На знімку: керівник сектору з передплати та газетного роздрібу Полтавської дирекції «Укрпошти» Світлана Пушкар біля інформаційного стенда «Голосу України».
Фото автора.
В обласному центрі влаштували традиційний День передплатника. Як і завжди, його організаторами стали працівники Полтавської дирекції «Укрпошти» та місцевого поштамту.
Тож на зустріч із читачами, реальними та потенційними передплатниками всеукраїнських і місцевих періодичних видань прийшли їхні представники — журналісти, видавці та розповсюджувачі преси, а також поштовики. Завдяки останнім тут, просто біля будівлі поштамту, можна було оформити квитанцію на передплату тієї чи іншої газети або журналу. Хоча поки що полтавці більше, як то кажуть, приглядалися-прицінювалися до них, знайомилися з інформаційно-рекламною продукцією та, звісно, спілкувалися з повпредами друкованих засобів масової інформації.
Прикро, та цього разу не всі охочі до такого спілкування змогли добратися до центру міста (саме біля поштамту зосереджені головні транспортні артерії й розв’язки) через страйк приватних перевізників. Комунальні тролейбуси, якими зазвичай послуговуються пенсіонери, були переповненими, раз по раз виходили з ладу. Зрештою, не до всіх мікрорайонів облцентру прокладені тролейбусні лінії, не кажучи вже про околиці міста... За таких обставин журналістам, зокрема й власкору «Голосу України» біля інформаційного стенда нашої газети, довелося почути немало, м’яко кажучи, емоційних побажань повпредам міської влади, дії чи, точніше, бездіяльність яких спричинила той транспортний колапс.
Не менше було нарікань і на столичних можновладців та політиків. Тим більше, що вони зі своїми обіцянками раю земного та нищівною критикою опонентів набридли землякам «у телевізорі» під час президентської передвиборчої кампанії, яка тільки-но завершилася. Та й сьогодні, з прицілом на цьогорічні вибори до Верховної Ради, на телеекранах світяться, за непарламентським висловом однієї зі співрозмовниць, «одні й ті самі пики». Чому? Немолода жінка сама знайшла відповідь на це запитання. Коли згадала про те, що нині завсідниками безкінечних політичних ток-шоу на більшості провідних телеканалів, які належать олігархам, зазвичай стали ті, хто їх обслуговує або має великі гроші... А відрізнити зерно від словесної полови з «телеящика» якраз і допомагають серйозні друковані видання, зокрема парламентське. Тож телевізор газети не замінить. Із таким твердженням погоджувалися майже всі співрозмовники.
