...Спочатку — маленький відступ. Кілька років тому на одній із прес-конференцій автор цих рядків поставив начальникові Закарпатського облуправління лісового та мисливського господарства Валерію Мурзі питання з трохи іронічним підтекстом: за останні десятиліття у закарпатському лісі політиканства більше, ніж у вірменській котлеті хліба... Ледь посміхнувшись, очільник галузі одразу став серйозним і відповів: «Ліс — найбільший природний ресурс Закарпаття, який до того ж поновлюється. І немало тих, котрі хотіли би мати до нього доступ». Через те, очевидно, додамо від себе, ті, котрі дуже рвуться до державного багатства, огульно критикують переважно фахову роботу управління та його підрозділів на місцях, зовсім не розбираючись у суті справи. Бо ж давно відомо: сказана сто разів брехня на сто перший раз може сприйматися й за правду.
Останнім часом такі нападки націлилися на Ужгородський лісгосп. Його масиви зеленим вінком огортають Ужгород. Тож фактом є і те, що в обласному центрі проживає кожен десятий закарпатець. І в цьому місті найбільше людей, котрі щиро вболівають за своє і здоров’я своїх дітей. Це природно. І справедливі домагання таких громадян слід лише вітати. Але правда і в тому, що в Ужгороді та навколишніх великих селах однозначно помітний прошарок і тих, хто просто, «бо модно», вважає свою персону знавцем «широкого профілю» у футболі, медицині та... лісі. Але в лісі вже століттями існують такі само суворі вимоги ведення господарства, як і незаперечні правила в футболі, дорожнього руху. І працюють у лісах дипломовані, досвідчені, компетентні фахівці. Їм так само боляче, як і кожному з нас, коли глузують з їхніх щоденних зусиль, несправедливо кривдять, оббріхують нарешті...
Та щоб розібратися в ситуації докладно й об’єктивно, поставити крапки над «і», ми запросили до розмови директора державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» Василя Кия (на знімку).
Навколо міста — десятикілометрова рекреаційна зона
— Наше господарство (скорочено «Ужліс») — єдине в області, де частина лісів головного користування становить найменший об’єм — п’ять тисяч кубометрів у буковому господарстві. На дев’яносто відсотків наші ліси охоронні — водозахисні, рекреаційно-оздоровчі й історико-культурного значення. Тому до них застосовується спеціальний режим господарювання: проводяться лише санітарні й рубки догляду та заходи з метою підвищення естетичного вигляду. Адже навколо Ужгорода в радіусі десяти кілометрів виділена спеціальна рекреаційна зона, яка посідає вагоме місце в оздоровленні населення найзахіднішого обласного центру України. У місті й навколишніх селах найбільш заселена частина краю — на квадратному кілометрі проживає сто сорок осіб. Тож лише десять відсотків лісів — експлуатаційні, — розповідає директор. — Тому пріоритетні напрями нашої діяльності залишаються незмінними: відновлення, підвищення продуктивності лісів; створення насаджень технічно цінних порід; збереження та посилення їхніх захисних властивостей. Звичайно, охорона від незаконних рубок, пошкоджень, пожеж, хвороб та шкідників — також на контролі, як і ведення мисливського господарства та збільшення звірини в лісі. Це для нас особливо важливо. Тому про лісових мешканців дбаємо цілий рік. Буваючи в лісах нашого господарства, побачите годівниці для оленів і диких кіз, засіяні зерновими у віддалених місцинах плантації для диких свиней, заготовляємо на зиму корми, дбаємо про пташок... Це наша копітка повсякденна і воднораз пріоритетна робота.
— Хочу ще раз наголосити: лісовий фонд лісгоспу розташований переважно поблизу обласного центру на відстані до 30 кілометрів і утворює зелений пояс навколо Ужгорода. Виділено 1846,5 гектара ділянок природо-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, — каже В. Кий. — Оскільки у лісах підприємства обмежено проведення рубок головного користування, відсоток деревостанів віком сто і більше років становить: у букових лісах — майже 60 відсотків, у дубових — майже 46.
Всихають дубові й букові насадження. Чому?
— У насадженнях сторічного віку, особливо в умовах значного антропогенного навантаження (загазованість та масове відвідування лісів населенням), — продовжує директор, — поступово відбуваються процеси ослаблення дерев, їх пошкодження хворобами і, як наслідок, — всихання.
Основною причиною всихання дуба, за висновками науковців, є його ослаблення внаслідок різкого коливання рівня ґрунтових вод та процесів глобального потепління.
Дуб звичайний ослаблюється внаслідок чергування вологих років (2008, 2010, 2013, коли протягом вегетаційного періоду вода буквально стояла в лісі) та посушливих (2015, 2016). Ослаблені дерева всихають від розвитку на них трутовиків, омели, опенька осіннього, поперечного раку.
Дуб скельний всихає після посух 2015-го та 2016 року. Крім того, дубові деревостани поблизу Ужгорода зазнають дуже великого впливу антропогенних факторів (загазованість, велика кількість місцевих жителів, які відвідують ліси).
Останні три роки спостерігаються процеси всихання й інших порід, зокрема ясена, бука та каштана їстівного. За дослідженнями спеціалістів Українського державного лісотехнічного університету, ясеневі насадження уражені некрозом гілок — це захворювання з початку 2000-х років спостерігається на території всієї Європи, особливо в країнах Балтії та Великій Британії. В Ужгородському лісгоспі обліковано 68,6 гектара таких насаджень.
Всихання бука спостерігається після катастрофічних вітровалів та бурелому, які сталися у травні 2014 року.
Що бентежить людей, те тривожить і лісівників
— Але ж, Василю Васильовичу, як випливає з наявної ситуації, про ці всі біди мало або й зовсім не знають люди, котрі проживають навколо цих лісових масивів. Чи не так?
— На жаль, мабуть, так. Місцеве населення і туристи у мережі Інтернет висловлюють часом негативні думки щодо проведення вибіркових санітарних рубок. Їх бентежить вигляд пнів та зрубаних дерев, але пересічні громадяни зрідка бувають у лісі і не можуть постійно спостерігати, як протягом кількох років листя на деревах спочатку жовтіє посеред літа, потім опадає, а наступної весни, починаючи з вершини дерева, листя не розпускається. Отже, триває всихання вершини та бокових гілок. При цьому нижня, комлева, частина дерева залишається за зовнішніми ознаками здоровою!..
Хочу також наголосити: починаючи з 2016 року «Ужліс», відповідно до вимог нової редакції «Санітарних правил у лісах України», не проводить суцільних санітарних рубок, а під час вибіркових — вибирається лише до двадцяти відсотків запасу деревостану. При цьому вибираються сухостійні, пошкоджені хворобами або стихійними явищами дерева. Адже відомо: якщо залишати сухостій та хворі дерева, то за декілька років з них обпадають сухі гілки, які поступово захаращують деревостани. А це передумова виникнення пожежної небезпеки.
Одне слово, робота у лісі триває постійно. І наше покликання, незважаючи на різні причини природного та іншого походження, — зберегти ліс.
