У цьому переконаний український письменник, філософ, політв’язень радянського режиму Євген Сверстюк (на знімку). Ми запитали у відомого українця про його бачення ситуації та шляхів виходу з політичної кризи.
— Євгене Олександровичу, розчарування, яке українці пережили після 2004 року, давало підстави скептикам стверджувати, що нового Майдану ніколи не буде. На вашу думку, що вивело людей на вулицю і що їх там тримає досі?
— Після хвиль піднесення наступають хвилі занепаду, в тому числі духовного, та зневіри. Тож ті люди, які казали: «Більше Майдан не з’явиться» — це був голос духовного занепаду. Це не був життєвий досвід. Бо якби вони його мали, то знали: протягом ХХ століття було багато майданів. Тож було зрозуміло, що це не востаннє люди вийшли на вулицю. Не було зрозуміло — яким саме буде новий Майдан. Але нині можемо сказати: цього разу він більш зрілий, набагато серйозніший. І необхідний для очищення від кримінальної зарази, яка проникла в усі кори суспільства. Ми не чекаємо, що ця чума зійде просто так. Водночас цілком зрозуміло, що це станеться. І це є джерелом оптимізму.
— Чи можна нині говорити про те, що опозиція не впливає на ситуацію на вулиці, адже їхні заклики повернутися з Грушевського на Майдан Незалежності, які ще нещодавно лунали, залишилися не почутими. А на останньому віче люди вимагали назвати єдиного лідера спротиву...
— Я би навіть боявся появи одного лідера спротиву. Його би просто знищили. Водночас я не сказав би, що погано тримається наша опозиція. Вони діють в бойових умовах, визрівають. Нам легко говорити, але уявіть собі людей, які стоять на вулиці два місяці, вони хочуть щось робити, їх дуже важко стримати. В них здають нерви, тож і проганяють лідерів. Не дивуймося! Головне, що жоден лідер опозиції не опустився до того, щоб підбурювати до силових дій. Вони одностайні й підтримують один одного.
— Який ви бачите вихід із ситуації, що склалася? Мирний варіант ще можливий?
— Відповідь на це запитання залежить від того, якою мірою буде затиснутий Янукович. Аргументи на нього не діють. Тож питання полягає у наданні гарантій. Вважаю, що йому потрібно їх дати. Інакшого способу немає. Ще один аргумент, щоправда, слабенький — це Захід. Я вважаю, дуже важливим те, що в Давосі вшанували хвилиною мовчання жертв Майдану і відкликали запрошення Азарова. Нині Президент у дуже важкому становищі. Це чоловік без морального стрижня. Якби він його мав, то перше, що зробив би, — поговорив із кардиналом Гузаром. Але йому це не потрібно. Він вагається між тим, що йому обіцяють у Москві, й тим, чим його там лякають. Ситуація ускладнюється тим, що йому мало хто співчуває.
Як вирішиться ситуація? Буде так, як Бог дасть. Ми ж сподіватимемося на мирне вирішення питання.
— Чи можна вже нині говорити про якісь уроки, висновки, котрі мають засвоїти влада, політики та громадянське суспільство?
— Майдан — це національний університет. Ми повинні мріяти, щоб усі українці були свідомі. Сьогодні йде боротьба за пробудження людських душ. Тож важливо зберегти дух Майдану. Всі тимчасові явища на площах минають, але не минає те, що людина вклала як частку своєї душі, сумління і своєї причетності до історії.
Що стосується політиків, то серед них є лише окремі світлі голови. Головне — уміти з ними говорити. Діалог в нинішніх українських умовах — це надзвичайно важлива річ.
Записала Олена ГОРБУНОВА.
