Анатолій КОНВЕРСЬКИЙ, декан філософського факультету.

КНУ імені Тараса Шевченка — 185

Першим факультетом, з якого починається історія нашого університету, був філософський.

Його доля за 185 років була непроста. Факультет за ці роки закривали, об’єднували, забороняли викладати філософію університетським професорам. Причиною було вільнодумство, яке панувало на факультеті і завдяки якому випускникам прищеплювалися риси справжнього патріотизму.

Уперше філософський факультет закрили після розгрому Кирило-Мефодіївського братства. Після смерті Миколи І факультет було відновлено і дозволено читати курс філософії університетським професорам.

Згодом деякі кафедри передали до історико-філологічного факультету, а деякі — до юридичного. Наприклад, кафедру філософії права, яку закінчував наш видатний випускник М. Бердяєв, було передано на юридичний факультет.

У 1920 році університет було закрито. Нова влада мотивувала свої дії тим, що царські професори нічому доброму не зможуть навчити дітей робітників і селян.

У 1933-му університет було відновлено, а в 1944 році розпочав роботу і філософський факультет.

У 1955-му філософський факультет знову було закрито і приєднано до історичного факультету як його відділення.

У 1965 році факультет було відокремлено від історичного факультету, він отримав статус окремого підрозділу університету.

У 1990-му від факультету відділили відділення психології та соціології і створили окремий факультет, а на філософському залишили відділення філософії та наукового комунізму.

Сьогодні в структурі факультету — п’ять відділень: філософії, політології, публічного управління та адміністрування, релігієзнавства, культурології.

Навчальний процес на факультеті забезпечують одинадцять кафедр: теоретичної та практичної філософії, історії філософії, української філософії та культури, філософії гуманітарних наук, філософії та методології науки, логіки, політології, політичних наук, релігієзнавства, етики, естетики та культурології, державного управління.

На факультеті працює 125 штатних викладачів. Із них 43 доктори наук, професори, 69 доцентів.

На всіх відділеннях та формах навчання здобувають освіту 1188 студентів. У аспірантурі на всіх спеціальностях навчаються 72 аспіранти. У докторантурі — 7.

Для філософського факультету в усі часи було і є характерним, що його вчені і викладачі розробляли сучасні наукові алгоритми сприйняття і засвоєння ідей, концепцій, шкіл світової філософії. На факультеті впродовж усієї його історії будь-яка філософська система чи школа тлумачилася з огляду на її місце в єдиному світовому духовному процесі. Значимість філософських шкіл чи концепцій оцінювалася з позиції їх можливостей і перспектив у соціокультурному контексті. Досить згадати таких визначних учених-філософів, як Сильвестр Гогоцький, Олексій Гіляров, Орест Новицький, Георгій Челпанов та інших, які збагатили саме такий дискурс.

Учені і викладачі факультету впродовж усього часу намагалися виробити власний стиль у здійснюваних філософських дослідженнях. Проявом цього стали нові школи і напрями, які склалися та існують на факультеті з перших років його становлення.

Оригінальними дослідженнями були роботи професора Сильвестра Гогоцького. Головними ідейно-теоретичними витоками його філософії стали православ’я та вчення Геґеля. Геґелівську філософію він розглядав як найдосконаліше філософське вчення, яке схоплювало, утримувало і передавало в думці дух епохи. Водночас геґелівське вчення не узгоджувалось у С. Гогоцького з первинністю православ’я. Він запропонував своє співвідношення філософії, мистецтва і релігії, де перше й останнє місця посідає релігія, а посередині, відповідно, — мистецтво і філософія. Таку схему субординації релігії, мистецтва і філософії він пояснював тим, що з релігії починається і нею завершується духовний розвиток людини.
Яскравою особистістю в університеті був професор Олексій Гіляров, прихильник Платона. Одна з його головних праць — «Платонізм як основа сучасного світогляду у зв’язку з питанням про завдання та долю філософії» — присвячена творчості Платона.

В О. Гілярова було своє тлумачення філософської спадщини Платона, на відміну від тогочасних спроб розглядати Платона як предтечу християнства. Філософські розвідки О. Гілярова здійснювалися в царині історії філософії. Він розглядав історію філософії як галузь філософських знань, що базується на логіці історико-філософського процесу (а не на переліченні філософських систем і шкіл) та осягненні реального суб’єкта філософської творчості. Саме такий підхід спричинив появу так званої Гіляровської школи тлумачення філософських текстів, яскравими представниками якої були Д. Чижевський, В. Асмус та ін.

Визначною постаттю серед професорів університету був Орест Новицький.

