На пісенне дійство під такою назвою, що відбудеться завтра в столичному Національному палаці мистецтв «Україна», скликає своїх шанувальників видатний поет-пісняр Вадим Крищенко.

Кожен поет-пісняр має ту одну Богом даровану поезію, яка є своєрідним символом усієї його творчості. В Андрія Малишка це «Пісня про рушник», у Бориса Олійника — «Пісня про матір», у Михайла Ткача — «Ясени», у Дмитра Павличка — «Два кольори», у Дмитра Луценка — «Києве мій», у Миколи Сингаївського — «Чорнобривці»...

Має таку пісню і поет Вадим Крищенко, якому цими днями виповнилося 84 роки. Серед майже тисячі написаних ним пісень осібне місце посідає твір «Наливаймо, браття, кришталеві чаші». До слова, замолоду він і не думав, що може стати поетом.

Поривався у театральний інститут, але гору взяла журналістика. Ще студентом факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка писав вірші й не квапився їх подавати на суд людський. Тільки в свої двадцять вісім літ одважився на збірку «Тепла прорість». Новобранця літературного цеху тоді привітав сам Андрій Малишко, перед звершеннями якого завше схилявся Вадим Крищенко. Андрій Самійлович сказав: «У ваших віршах звучить пісня». І як у воду дивився!

У 1966 році вийшла поетична збірка Вадима Крищенка під назвою «Щирість». Потрапила вона до рук знаного бандуриста Віктора Лісовола. Саме тоді був надрукований незвичний для того часу вірш із пручкими, мов стремено, рядками:

Наливаймо, браття,
Кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали,
Щоб кулі минали
Голівоньки наші.

Бандурист і композитор В. Лісовол невдовзі поклав пломінкі слова на музику. Цей самобутній твір із бунтарським духом (чого тільки вартують рядки «Козаку не треба ні срібла, ні злата, тільки б Україна не була катами на хресті розп’ята!») спершу зазвучав не на весь голос. Його виконували в гуртах, у тісному колі. Згодом мелодію підхопили Ніна Матвієнко, гурт «Гомін», Волинський народний хор, квартет «Явір», інші ансамблі. Але тільки в 1990-ті роки пісня задзвеніла на всю потугу. Нині під її маршеву мелодію крокує українське військо, вона на устах у захисників Вітчизни, які воюють із підступним російським агресором. Ця пісня подеколи звучить на хвилях радіоефіру, її взяв до свого серця народ. А це — найвище визнання творчості митця.

Окрім уже згаданої, серця слухачів полонять багато інших сучасних популярних пісень Вадима Крищенка — «Хай щастить вам, люди добрі!», «Одна-єдина», «Гей ви, козаченьки», «Батько і мати», «До маминих очей», «Усі ми прагнемо любові», «Я — України син», «Вставаймо, браття-українці», «Білі нарциси», «Вишенька-черешенька»...

А кому не припала до серця його пісня «Я до кладочки іду», написана у сув’язі з композитором Климентієм Домінченим. Цей твір проклав дорогу до естрадного олімпу відомій співачці Аллі Кудлай. Не стихає Крищенкова пісня «Берег любові», яку свого часу співав чудовий дует — Лілія Сандулеса та Іво Бобул. А як колись натхненно зазвучала його «Молитва», першою виконавицею якої стала Оксана Білозір.

Велика дружба єднала і єднає поета з визначними сучасними українськими композиторами та виконавцями. Він пишається тим, що його твори розпросторилися світами завдяки таким співакам, як Дмитро Гнатюк, Раїса Кириченко, Назарій Яремчук, Іван Мацялко. Твори Вадима Дмитровича озвучились на вустах Василя Зінкевича, Івана Поповича, Павла Дворського, Алли Попової, Олександра Василенка, Надії Шестак, Дмитра та Назарія Яремчуків, Тетяни Піскарьової, молодих і надзвичайно талановитих Світлани Весни, Михайла Брунського, Дмитра Андрійця і багатьох інших. Чимало із них радо продемонструють свій хист і на мистецькому дійстві «Спаси мене, пісне». А ще радуватимуть глядачів гурти «Червоні маки» та «Будьмо!», квартет «Гетьман», уславлений Український народний хор імені Г. Верьовки...

За своє творче життя Вадим Крищенко зробив надзвичайно багато. Кількість його поетичних книжок перевалює за п’ятдесят, він дав життя майже тисячі пісень. Золотою сторінкою в українському мистецтві стала своєрідна вистава «Хай святиться ім’я Твоє, або Десять Господніх заповідей», створена на основі Крищенкових творів (він же — один із її ініціаторів). Це високомистецьке дійство навіть номінувалось на Шевченківську премію, що само собою свідчить про небуденність проекту.

Видатний наш поет-пісняр Вадим Крищенко народився в Житомирі, в студентському гуртожитку. А натхнення набирався в селі Глибочок Баранівського району на Житомирщині. Тут, під крилом бабусі Уляни, він черпав красу рідних мелодій, казок, легенд, долучався до мелодики рідного слова. Тим-то поезія Вадима Крищенка така близька й потрібна людям. Із проханням дістати нову книжку до поета щодень звертаються телефоном і пишуть у листах шанувальники його неперебутнього таланту.

— Я тішуся такими листами й дзвінками, — зізнається Маестро. — А взагалі, коли пишу новий твір, у мені бринять оті далекі срібні дзвіночки дитинства, оті неповторні українські мелодії, від яких щоразу тепліє на серці. Скажу мовою поезії:

Себе я запитаю сам — 
І відповідь знайдеться 
поряд:
Для мене батьківщина 
там,
Де українською 
говорять.

Благословенні будьте, Вадиме Дмитровичу! І хай рясніше квітує сад Ваших пісень!

Андрій МЕЛЬНИЧУК, заслужений журналіст України.