У 2018 році за фактами порушення вимог закону про запобігання корупції та врегулювання конфлікту інтересів і пов’язаних з цим обмежень НАЗК склало та скерувало до суду 471 протокол про адміністративні правопорушення. Переважну більшість — 459 протоколів — складено за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, але НАЗК «пачками» складає протоколи і за іншими тематиками.

Один з цікавих нещодавніх прецедентів — справа депутата Київської міської ради Максима Конобаса, що у квітні 2019 року розглядалася Шевченківським районним судом міста Києва.

НАЗК стверджувало, що депутат не має права голосувати про прийняття порядку денного сесії, якщо в ньому міститься окреме питання, щодо якого депутат повідомив наявність реального конфлікту інтересів. Попри    те, що пан Конобас самостійно публічно оголосив про конфлікт інтересів щодо конкретного питання під час засідання ради, НАЗК склало та скерувало до суду два протоколи щодо депутата про адміністративні правопорушення.

Шевченківський районний суд міста Києва встановив відсутність підстав для притягнення депутата до відповідальності за порушення антикорупційного законодавства у зв’язку з відсутністю події та складу правопорушення. Суд дійшов висновку, що голосування за прийняття порядку денного не є прийняттям рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Цю і ще з десяток справ проти НАЗК вела відома юридична фірма «Ілляшев та Партнери».

Позиція суду

Аналіз законодавства свідчить, що розгляд та прийняття порядку денного пленарного засідання сесії ради не є розглядом питання, щодо якого в депутата виникає конфлікт інтересів.

Усі питання, пов’язані з підготовкою та розглядом місцевою радою питань на пленарних засіданнях, щодо затвердження порядку денного пленарних засідань, а також порядок повідомлення депутатом про наявність у нього конфлікту інтересів під час розгляду певного питання регулюються відповідним регламентом ради. Проект порядку денного пленарного засідання сесії місцевої ради є процедурним документом, що визначає, які саме проекти рішень та в якому порядку виносяться на голосування. Враховуючи, що проекти рішень включаються до порядку денного заздалегідь і голосуються в цілому, відсутня суперечність між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень.

Сотні перевірок попереду

У період з 21 січня по 18 березня 2019 року НАЗК видало низку рішень про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. До переліку тих, хто потрапив під перевірку, увійшли як деякі міністри, народні депутати, судді, так і місцеві чиновники.

Повна перевірка декларації проводиться на предмет з’ясування достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірки на наявність конфлікту інтересів або ознак незаконного збагачення. Як свідчить практика, більшість таких перевірок закінчується складанням адміністративного протоколу та направленням справи до суду або направленням подання до спеціально уповноважених органів у сфері протидії корупції щодо наявності ознак кримінального правопорушення.

«Цікаво, що про те, що НАЗК фактично «штампує» тисячі протоколів, навіть не переймаючись їхньою долею в судах, свідчить навіть їхній  власний офіційний Інтернет-сайт: «Національне агентство не володіє в повному обсязі інформацією щодо результатів розгляду відповідних справ про адміністративні правопорушення», — зазначає Роман Марченко, старший партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери».

Сукупно по адміністративним та кримінальним справам кількість рішень у судовому реєстрі сягає майже десяти тисяч. Враховуючи той факт, що обов’язок щодо подання електронних декларації з’явився порівняно нещодавно, ця кількість є досить значною.

Аналіз судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчить про те, що переважна більшість вироків за ст. 366-1 Кримінального кодексу України (подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації) є обвинувальними.

При цьому при визнанні особи винною за ст. 366-1 КК України обов’язкове призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, що означає звільнення з посади.

Для постановлення обвинувального вироку суду достатньо доведення факту вчинення особою діяння у вигляді неподання, несвоєчасного подання декларації чи подання недостовірних відомостей у декларації. При цьому суди, як правило, не досліджують, умисно чи з необережності діяла особа, резюмуючи наявність саме умислу. Хоча, як відомо, непоодинокими є випадки, коли умисел був відсутній, а особа саме через нерозуміння законодавства, що є досить складним, не відобразила або неналежним чином відобразила певні відомості в декларації.

Процедура повної перевірки декларації включає декілька етапів, суб’єкту декларування надається право надати письмові пояснення та копії підтвердних документів. Дуже важливо коректно скористатися таким правом, адже, згідно з практикою експертів з юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», саме належним чином сформульовані пояснення впливають на кінцевий результат, а саме на те, яке рішення буде прийнято судом та чи буде особу фактично притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності.