Нещодавно млинівчани звернулися до Рівненської обласної ради, щоб вона дала хід процедурі присвоєння звання Героя України земляку, воїну-«кіборгу» Василю Соколовському (на знімку).
У зверненні, зокрема, йдеться про те, що російсько-українська так звана гібридна війна на Донбасі дала життя неологізму «кіборги» — так в Україні назвали мужніх і нескорених захисників Донецького аеропорту. У січні 2015 року весь світ дізнався про лицарів, які останніми залишали вщент розбитий і спустошений один із найдорожчих аеропортів Європи. Зранений, але живий із того пекельного кола вибрався 33-річний млинівчанин Василь Соколовський — командир окремого розвідувально-десантного взводу.
Він вижив під обстрілами ворожих танків і самохідної артилерійської установки, коли у відповідь можна було дати хіба що автоматну чергу. Допоки командування «вирішувало питання», «кіборги» вгризалися і вживалися в шматочки термінала аеропорту.
Василь витримав газову атаку. Разом із чотирма побратимами відбивав атаку сепарів, а про бойове напруження може свідчити такий факт: за 5 хвилин десантник вистріляв 12 магазинів із патронами.
Із переламаною ногою, розірваними зв’язками йому пощастило вижити після підриву аеропорту, при цьому з автомата він поливав свинцем ворогів, які намагалися взяти штурмом залишки неприступного для них об’єкта і полонити українських воїнів. Куля влучила десантнику в плече, пройшла навиліт і застрягла в бронежилеті.
Василь Соколовський перев’язував поранених побратимів, на його очах дехто з них прощався з рідними в телефонному режимі. Василь також із чийогось «мобільника» зателефонував брату, попрощався і попросив передати батькам, що дуже їх любить: сам зателефонувати до них не наважився.
Розуміючи, що шансів вижити не залишається, із побратимом січневого світанку вирушили в бік позицій українських вояків. Сім кілометрів повзли злітною смугою із відкритим переломом ноги та простріленою другою ногою в надії хіба що на Всевишнього, солдатську удачу та власну силу і волю. Врешті герої дісталися до своїх.
Далі — госпіталі, місяці лікування. Ще одним випробуванням для млинівчанина стала смерть батька від невиліковної хвороби, а також хвора мама, яка втратила зір. Після одужання Василь знову на передовій у найгарячіших точках: командував взводом 130-го розвідувального батальйону. На війні — до серпня 2018 року.
Василь Соколовський був представлений до звання Героя України. На жаль, не склалося. Подейкують, через бунтівний характер «кіборга».
Україна відзначила подвиг млинівчанина орденом «За мужність» III ступеня. Звісно, це висока нагорода. Однак, зважаючи на мужні і героїчні дії військового розвідника, велич його подвигу у неймовірно складних бойових умовах, виявлені при цьому героїзм, мужність, вірність військовій присязі та українському народу, вважаємо, що наш земляк заслуговує присвоєння йому звання Героя України.
Розуміємо, що наша думка і наші тверді переконання — маленька краплинка в морі офіційної нагородної ієрархії. Знаємо, що у вищих нагородних інстанціях достатньо інформації про героїзм мужнього українського воїна Василя Соколовського.
Усвідомлюємо, що викладена нами інформація може так і залишитися в надрах складної бюрократичної машини, тому апелюємо до людей із відповідних державних інстанцій, які вже ознайомлювалися з літописом героїчного подвигу Василя Соколовського, апелюємо до його побратимів, які були свідками тих вчинків, і закликаємо всіх підтримати прагнення земляків славного «кіборга» в надії на торжество справедливості. Україні потрібні живі Герої. І такий Герой мешкає в нашому селищі Млинів на Рівненщині.
Млинів
Рівненської області.
Фото автора.