О. Новицький у своїх філософських дослідженнях був зайнятий пошуками єдності філософії та релігії. Цю єдність він розглядав не як підкорення релігії філософії чи навпаки, а як взаємодію, що утримує цілісність загальнолюдського духовного життя.

Розмежування релігії та філософії, їх іншість полягає в тому, що релігія єднає з Безумовним, а філософія лише мислить про нього. Це й пояснює неможливість заміни віри знанням.

На підтвердження цієї тези О. Новицький посилався на історичний фактаж: єдність релігії та філософії, яка мала місце в добу Середньовіччя, змінює Новий час, де відбувається їх відокремлення, але попереду — їхній синтез.

Розглядаючи основні напрями християнства (католицизм, протестантизм, православ’я) у зв’язку з філософією, О. Новицький зазначав, що католицизм стимулював появу схоластики, протестантизм — Нової філософії, а православ’я спричинить появу такої філософії, де буде синтез віри та розуму.

До видатних професорів університету належить і Георгій Челпанов. Він читав курси філософії, психології та логіки. Його підручник з логіки перевидавався десятки разів і в ХІХ, і в ХХ століттях. У теорії пізнання Г. Челпанов був прихильником концепції апріоризму І. Канта. Він тлумачив процес пізнання як функціонування апріорних форм, що породжуються внаслідок діяльності людського духу.

Водночас Г. Челпанов намагався по-своєму підійти до трактування апріорності. Він розглядав апріорність у двох площинах: гносеологічній і психологічній. Гносеологічна апріорність, на його думку, — це логічні передумови сприйняття, а психологічна апріорність — це функція свідомості.
Філософська концепція Г. Челпанова обґрунтована ним у наступних працях: «Проблема сприйняття простору у зв’язку зі вченням про апріорність і природженість», «Вступ у філософію», «Психологія».

Для професорського корпусу факультету впродовж усієї його історії характерним було те, що, як зазначалося вище, з’являлися вчені, філософські ідеї яких ставали рубіжними для наукового життя загалом. До когорти таких належить академік НАН України Павло Копнін.

У своїх філософських розвідках він з новаторських позицій аналізував структуру предмета філософії, походження і сутність світогляду, природу пізнавального процесу, методологічні функції філософських категорій.

Досліджуючи структуру предмета філософії, Павло Копнін розглядав її формування з огляду на генезис людської цивілізації, з одного боку, а з другого — у зв’язку зі світовим історико-філософським процесом.

Визначне місце серед плеяди філософів посідає академік НАН України Володимир Шинкарук. У своїх працях він звертається до історико-філософської інтерпретації філософських учень І. Канта, Й. Г. Фіхте, Ф. Шеллінга, 

Г. Геґеля — найвідоміших представників класичної німецької філософії. Його дослідження привертали увагу колег, студентів та аспірантів насамперед тим, що він не йшов за усталеними на той час оцінками філософських вчень класичного німецького ідеалізму.

Одним із вагомих результатів дослідження Володимиром Шинкаруком класичної німецької філософії став висновок про те, що, незважаючи на різнобарвність та різну предметну спрямованість вчень її представників, всі вони об’єднані спільною проблемою — проблемою людини, визначенням сутнісних засад мислення, діяльності, творчості та суспільної організації.

Вагомою філософською постаттю є академік НАН України Леонід Губерський. У наукових розробках він розвиває тезу про значущість ідеології в суспільному житті й обґрунтовано доводить, що в процесі розвитку суспільства не існує станів «ідеологічної порожнечі», а місце зникаючої завжди посідає нова ідеологія. Адже комплексне вивчення проблеми ідеології було обумовлено гострою необхідністю прирощування не тільки інтегративної, тобто мобілізаційно-дієвої, а й культурно-виховної функції ідеології в житті суспільства та особистості.

Важливою складовою комплексного дослідження ідеології стало для Леоніда Губерського розкриття умов реалізації її гуманістичного потенціалу з урахуванням загальнолюдських, національних та соціально-класових цінностей, оскільки саме розкриття гуманістичного потенціалу ідеології може стати ключем до осмислення її інтегративних можливостей як у масштабах країни, так і на міжнародному рівні.

Відомим сучасним філософом є вихованець факультету академік НАН України Василь Кремень.
Серцевиною його наукової творчості є створена ним концепція «людиноцентризму».

Ось як мотивує академік В. Кремень вибір магістральної лінії власного наукового пошуку: «Людина завжди була проблемою. Але в результаті багатовікової високоінтелектуальної роботи людства виникла загроза його існуванню». Вихід із цієї ситуації полягає в переході до нової парадигми розвитку, коли не технології, не економіка, а людина в її новій якості стане метою і смислом прогресу.

