокійне життя?

— Настрої, як і всюди, різні. Багато громадян України, які мешкають у населених пунктах, наближених до першої лінії оборони, підтримують військових як своїх справжніх захисників, а також представників військово-цивільних адміністрацій як єдиних повноважних органів місцевого самоврядування. Втім, звичайно, це — регіон непростий, на свідомість мешканців якого десятиліттями здійснювався потужний інформаційний вплив з боку російської пропагандистської машини, яка, в свою чергу, робила все, аби налаштувати українців проти України, не гребуючи при цьому нічим. Тому категорія громадян, які насправді постраждали від цього впливу, — категорія складна, за цих людей ми маємо боротися. Зокрема — і шляхом усунення з ефіру російського контенту та посилення українського.

— Як ви оцінюєте оборонну реформу в Збройних Силах України? Коли, на вашу думку, Україна зможе вступити в НАТО?

— Перше. Я — людина військова. Безумовно, оборонна реформа у Збройних Силах України — це позитивний процес, хоч іноді зміни відбуваються нелегко. Тому є і суб’єктивні, й об’єктивні причини. Але чітко усвідомлюю — це процес незворотний, бо спричинений потребами історичного періоду, який нині проходить Україна. Українська армія сьогодні виконує життєво важливі функції, відіграє найважливішу роль у становленні держави, відстоюванні її незалежності.

Друге. Україна давно і послідовно тримає курс на вступ до Північноатлантичного альянсу. Усю попередню, до 2014-го, історію незалежної України це теж робилося, але робилося повільно й невпевнено. Останні ж п’ять років це — як стрімкий ривок уперед. У всьому — і що стосується спільних навчань, і спільних дій у складі миротворчих підрозділів, і навчання з інструкторами з армій різних країн, і воєнної науки, і логістики, і всіх інших сфер військового життя. Українське військо сьогодні мало чим відрізняється від армій країн НАТО, а за бойовим досвідом — у деяких питаннях і крокує попереду. Але для вступу в НАТО потрібно пройти певний шлях. І кроки на цьому шляху чітко визначені відповідними доктринами та нормативно-правовими документами уряду і Збройних Сил. Вважаю, що термін вступу України до НАТО від нас не так уже і далеко.

— Якби у вас була можливість звернутися до російських військових, які воюють нині на Донбасі, що б ви їм сказали?

— Із російськими військовими, які беруть безпосередню участь в агресії Російської Федерації проти України, кожен день ведеться розмова мовою української зброї. І цю мову вони дуже добре розуміють. А від себе особисто, як офіцер, я хочу додати, що ті російські військові, хто нишком перевдягнувся у форму, яку носять найманці 1-го та 2-го армійських корпусів російсько-окупаційних військ, і почав обстрілювати мирні населені пункти, жінок, дітей, людей похилого віку, — не мають права називатись військовими. Бо бути військовим — це значить мати честь, совість... мужність. Бути готовим захищати свою рідну землю до останнього подиху, а не жадати чужої, мирної землі. Тоді це не військовий, а мародер, злочинець.

Довідково

Сергій Наєв народився 30 квітня 1970 року в Могилеві-Подільському. Генерал-лейтенант, у 2014-му був керівником Сектору «Б» під час боїв за ДАП. Із початку 2015-го є начальником штабу оперативного командування «Південь», по 2017-й був командувачем оперативного командування «Схід». Обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ, із 7 березня 2018 року — заступник начальника Генштабу ЗСУ. З 16 березня 2018-го — Командувач Об’єднаних сил.

Розмовляла Соломія ПОДІЛЬСЬКА.