Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Після певного шоку, спричиненого результатами першого туру виборів, частина українського суспільства (назвемо її «мисляча») вимагає... видовищ. Ідеться про дебати між кандидатами у Президенти перед голосуванням у другому турі. Цю ідею, згідно із соцопитуванням Фонду «Демократичні ініціативи», підтримують 71% громадян України. При цьому 38% респондентів вважають участь у дебатах обов’язковою, 34% — бажаною.
Законодавчо ця норма прописана, але кандидат має право відмовитися... Цим правом, схоже, і скористається Зеленський. Він веде агітацію серед свого електорату на концертах «95-го кварталу». А дебати в його концертний графік не вписуються. Поки що. Така суть відповіді на заклики вийти на публічну дискусію з опонентом політтехнолога штабу «Зе» Дмитра Разумкова.
Однак і серед прихильників прохідного кандидата активно обговорюється питання «дебати чи не дебати?». Лунають поради підготувати його до дебатів, навчити парирувати незручні питання й тримати удар. Мовляв, це вміння стане в пригоді Зеленському в майбутньому. Аргументи наводять такі: «...бо у нас поки що парламентсько-президентська республіка, а не президентська диктатура каГбе. І з огляду на це, йому доведеться жити з тим парламентом, який є, щонайменше півроку. І домовлятися з Порошенком у тому числі. А інакше він просто не зможе зробити легітимним жодне рішення. Я ж зараз не відкрию Америку, якщо скажу, що звільнити, наприклад, прем’єра він не зможе? Без коаліції він буде в.о. хоч сто років».
Риторика піару Зеленського поки що така: про що говорити зі старою владою? Однак вона не влаштовує багатьох виборців 30+ цього кандидата. «Мені відомо, що може і як говорить Порошенко, тому слухати його на дебатах, можливо, і немає сенсу. Але я впевнена, що кожен громадянин країни хотів би побачити Зеленського в прямому ефірі, коли він відповідає на запитання народу. Тому якщо не дебати, то інший спосіб комунікації кандидата Зеленського й народу необхідний». Або така думка: «Що ви чекаєте від дебатів — обвинувачень і образ? Але ні. Мені це рандеву не цікаве! А от програму на перший рік президенства Володимир надати зобов’язаний!».
Щодо молодої частини електорату, яку Зеленський вивів зі стану апатії (і це досягнення його команди) на виборчі дільниці, то дебати навряд чи вплинуть на її вибір. Говорять кандидати різними мовами. Тож цілком можливо, що електорат кожного з них почує те, що він хоче почути. І це мало що змінить...
Тим часом, обрана тактика ігнору дебатів — це теж позиція. І досить непрограшна. Для опонента і його прихильників — привід понервувати, показати емоції, які в результаті можуть бути (і, найімовірніше, будуть) використані проти. Мовляв, занервували, виходить, бояться чи щось на кшталт цього...
У глядачів-виборців, принаймні юної його частини, така модель поведінки кумира викликає схвалення. Тому що це близько й зрозуміло молоді.
