Фото rada.gov.ua
Як обшуки перетворюються на елемент корупції
У рамках парламентського контролю підкомітет з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції провів круглий стіл на тему «Обшук, як інструмент корупції: законодавчі чинники». Його учасники обговорили потребу внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, які більш надійно захищали б конституційне право приватної власності.
Захист права приватної власності є головним фактором рівня економічного і правового розвитку держави, від цього залежить і залучення іноземних інвестицій, наголосив голова підкомітету народний депутат України Ігор Луценко.
Присутні адвокати розповіли, що порушена проблема нині є болісною для бізнесу. Хоча в чинній редакції КПК є досить хороші гарантії непорушності права приватної власності, зокрема, визначено, що позбавити цих гарантій можна лише за вмотивованим рішенням суду, а тимчасово майно вилучається, доки не буде рішення суду. Судовий контроль теж передбачений у КПК — є інститут слідчих суддів, основний обов’язок яких — контролювати дотримання прав під час кримінального провадження. Відтак, дотримання права приватної власності теж повинно контролюватися слідчими суддями. Якщо під час обшуку майно тимчасово вилучається, прокурор чи слідчий упродовж 48 годин наступного робочого дня повинен звернутися до слідчого судді із клопотанням винести ухвалу суду про арешт майна. Якщо ж не буде рішення суду — майно має негайно повернутися власнику. Однак на практиці, зі слів учасників круглого столу, правоохоронні органи, слідчі та прокурори, нерідко під час обшуків безпідставно вилучають майно (приміром, сервери та комп’ютери ІТ-компаній), і таке майно утримується органами слідства упродовж невизначеного часу без вмотивованого судового рішення про арешт. Окрім того, у дозволі суду на обшук має бути вказано мотивований перелік майна, що підлягає вилученню. А цього часто немає. Відтак, вільне тлумачення норм закону слідчими і прокурорами дає можливість утримувати майно, вилучене в результаті санкціонованих обшуків скільки завгодно, без рішення суду. Ось тоді бізнесменам і доводиться «домовлятися» з правоохоронцями.
«Надто загальні фрази в ухвалі про дозвіл на обшук дозволяють вилучати все підряд на невизначений термін, — зауважив адвокат Юрій Радзієвський. — Якщо немає чітко прописаних параметрів того, що має бути вилучене, тоді особисто слідчий приймає рішення. А концентрація влади слідчого та прокурора відносно вилученого майна провокує його власника вирішувати питання про повернення у корупційний спосіб».
Показовим прикладом порушеної проблеми Ігор Луценко назвав так звану справу «діамантових прокурорів», в якій фігурують працівники органів прокуратури, котрі отримували хабарі від бізнесменів за повернення вилученої спецтехніки.
Представники адвокатських об’єднань переконані, що в усіх випадках рішення про арешт майна має приймати тільки суд. А також повинен бути судовий контроль після арешту майна. Адже якщо суд накладає арешт на майно — це рішення можна оскаржити у вищих судових інстанціях. А ухвалу слідчого судді оскаржити не можна, й відтак можна тримати вилучене майно скільки завгодно. Адвокати запропонували внести зміни до КПК України, чіткіше виписавши формулювання щодо дозволу на арешт і вилучення майна під час обшуку.
Натомість представники правоохоронних органів — Генпрокуратури, Нацполіції, СБУ, ДФС і ДБР вважають, що норми КПК чітко врегульовують порядок вилучення майна під час обшуків. Водночас вони визнали, що із трактуванням і застосуванням цих норм на практиці є певні проблеми.
Підкомітет рекомендував продовжити дискусію щодо внесення змін до КПК на рівні профільних парламентських комітетів — антикорупційного та правоохоронного. «З точки зору антикорупційної політики, краще двічі дмухати на холодне», — наголосив Ігор Луценко.
