На знімку: автори телепроекту Микола Княжицький та Михайло Крупієвський.
Фото зі сторінки Миколи Княжицького у Фейсбуці.
Горяни не уявляють свого життя без Божого храму. Якщо далеко до центру села — будують святині на присілках. Деякі споруджені без єдиного цвяха. На щастя, ще збереглися храми, яких понад сотню років не торкалася рука доморощених «реставраторів». Це, приміром, церква в селі Бистрець Верховинського району, яку висвячував митрополит Андрей Шептицький.
«Автентичні розписи, яким понад 150 років, збереглися і в селі Барвінків: у храмі — пам’ятці архітектури національного значення. У дерев’яній церкві Криворівні відбувалися події, відображені у фільмі «Тіні забутих предків». Тут бував славнозвісний бунтар Довбуш. Тепер на храмі відновили гонтове покриття — повертаємося до витоків. У Красноїллі також давній храм. Його пов’язуємо з іменем Гната Хоткевича. Письменник-класик відомий іще як засновник першого гуцульського театру, з яким гастролював просторами тодішніх Австро-Угорської та Російської імперій. Маємо чим пишатися», — розповідає голова Верховинської районної ради Іван Шкіндюк.
Народний депутат Микола Княжицький, який часто буває у Карпатах, вирішив привернути увагу до сакральної спадщини краю. Спільно з телеканалом «Еспресо», режисером та оператором Михайлом Крупієвським за підтримки Українського культурного фонду реалізував проект «Унікальні дерев’яні церкви Верховинського району».
Таких тут — одинадцять. Звідти — відповідна кількість телепередач. У них розповіді про давні храми та особливий дух, таємничість і привабливість Гуцульщини. А ще про те, як мешканці високогірного краю бережуть і підтримують унікальні надбання предків, а спільна праця гуртує громади.
У мистецькому просторі «Вагабундо» Івано-Франківська відбулася перша презентація телепроекту. Другу Микола Княжицький та Михайло Крупієвський провели у Верховинській школі. На заході побували священики з усіх 11 церков, науковці, представники влади, мешканці району. Кожна з церковних громад отримала в подарунок DVD-диски з усіма серіями телефільму. Самі ж верховинці не стримували емоцій після презентації, адже завдяки телепроекту дізналися багато нового.
«Цикл передач про наші старовинні церкви є унікальним, адже до цього часу ніхто не знімав таких проектів. Це історія кожного з 11 дерев’яних храмів. Усі — діючі, більшість перебуває в задовільному стані. Люди збирають кошти на ремонт та підтримання святинь, беруть участь у реставрації. Важливо, що автори не тільки зафільмували пам’ятки, а й показали на всю країну роботу громад», — поділився враженнями мешканець Верховини, письменник Василь Нагірняк.
«Ми біжимо життям замість того, щоб зупинитися, поцінувати надбання предків. Горяни завжди дбали про свої храми. Доглядали навіть у радянський період, коли було заборонено. Робили це таємно. Потайки робили всі Богослужебні справи, брали шлюби та хрестили дітей. Навіть у Верховині, де церкву спалили в 1944-му фашисти. Громади, які добилися, щоб святині не закривали, — у Криворівні, Красноїллі та Ільцях — там історична пам’ять не переривалася. Повертаємося до минулого. Навколо сакральної спадщини будується майбутнє», — підсумував Іван Шкіндюк.
Замість післямови
Можна щодня бувати в цікавому місці і просто звикнути та не зважати на його унікальність. Або ж замалювати яскравими сучасними фарбами напівстерті розписи в давніх храмах та старі образи — й не вникати в автентику.
Скільки історичних цінностей, пам’яток архітектури втрачено через сумнівну моду на євроремонти, металочерепицю, ковані огорожі, сайдинг під дерево та декоративну цеглу чи підлогу.
Із завмиранням серця торік зайшла до старої церкви на Львівщині, де мене хрестили. Трепетно переступила поріг — із надією побачити знайомі ікони, до яких маленькою молилася. Та ба! Все блищить новизною, сяє позолотою. Наче й красиво, однак не те. Не зачіпає. Зі щемом у серці вийшла...
