Конституційна норма (ст. 39) про право громадян мирно збиратися і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації загальновідома. Ми не ставимо завдання з’ясувати хто, що, коли порушив і чому сьогодні суспільство перебуває на межі громадянської війни. Ми прагнемо донести до наших читачів основну інформацію про те, що можуть робити правоохоронці і чого вони категорично робити не можуть під час масових заходів, а також і те, які права є в людей, що опинилися на місці, де відбуваються ці заходи.
Після набрання чинності «законами 16 січня» до мирних демонстрантів, окрім вимоги завчасного повідомлення органів виконавчої влади про масові заходи, з’явилися додаткові вимоги, невиконання яких вважається порушенням громадського порядку і характеризує масові зібрання як немирні заходи, масові заворушення. Отже, заборонено участь у масовому заході в масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи, зі зброєю, з використанням відкритого вогню, піротехнічних засобів, вибухових чи легкозаймистих речовин, спеціальних засобів самооборони (арматурою, кийками тощо).
Міліція має право застосовувати спеціальні засоби:
1) для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров’ю;
2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх приналежності, або їх звільнення в разі захоплення;
4) для затримання і доставлення до міліції або іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоду оточуючим або собі;
5) для припинення опору працівникам міліції, які виконують службові обов’язки з охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю;
6) для звільнення заручників.
Забороняється застосування спеціальних засобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків вчинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
Попередження про застосування спецзасобів не є обов’язковим, але обов’язковими є співмірність застосованого заходу з рівнем наслідків, що можуть бути спричинені відповідною загрозою, та необхідністю в будь-якому разі мінімізувати можливу шкоду життю і здоров’ю людей, в тому числі і правопорушників (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про міліцію»).
Міліція, застосовуючи спецзасоби, має дотримуватися таких обмежень їх використання:
1) забороняється завдання ударів будь-яким кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах (гумовим — по животу; пластиковим типу «тонфа» — по сонячному сплетінні, низу живота, нирках, куприку);
2) світлошумові засоби відволікаючої дії застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини;
3) в разі застосування сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;
4) «Черемуха-1», «Черемуха-4», «Черемуха-12», «Сирень-3» та «Облако» застосовуються тільки на відкритій місцевості.
5) патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії «Волна-р» відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на відстань не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.
За яких підстав може бути затримано особу?
У разі, якщо:
1) особа вчинила або намагається вчинити адміністративне чи кримінальне правопорушення;
2) не має при собі документів, що посвідчують її.
Ураховуючи ситуацію в Києві, підставою для затримання осіб-мітингувальників може бути: злісна непокора законним вимогам правоохоронця; порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, демонстрацій; створення загрози життю та здоров’ю громадян або міліціонерів; пошкодження або знищення майна, масові заворушення тощо.
Термін затримання при вчиненні адміністративного правопорушення не може перевищувати трьох годин (ст. 263 КпАП), у разі підозри про вчинення злочину — не більш як 72 години з моменту затримання (ст. 211 КПК).
Працівники правопорядку зобов’язані негайно повідомити родичів затриманої особи (ст. 261 КпАП), а у кримінальному провадженні надати таку можливість затриманому (ст. 213 КПК). Особа має бути негайно звільнена після зникнення обставин для затримання або спливу строку тримання особи.
Під час затримання складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час затримання, дані про особу, яку затримано, підстави затримання, пояснення порушника.
Отже, під час масових заворушень радимо:
не носити з собою ніякої зброї чи чогось протизаконного;
старайтеся триматися з краю натовпу і не бути затисненим між міліцією та основною групою учасників акції протесту. Якщо опинилися в центрі подій, то намагайтеся негайно вибратися в безпечніше місце, до того ж краще підняти руки вгору (так легше буде вийти з натовпу і міліція побачить, що у вас немає в руках нічого такого, що може спровокувати їх на застосування спецзасобів;
тримайтеся подалі від агресивно налаштованих людей, які можуть спровокувати насильство, кидати каміння тощо;
будьте ввічливі та уникайте протистояння з міліцією;
Антон ГАЛЬ, Назар ПРОКОПІВ, юристи.
Права затриманого:
1) має знати підстави затримання;
2) службова особа зобов’язана роз’яснити затриманому його права та обов’язки (ст. 212 КПК);
3) належне поводження з боку правоохоронців. Правоохоронці зобов’язані дотримуватися прав затриманого та не вчиняти дії, які б порушували його право на честь та гідність (ст. 212 КПК);
4) у разі потреби — на отримання невідкладної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. Затриманий може сам вибрати медичного працівника, який буде надавати йому допомогу (ст. 212 КПК);
5) письмово фіксувати зауваження до складеного протоколу;
6) користуватися допомогою правозахисника (адвоката) (ст. 59 Конституції України). Без правозахисника затриманий має право відмовитися давати свідчення та пояснення (ст. 218 КПК). Незабезпечення права на захист може стати підставою для скасування будь-яких рішень правоохоронців і судів стосовно затриманого.
