Ставок із субстратом до нересту новоселів готовий.

Фото автора.

Держустанова «Новокаховський рибозавод частикових риб» придбала на Київщині 150 дорослих самців і 100 самок в’юна.

Вони вже тут трохи обжилися, а тепер новоселів готують до нересту в окремому ставку. Нічого надзвичайного для цього не треба. Хіба що вода, прогріта сонечком до 12—14 градусів, та субстрат у вигляді коренів верби й соснових гілочок. Молодь тут підгодовуватимуть, аж доки вона підросте до двох—трьох сантиметрів і набере грамів із п’ять ваги. А потім, у жовтні—грудні, випустять у річку.

Ось такі вони — в’юни.

Рибоводи кажуть, що працювати з в’юнами для людей — одне задоволення. До насичення свого життєвого середовища киснем вони не примхливі, стійко переносять спеку, підгодовувати їх можна мотилем чи навіть звичайними дощовими хробаками. Та й до хвороб стійкі. Хіба що невеличкі — не більше 23—24 сантиметрів завдовжки. Але пересічному читачеві може бути незрозуміло, чому фахівці зупинилися саме на цьому виді. Адже через несприятливу екологію, кліматичні зміни та хижацький промисел в Дніпрі під загрозою зникнення і рибець, і чехонь, і чимало інших, колись поширених, «аборигенів». Вичерпна відповідь на це запитання є.

— По-перше, в’юни в дикій природі харчуються личинками комах (хірономідами), в тому числі й личинками комарів. Якщо вдасться знову акліматизувати їх у дельті Дніпра, кровососи значно менше людям допікатимуть. По-друге, в’юни невибагливі, їх вирощування не потребує значних витрат, на відміну від звичних товстолобів чи коропів, — пояснює директор Новокаховського рибозаводу частикових риб Ігор Дикуха.

Директор «Новокаховського рибзаводу частикових риб» Ігор Дикуха оглядає щойно впійманих плідників в’юна.

Але є ще один не менш суттєвий момент. Якщо вдасться відпрацювати технологію штучного розмноження та подальшого вирощування в’юнів, цей вид може виявитися надзвичайно перспективним і для приватних ставкових господарств. Адже там, де на квадратний метр водного дзеркала нині мають лише кілька кілограмів форелі, в’юнів можна отримати кілька центнерів. І закупівельна ціна на нього в Україні сьогодні сягає 250 гривень за кілограм, що ненабагато дешевше, ніж за форель. До того ж ця рибка має величезний експортний потенціал. У багатьох країнах її вважають за делікатес, а у Франції, Японії, Китаї навіть є популярні ресторани, де готують виключно страви з в’юна.

До речі, на відтворення в’юна держава не витратила жодної копійки з бюджету. Новокаховські рибоводи-ентузіасти працюють з ним виключно за рахунок власних ресурсів — їх багато не потрібно. Єдине, на що доводиться витрачатися, так це… на коров’ячий гній, який є ідеальним органічним добривом і стимулює ріст донних водоростей у ставках. Але великої рогатої худоби на Херсонщині залишилося настільки мало, що господарство-постачальника такої «продукції» ледь відшукали. І через скажений попит за тонну гною з доставкою доводиться платити по чотириста гривень. А що вдієш, така ринкова кон’юнктура.

Херсонська область.