Так виникає і стверджується «людиноцентризм» — нова стратегія поступу суспільства, в основі якої —  не накопичення матеріальних благ і цінностей, а орієнтація на цінності духовні, знання, культуру, науку, без яких життя втрачає сенс і перспективу.
Актуальними філософськими пошуками відомий член-кореспондент НАН України Віктор Андрущенко.

Його філософські твори присвячені важливим проблемам сучасного соціуму, що знайшло своє відображення в його фундаментальній праці «Організоване суспільство».

В. Андрущенко досить аргументовано показує, що в сучасних умовах відродження людського обличчя цивілізації є завданням світового масштабу.

А це означає, на думку автора, що основними критеріями цивілізаційного поступу в європейському просторі є демократія й громадянське суспільство, соціальна та правова держава, національні інтереси, свобода та творчість, екологічна та інформаційна безпека, солідарність.

Особлива і незаперечна роль в організації життя філософського факультету завжди належала деканам. За всю його історію деканами факультету, починаючи з першого — Михайла Максимовича, були люди непересічні, закохані у філософську науку та освіту. Вони намагалися створити всі умови для глибоких філософських досліджень і забезпечити необхідні чинники підготовки високоосвічених спеціалістів.

Особливо варто підкреслити значну роль тих людей, які очолювали факультет від часу його відновлення в 1944 році, коли філософська освіта почала поширюватися у всіх вищих навчальних закладах, де відкривалися кафедри філософських дисциплін.

Деканами цього періоду були постаті справді неординарні, оскільки, окрім глибоких теоретичних знань, потрібно було мати серйозні навички організації й забезпечення навчального процесу. Очолювали філософський факультет, починаючи з 1944 року, професор Олександр Раєвський (1944—1945), професор Федір Москаленко (1946—1947), професор Микола Шлєпаков (1948—1949), доцент Микола Овандер (1950—1952), професор Іван Підгрушний (1953—1954), доцент Володимир Танчер (1954—1955). Починаючи з 1965 року, коли філософський факультет отримав статус окремого і самостійного, деканами були: професор Володимир Шинкарук (1965—1968), професор Володимир Танчер (1968—1971), професор Петро Дишлевий (1971—1977), професор Іван Надольний (1977—1987), професор Микола Тарасенко (1987—1995). Кожен із них зробив свій вагомий внесок у розвиток філософського факультету.

Так, за часів керівництва факультетом професора В. Танчера було відкрито відділення психології.

Під керівництвом професора І. Надольного філософський факультет зріс структурно і збагатився змістовно. У цей час було відкрито соціологічну лабораторію і відділення соціології (1986 рік). На факультеті здійснювалася підготовка фахівців для країн зарубіжжя — Чехословаччини, Польщі, Болгарії, Німеччини, Греції, Португалії, Ємену, Афганістану, В’єтнаму, Лаосу, Камбоджі, Монголії, Куби, Панами, Колумбії, Сирії, Лівану, Марокко, Тунісу, Конго, ПАР, Мадагаскару, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Анголи та ін. Багато хто із зарубіжних випускників філософського факультету в подальшому посів чільні державні й політичні посади у своїх країнах.

У роки керівництва факультетом професора П. Дишлевого було приділено значну увагу науковим дослідженням в галузі філософських проблем природознавства. У тогочасній науковій спільноті факультет було представлено науково-дослідницьким напрямком «Філософські проблеми наукових революцій».

За роки керівництва факультетом професора М. Тарасенка розпочалася підготовка фахівців-політологів, навчання здійснювалося за новими навчальними планами й програмами, які відповідали світовим стандартам.

Філософський факультет завжди виховував спеціалістів високоосвічених, глибоко ерудованих, здатних творчо й неординарно мислити. І не випадково багато випускників факультету посіли високі державні посади, очолюють вищі навчальні заклади, факультети й кафедри, стали відомими журналістами, представляють нашу державу за кордоном.

З приємністю хочеться зазначити, що 16 жовтня 2008 року конференція трудового колективу університету абсолютною більшістю голосів обрала ректором університету Героя України, академіка НАН України, академіка НАПН України, Надзвичайного і Повноважного Посла України, професора, нашого випускника Л. Губерського, а 2015-го на загальних виборах працівників університету його було переобрано на новий термін.

Актуальні та вагомі завдання стоять перед сьогоднішньою філософією: починаючи від засадничих начал людського буття і аж до проблем штучного інтелекту.

Неперевершеність і значимість філософії в тому, що вона не дає догматизуватися нашому мисленню, закостеніти нашому пізнанню і стимулює пошук у прагненні відкриття істини.

Хочу побажати нашому факультету, всім представникам нашого цеху невичерпної творчої енергії, вагомих наукових результатів, плідного служіння на благо нашої Батьківщини.